Рефераты на украинском

В данном разделе находится сборник рефератов на украинском языке для студентов и учеников на все случаи жизни. Коллекция рефератов на украинском языке постоянно пополняется новыми работами. Вы можете присылать их на на email, указанный на странице с контактной информацией
  • Агровиробниче групування ґрунтів
    Агровиробниче групування ґрунтів — це об'єднання окремих контурів видів та різновидностей ґрунтів у більші групи (масиви) з близькими агрономічними властивостями і рівнем родючості, для яких можна запропонувати однакове сільськогосподарське використання і відносно однакові прийоми агротехніки, заходи підвищення родючості. За масштабом узагальнення агровиробничі групування ґрунтів бувають загальнодержавними, регіональними і господарськими. Загальнодержавне агровиробниче групування ґрунтів складають для обліку площ ґрунтів за угіддями, групи виділяють за єдністю генетичних особливостей і агрономічних показників ґрунтів, враховуючи зональні та провінційні умови. Регіональні групування проводяться для областей, районів і використовуються для раціонального розміщення посівів сільськогосподарських
  • Агрокліматичні умови
    Зона Лісостепу простягається смугою понад 1 тис. км від Карпат до східних кордонів України. Загальна площа її становить понад 20,1 млн. га, або 33,6% території нашої держави. До неї входять Черкаська, Полтавська, Вінницька, Тернопільська, більша частина Хмельницької й Сумської, східні райони Львівської, Івано-Франківської й Чернівецької, південні райони Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської та Чернігівської, північні райони Кіровоградської, Одеської, Миколаївської та Харківської областей. Порівняно м'яка зима, помірно вологе й тепле літо та родючі ґрунти створюють найсприятливіші на Україні умови для одержання високих і сталих урожаїв майже всіх тепло- і вологолюбивих культур. У лісостепу сконцентровано 37,2% площі посіву зернових, 34,2 – озимої пшениці, 41 – ярого
  • Агрохімія
    ПЛАН 1. Агрохімія як наука. Значення i класифікація добрив. 2. Мінеральні добрива та їх використання в сільському господарстві. 3. Гній - основне органічне добриво. 4. Система застосування добрив у сівозміні Агрохімія як наука. Значення і класифікація добрив Агрохімія - це наука, що вивчає взаємозв'язки між рослиною, ґрунтом і добривами в процесі живлення сільськогосподарських культур. Агрохімія досліджує вплив на рослину і ґрунт не тільки добрив, а й хімічних засобів захисту рослин - гербіцидів, фунгіцидів, пестицидів, біологічно активних речовин, а також засобів хімічної меліорації. Об'єктами агрохімії є рослина, ґрунт та, в основному, добрива. Д.М.Прянишников зазначав, що завданням
  • Агроценоз як екосистема
    Біогеоценоз — не проста сукупність живих організмів та інших природних тіл, а особлива, узгоджено організована форма існування організмів і навколишнього середовища, що здатна до саморегуляції і самовідновлення. Людина своєю господарською діяльністю створює штучні біогеоценози — агроценози (поля, пасовища, сади, виноградники, парки). На відміну від природних біогеоценозів, до складу яких входять сотні і тисячі різноманітних видів, агроценози характеризуються однотипністю видового складу і не здатні до саморегуляції. Розміри біогеоценозів (і агроценозів) можуть коливатися від незначних (пеньок, калюжа, город) до дуже великих, що вимірюються гектарами (ліс, озеро, поле). Кожний біогеоценоз характеризується власним колообігом речовин, трансформацією сонячної
  • Агрус і гарбуз звичайні
    АҐРУС ЗВИЧАЙНИЙ Glossularia reclinata - багаторічна рослина родини агрусових. Кущ заввишки 60-150 см з колючими пагонами. Ли­стки З-5-лопатеві, зубчасті. Квіт­ки сидячі, з зеленуватими, чер­вонуватими або пурпуровими пелюстками, одиничні або в 2— 3-квіткових'китицях. Плоди (не­справжня ягода) округлі або ви­довжені, забарвлені в білий, жов­тий, рожевий, червоний або чор­ний колір. Цвіте у травні — черв­ні. Поширення. Вирощують у садах в усіх районах України. Заготівля і зберігання. З зелених і напівстиглих ягід виготовляють компоти та варення, із стиглих — соки,
  • Адаптивна система контролю забур’яненості ріллі
    До бур’янистих рослин в Україні належить близько 700 видів, об’єднаних у 40 ботанічних родин. Серед такого видового розмаїття малорічні представлені 80% видів і багаторічні — 20%. При цьому в структурі видів у Лісостепу односім’ядольні становлять 14, а двосім’ядольні — 86%. Частка ранніх ярих серед малорічних видів сягає 36%, пізніх ярих — 16, озимих — 6, зимуючих — 15, і дворічних — 7%. Багаторічні бур’яни представлені частками кореневищних — 7%, коренепаросткових — 7, стрижнекореневих — 3, інших — 3% усієї кількості бур’янистих видів. Конкретний ботанічний спектр бур’янів в агрофітоценозах на певних агроландшафтах зумовлений особливістю екологічних умов, наявністю екологічних ніш. Істотний вплив на видовий склад забур’яненості полів має технологія в галузі землеробства. Наприклад,
  • Аденозинфосфатний пул в листках сортів озимої пшениці за різного водозабезпечення
    Ключову роль в процесах акумуляції і утилізації енергії відіграють аденілові нуклеотиди – аденозин-5-моно- (АМФ), аденозин-5-ди- (АДФ) і аденозин-5-трифосфат (АТФ), що визначають формування адаптивного потенціалу рослин. З огляду на це, метою нашої роботи було дослідження ступеня нагромадження вмісту вільних аденозинфосфатів (АМФ, АДФ, АТФ) і змін величини енергетичного заряду (ЕЗ)([АТФ+1/2АДФ]/[АМФ+АДФ+АТФ]) в листках сортів озимої пшениці за умов оптимального та недостатнього водозабезпечення. Об’єктом досліджень обрано сорти м’якої озимої пшениці степового (Одеська 51, Одеська 117, стійкі до посухи) і лісостепового (Білоцерківська 18, Білоцерківська 47, слабостійкі до посухи) екотипів, які вирощували в умовах вегетаційного
  • Аїр звичайний (лепеха звичайна), Acorus calamus L
    Хімічний склад: ефірна олія (1,5—4,8%), до складу якої входять азарон (7,8%), азариновий альдегід каламсон, сесквітерпен, алкоголь каламенол, камфен (7%), алкалоїд ка­ламін (10%), гіркий глікозид акорин (0,2%), глікозиди ізоакорин, акоретин, органічні кислоти та їхні мінеральні солі, крохмаль (20—40%),- камфора (8,7%), евгенол (6%), про­азулен, холін, пальмітинова й аскорбінова (0,15 г на 100 г кореневища) кислоти. Фармакологічні властивості. Лепеха звичайна збуджує смакові рецептори, підсилює рефлекторне виділення шлунко­вого соку (зокрема соляної кислоти), збільшує жовчовиді­лення, підвищує тонус жовчного і сечового міхура. Крім цього, має протизапальну, антисептичну, дезинфікуючу, бо­лезаспокійливу, загальнозміцнювальну, заспокійливу, відхар­кувальну, .глистогінну, «вітрогінну»
  • Акація біла
    АКАЦІЯ БІЛА Порода ця одержала свою назву за білий колір квітів. Однак вона лише подібна до справжньої акації листям та квітами. Наукова назва її робінія (псевдоакація). Так «хрестили цю породу ботаніки в честь Робена (Робіна) вченого-садівника французького короля Людовика XIII. Мандруючи в лісах Північної Америки, зокрема в Аппалачських горах, Робен звернув увагу на високе і струнке дерево з чудовими білими і надзвичайно запашними квітами. Повертаючись у Європу, він взяв з собою насіння з цього дерева. З часом ця порода оселилася в королівському парку Парижа, а потім дуже швидко поширилася по всій Європі. Всі види акації належать до родини бобових, яка об'єднує 25 родів деревних і чагарникових порід. Родина складається з трьох підродин: мімозових, цезальпінієвих і метеликових.
  • Активність ряду ферментів шляху Ентнера–Дудорова та пентозофосфатного циклу у чутливого та стійких до антибіотиків штамів Neisseria gonorrhoeae
    Основною проблемою в терапії гонококових інфекцій є антибіотикорезистентність збудника [1, 2]. Очевидно, що вирішення цієї проблеми потребує всебічного вивчення явища стійкості до антибіотиків. Безумовно, особливої уваги заслуговує встановлення закономірностей метаболічних перебудов, зокрема змін інтенсивності катаболічних процесів, у антибіотикорезистентних штамів патогенних бактерій. В зв'язку з цим, нами було проведено порівняльне дослідження активності ряду ферментів катаболізму глюкози у чутливого та стійких до антибіотиків штамів Neisseria gonorrhoeae. Виходячи з того, що катаболізм глюкози у гонококів здійснюється переважно за пентозофосфатним циклом та схемою Ентнера-Дудорова [3], нами було визначено активність ферментів цих катаболічних шляхів при культивуванні в аеробних
  • Актинідія коломікта, астрагал шерстистоквітковий
    Актинідія коломікта – Actinidia colomicta Max. Російська назва – актинидия коломикта. Родина актинідієві – Actinidiaceae. Актинідія коломікта – ліаноподібний кущ, який досягає іноді висоти 25-30 м. Пагони червоно-коричневі. Листки чергові, овальні, з серцеподібною основою, іноді видовжені, двічітонкогостропилчасті. Квітки правильної форми, п’ятипелюсткові, білі, іноді з рожевуватим відтінком та приємним запахом. Плід – зелена або рожева ягода еліптичної форми, запашна і приємна на смак. Цвіте в липні, плоди достигають у серпні-вересні. В природних умовах росте в помірних широтах Східної Азії, Індокитаю, Японії. Поширена в Приамур’ї та Приморському краї. Добре росте в Україні. Садівники-аматори та окремі господарства успішно вирощують
  • Амінокислотні резерви скелетних м‘язів білих щурів в умовах йодфторної недостатності
    Йодна недостатність веде до виражених порушень функції щитовидної залози, якій, як і її гормонам належить ведуча роль в регуляції інтенсивності загального метаболізму та біоенергетичних реакцій клітини, адаптаційно-трофічних реакцій організму [3,4]. У людей і тварин, що постійно проживають в регіонах з йодним дефіцитом, знижений синтез тиреоїдних гормонів, що може проявлятися порушенням тиреоїдної регуляції метаболізму, в тому числі амінокислот і приводити до аномалій росту та розвитку людей, тварин, зниженню їх продуктивності та стійкості до захворювань і небажаних впливів довкілля [3, 4, 6]. Важливість вивчення йодного дефіциту та негативного його впливу підкреслюється ще й тим, що йод, як і гормони щитовидної залози незалежно один від одного стимулюють включення вільних амінокислот
  • Аналіз стерильності пилку досліджуваних видів в умовах урбоекосистеми. Морфометричні показники пилкових зерен
    Зміст Вступ І Розділ. Огляд літератури 1.1. Основні джерела і чинники забруднення міського середовища 1.2. Основні принципи біоіндикації 1.3. Використання рослин як індикаторів стану довкілля 1.4. Дослідження репродуктивних структур деревних рослин ІІ Розділ. Методика та об’єкти досліджень 2.1. Об’єкти дослідження 2.2. Аналіз стерильності чоловічого гаметофіту ??? та морфометрія пилкових зерен ІІІ Розділ. Практична частина роботи 3.1. Аналіз стерильності пилку досліджуваних видів в умовах урбоекосистеми 3.2. Морфометричні показники пилкових зерен Висновки Література Вступ У зв’язку з невпинним процесом урбанізації
  • Аналізатор зору
    Зір — це біологічний процес, який забезпечує сприйняття форми, розмірів, кольорів предметів, що оточують нас, орієнтування серед них. Він можливий завдяки функції зорового аналізатора, до складу якого входить сприймальний апарат — око. Функції зору полягають не лише в сприйнятті світлового випромінювання. Ним користуються для визначення відстані, об'ємності предметів, наочного сприйняття навколишнього середовища. З усіх органів чуття людини найбільше навантаження має орган зору. Це зумовлено читанням, письмом, переглядом телепрограм та іншими видами отримання інформації й роботи. Орган зору складається з очного яблука і допоміжного апарату, які розміщені в очній ямці — заглибленні кісток передньої частини черепа. Очне яблуко має кулясту форму і складається з трьох
  • Аналізатори (сенсорні системи), їх структура. Подразники та їх природа. Рецептори, органи чуття та їх значення
    Ця система, яка забезпечує сприйняття, передачу й обробку інформації про явища внутрішнього і зовнішнього середовища організму, називається аналізатором, або сенсорною системою. Вчення про аналізатори розробив Павлов (ввів термін у 1909 році). Кожен аналізатор складається з трьох основних частин: · Периферичної (органи чуття, що містять чутливі рецептори). · Провідної (чутливі нервові шляхи). · Центральної або вищої (певні чутливі зони кори головного мозку). Рецептори – чутливі нервові закінчення і спеціалізовані клітини, які сприймають енергію подразника та перетворюють її у нервові імпульси. Усі рецептори поділяють на дві великі групи: зовнішні і внутрішні. До зовнішніх належать: слухова, зорові, нюхові, смакові, дотикові. До внутрішніх – рецептори внутрішніх
  • Аналізуюче схрещування
    Перший виразний науковий крок у формуванні генетики як науки був зроблений австрійським ченцем Грегором Менделем, що опублікував у 1866р. статтю, що заклала основи сучасної генетики - науки про спадковість і мінливість. Мендель показав, що батьківські фактори при їхній передачі потомству не зливаються, а успадковуються дискретно. Пізніше в 1909 р. датський біолог Іогансен назвав ці фактори генами, а в 1912 р. американський генетик Морган показав, що гени розташовані в хромосомах. Будучи у Відні Мендель зацікавився гібридизацією, унаслідок чого він вирішив вивчити розподіл батьківських ознак у гібридів і їхнього кількісного співвідношення. Для своїх досвідів Мендель вибрав горох городній (Pisum sativum), тому що різні сорти цієї рослини відрізнялися різко вираженими ознаками: рослина
  • Анатомічна будова кореня, стебла травянистих одно- та дводольних рослин
    ПЛАН 1. Види коренів. Анатомічна будова кореня, його функції 2. Стебло рослин Використана література 1. Види коренів. Анатомічна будова кореня, його функції Корінь — вегетативний орган з необмеженим ростом, який забезпечує закріплення рослин у субстраті, поглинання і транспорт води та розчинених у ній мінеральних речовин та продуктів життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів і коренів інших рослин, первинний синтез органічних речовин, виділення в грунт продуктів обміну речовин і вегетативне розмноження. Поява кореня в процесі еволюції рослин — важливий ароморфоз, одне з пристосувань до життя на
  • Анатомічна будова лишайників та способи їх розмноження. Поняття про рослинні угрупування
    1) Анатомічна будова лишайників та способи їх розмноження. Значення лишайників у природі та для людини Лишайники — це особливі організми, утворені в результаті симбіозу водорості й гриба, з новими морфологічними, фізіологічними та екологічними властивостями. Відомо понад 20 тис. видів лишайників. Від Інших організмів, у тому числі й від окремих грибів І водоростей, вони відрізняються за формою, будовою, характером обміну речовин, наявністю лишайникових речовин, способами розмноження, повільним ростом (від 1 до 8 мм за рік). Слань лишайника складається з переплетених ниток грибниці — гіфів і розміщених між ними клітин або ниток водоростей. Розрізняють два основних типи мікроскопічної структури слані лишайників: гомеомерний і гетеромерний (мал. 1,
  • Анатомічна будова стебла дерев’янистих рослин. Роль камбію. Значення лишайників у природі та для людини
    ПЛАН 1. Анатомічна будова стебла дерев’янистих рослин. 2. Роль камбію. 3. Значення лишайників у природі та для людини 4. Список використаної літератури 1. Анатомічна будова стебла дерев’янистих рослин. Особливістю будови стебла дводольної деревної рослини є його щорічне потовщення завдяки життєдіяльності камбію — вторинної твірної тканини. Внутрішню будову стебла деревної рослини добре видно на поперечному розрізі трирічної гілки липи (мал. 1). У центрі розрізу розміщені великі клітини серцевини з тонкими оболонками, в них можуть відкладатися поживні речовини. У багатьох дерев серцевина пухка, може відмирати й утворювати у стовбурі порожнину — дупло. Серцевину оточують три (за числом років зрізаної
  • Анатомія листка
    Листок — обмежений у рості бічний виріст пагона. Функції листка — фотосинтез, випаровування води (транспірація) і газообмін. Крім цих основних функцій у результаті ідіоадаптацій до різних умов існування листки, видозмінюючись, можуть нагромаджувати поживні речовини (цибуля, капуста), воду (алое), захищати рослину від поїдання тваринами (колючки кактуса і барбарису), здійснювати вегетативне розмноження (бегонія, фіалка), ловити і перетравлювати комах (росичка, непентес), рухати і закріплювати слабкі стебла (вусики гороху, вики), видаляти продукти обміну речовин під час листопаду (у дерев і кущів). Листки у більшості рослин зелені, найчастіше — пластинчасті, зазвичай мають двобічну симетрію (мал. 1). Розміри
  • Андреас Везалій – засновник сучасної анатомії, представник Пауданської школи
    П л а н : 1. Вступ 2. Передові діячі перехідного періоду 3. Людина в центрі уваги епохи Відродження 4. Пауданська школа медицини 5. Андреас Везалій – представник Пауданської школи 6. Висновок 7. Використана література У надрах феодалізму в цехових об'єднаннях купців та ре­місників поступово складався і зростав новий клас—буржуазія, для якого феодальний лад з його обмеженнями, пануванням в усіх галузях життя богослов'я і сухої схоластики в школах був тяжкими путами. Нові епохальні географічні відкриття, такі, як відкриття Америки Христофором Колумбом (1492 р.), мор­ського шляху до Індії Васко да Гамою (1498 р.), потреба
  • Антропогенез
    Антропогенез - процес виділення людини зі світу тварин - пройшов, на думку більшості дослідників, три основні стадії: 1. час послідовного існування антропоїдних предків людини, 2. найдавніших людей (архантропів) і 3. сучасних людей (неоантропов). На перших етапах антропогенезу руки наших предків могли виконати лише найпростіші дії — схопити палицю, кинути камінь тощо. Це можуть робити і нинішні мавпи, але при цьому вони однаковою мірою використовують як передні, так і задні кінцівки. У предків людини, які переважно використовували передні кінцівки, виникали і поступово поглиблювались зміни в їхній будові. Це виявилось насамперед у тому, що великий палець почав протистояти іншим. Зміни в будові руки сприяли появі можливостей виготовлення простих знарядь праці. Ф. Енгельс
  • Антропогеновий період
    З появою людини і початком її активної господарської діяльності розпочався новий період розвитку біосфери, що отримав назву антропоген (від грецького: людина і народження). Це останній період кайнозойської ери. Орієнтовно антропологи його датують періодом, що тривав приблизно від 0,6—0,8 до 2,5—3,5 млн. років. Тобто нижня межа цього періоду остаточно не визначена. У геохронологічному відношенні антропоген співпадає з четвертинним періодом. Він поділяється на дві епохи – плейстоценова та голоценова. У четвертинному періоді виникають першозвірі у Австралії. Антропогеновий період в перекладі означає той, що народив людину Перша людина на Землі — австралопітек (південна мавпа) з'явилася у ІІівденній Африці 2,5 млп. років тому. Черепи австралопітеків нагадують черепи шимпанзе:
  • Арніка гірська — Arnka montana L.
    Родина айстрові (складноцвіті) —Asteraceae (Compositae). Багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 60 см, з корот­ким циліндричним кореневищем, від якого відходять численні тонкі придаткові корені. Стебло пряме або малогілчасте у верхній частині, опушене короткими волосками. При корені стебла є 4—6 супротивних корот-кочерешкових яйцевидних цілокраїх лист­ків, зібраних у розетку. Листки на стеблі супротивні, сидя­чі, напівстеблообгортні, обернено-яййе-видні, цілокраї. Суцвіття — пряме або похилий квітковий кошик, який охоплює яечно-жовті крайові язичкові і оранжево-жовті трубчасті квітки. Крайові квітки з тризубчастим, а трубчасті — з п'яти­зубчастим відгином. Плід — сім'янка з чубком. Цвіте у червні-липні. Росте на схилах гір, у чагарниках, на лісистих луках. Райони поширення
  • Бактеріальні харчові отруєння
    Отруєння харчові бувають бактеріального і не бактеріального походження. Харчові отруєння прийнято поділяти на отруєння бактеріальної та не бактеріальної природи. Серед бактеріальних харчових отруєнь найбільше поширення у всіх країнах світу мають токсикоінфекції. Сама назва показує двоїстий характер даних патологічних станів, що обумовлюються, з одного боку, масовим проникненням в організм збудників інфекції, а з іншого боку – комплексом клінічних явищ, типових для інтоксикації. Природа цих отруєнь найбільше часто буває зв'язана з деякими представниками сальмонел. Передача заразної основи переважно здійснюється через інфіковані харчові продукти. У багатьох випадках зараження відбувається при вживанні в їжу м'яса хворих тварин чи бацилоносіїв,
  • Бактеріофаги та їх практичне значення
    Уперше різні фаги застосу­вали Ф. д'Ерель та інші дослідники, вивчаючи кишкові інфекції у людини. Практикувалось використання фагів також у хірургічній та акушерсько-гінекологічній практиці при інфекційних процесах, які спричинюються стафілококами, анаеробними клостридіями, а також в офтальмології і стоматології. Поряд з цим нагромадилось багато даних про відсутність лікувального ефекту при застосуванні фагів. Вважають, що основною причиною цього є невдалий підбір фагів. Широке впровадження в практику сульфаніламідних препаратів і антибіотиків також зменшило інтерес до питань фагопрофілактики і фаготерапії бактеріальних інфекцій. Фагопрофілактика і фаготерапія застосовуються і при різних за­хворюваннях тварин. При паратифі телят використовують гертнер-фаг, при захворюванні поросят
  • Барвінок прямий, мухомор червоний, персик звичайний, яловець козачий
    Барвінок прямий, Vincaefecta - багаторічна трав’яниста кореневищна рослина родини барвінкових. Стебла прямостоячі, численні, 15-50 см заввишки, утворюють куртини. Листки супротивні, сидячі, еліптичні, інколи яйцевидні або округлі, шкірясті, голі або слабо опушені. Квітки білі або блідо-голубі, поодинокі, в пазухах листків. Плід – з 2 листянок. Цвіте у травні-квітні. Поширення. Ендем Середньої Азії. Росте на північному-східних, південних і південно-східних схилах гір. Заготівля і зберігання. Використовують корені і кореневища, які заготовляють протягом усього періоду вегетації. Після викопування їх очищають, ріжуть на кусочки по 2-3 см завдовжки, розкладають шаром 5-7 см і сушать, перевертаючи протягом для 3-4 рази. Зберігають у сухому,
  • Біогеоценоз – жива природа певної території з одноманітним угрупуванням
    План 1. Компоненти біогеоценозу: біотоп, простір та біоценоз 2. Біохімічні цикли, кругообіг поживних речовин у екосистемі за участю живих і неживих компонентів. 1. Компоненти біогеоценозу: біотоп, простір та біоценоз В 1944 р. Сукачовим введений термін біогеоценоз. Біогеоценоз - це сукупність на певному просторі земної поверхні однорідних природних явищ (атмосфери, ґрунту, кліматичних умов, рослинного, тваринного світу), поєднаних обміном речовин і енергії в єдиний природній комплекс. Отже, під біоценозом розуміють стійку систему сумісно існуючої біоти (автотрофних і гете­ротрофних організмів). Таким чином, біоценоз - це конкретна сукупність живих організмів на певному просторі суші або акваторії. Цей простір з конкретними умовами місцезростання
  • Біогеоценози
    Екосистема — це сукупність організмів різних видів, які взаємо­діють між собою і з фізичним середовищем існування, завдяки чому виникає потік енергії, який створює певну трофічну структуру (тобто ланцюги живлення, про які йтиметься далі) і забезпечує колообіг речовин усередині системи. Отже, потік енергії та колообіг речовин усередині екосистеми за­безпечують її функціонування. Колообіг речовин - це обмін речовинами між абіотичною (неживою) та біотичною (живою частина­ми) екосистем. У 1940 році російський еколог В.М. Сукачов запропонував понят­тя «біогеоценоз»: певна територія з більш-менш однорідними умо­вами існування, населена взаємопов'язаними
  • Біоелектрична активність трофотропної зони гіпоталамусу за умов довготривалого стресу
    Передній гіпоталамус є вищим центром регуляції вегетативних функцій, а його дія на ефектори має парасимпатичний ефект. Виходячи з досить складної будови гіпоталамусу і його зв’язків, було з’ясовано, що функціональне значення різних областей гіпоталамусу є надзвичайно різноманітним, а подразнення тієї чи іншої області гіпоталамусу завжди торкається вегетативної сфери. Зараз існує класифікація зон гіпоталамусу, яка носить функціональний, біологічний характер і відображає участь гіпоталамусу в здійсненні цілісних актів поведінки. З цієї точки зору в гіпоталамусі виділяють ерготропні і трофотропні зони. Так, в передніх відділах найбільш
  • Біологічна продуктивність біоценозів. Правила екологічної піраміди
    ПЛАН 1. Що таке біологічна продуктивність? 2. Риси біологічної продуктивності біоценозів 3. Правила екологічної піраміди Висновки Список використаної літератури 1. Що таке біологічна продуктивність? Знання законів продуктивності екосистем і а кількісний облік потоку енергії мають велике практичне значення: по-перше, первинна продукція агроценозів і природних угруповань - основне джерело харчування для людства; по-друге, одержана за рахунок сільськогосподарських тварин вторинна продукція не менш важлива, тому що містить тваринні білки. Ефективність трофічних ланцюгів оцінюється величиною біомаси екосистеми та її біологічною
  • Біологічний чинник у психологічному процесі
    Психічний розвиток індивіда, формування особис­тості є біологічно і соціальне зумовленим процесом. Людський індивід розвивається і як біологічна істота, як представник біологічного виду Homo sapiens і як член людського сус­пільства. Історія попереднього розвитку людини, тобто її філогенез, впливає на індивідуальний розвиток (онтогенез) двома шляхами — біологічним і соціальним. За даними Г. С. Костюка, онтогенез людського орга­нізму визначається біологічною спадковістю, онтогенез особистості — соціальною спадковістю. Ці дві детермінанти тісно пов'язані в процесі розвитку людини. Біологічна спад­ковість має своїм джерелом генетичний апарат людини, що сформувався в процесі біологічної еволюції і визначає роз­виток її організму. Соціальна спадковість представлена су­купністю культурних
  • Біологічні основи адаптації людини до змін інтенсивності дії екологічних факторів
    Адаптація — здатність живого організму пристосовуватися до мін­ливих умов навколишнього середовища, що виробилась у процесі еволюційного розвитку. Без адаптації неможливо було б підтримувати нормальну життєдія­льність організму, його пристосовування до різноманітних змін на­вколишнього середовища — кліматичних, погодних тощо. Адаптація має велике значення для організму людини і всіх живих істот, дозволяє не тільки переносити значні зміни в навколишньому середовищі, а й активно перебудовувати свої фізіологічні функції, поведінку відповідно до цих змін, школи випереджаючи їх. Завдяки адаптації підтримується сталість внутрішнього середовища організму і в тому випадку, якщо параметри деяких чинників навколишнього середовища виходять за межі оптимальних. Проблема адаптації має велике
  • Біологічні основи розвитку дитини
    План 1. Передача спадкової інформації від батьків до дитини. 2. Вплив факторів зовнішнього середовища на розвиток організму дитини. 3. Біологічне й соціальне у формуванні зростаючого організму. 4. Передача спадкової інформації і від батьків до дитини Кожна щойно народжена дитина є носієм комплексу генів усіх своїх родичів: як близьких, так і найдальших. У зв'язку з цим у неї формується свій, індивідуальний, спадковий фонд, що інакше називається спадкова визначеною біологічною програмою. Це дає їй можливість індивідуально розвиватися. Здійснення цієї спадкової програми можливе лише в тому випадку, якщо, по-перше, дитина має досить якісні спадкові ознаки, а по-друге, має
  • Біологічні особливості ранніх ярих зернових культур
    В індивідуальному розвитку яра пшениця проходить 12 етапів органогенезу і такі фенологічні фази: проростання насіння, сходи, кущення, трубкування ?стеблування?, колосіння, цвітіння, формування і налив зернівки, молочна, воскова, повна стиглість. Насіння при проростанні поглинає 50-55% води від власної маси, твердої — на 5-7% більше. Мінімальна температура проростання — плюс 1-2°С, одержання сходів — 4-5°С. сходи витримують заморозки до мінус 8-10°С, а в фазі кущення -до мінус 7-8°С. Починаючи з колосіння до молочної стиглості рослини пошкоджуються заморозками мінус 1-2°С: оптимальна температура для кущення — плюс 10-14°С, колосіння і наливу зерна — 16-20°С, достигання -23-25°С. Тверда пшениця вимогливіша до тепла. Транспіраційний коефіцієнт — 400-450. Критичний період стосовно вологи
  • Біологічні ресурси України
    Україна належить до країн з дуже великими обсягами та високою інтенсивністю використання різноманітних природних ресурсів. Цьому сприяє як наявність їх значних багатств, добра господар­ська освоєність та доступність території, зростаючі потреби в цих ресурсах, сприятливі умови для їх експлуатації. По-перше, за питомими (на 1 чол. на 1 km2) масштабами та інтенсивністю вико­ристання ресурсів, Україна випере­джує всі розвинуті країни світу і, безперечно, зай­має перше місце в Європі. По-друге, великі обсяги виробництва та інтенсивне використання ресурсів визначили спеціалізацію економіки, яка харак­теризується високими масштабами споживання. Останнім часом дедалі активніша роль у вирі­шенні природоохоронних проблем відводиться вивченню громадської думки; суттєво розширю­ються права
  • Біологічно активні речовини рослинного походження з антибіотичними властивостями
    ВСТУП Застосування рослин для лікування численних недуг людини почалося з незапам’ятної давнини. Ще Гіппократ був переконаний, що використовувати рослини потрібно в їх природньому стані, без жодних перетворень. Давньоримський лікар Гален радив подрібнювати рослини, виготовляти з них екстракти та настойки на спирті, оцті, що широко застосовуються і в наш час. Незважаючи на бурхливий розвиток хімії і зростання кількості нових, дедалі ефективніших синтетичних лікарських препаратів, антибіотиків, лікарські рослини продовжують займати значне місце в арсеналі лікувальних засобів. Профілактика і лікування гнійно-септичних інфекцій надалі однією із складних і актуальних проблем сучасної медицини.
  • Біологічно активні речовини: вітаміни, гормони і ферменти
    План 1. Поняття про біологічно активні речовини. 2. Поняття про вітаміни. 3. Російський лікар М.І. Лунін встановив існування і значення вітамінів для життя. 4. Роль вітамінів. 5. Поняття про гормони. 6. Функції гормонів. 7. Ферменти –одна з груп біологічно активних речовин. 8. Дія ферментів. Біологічно активні речовини є особливою групою органічних сполук. Вони регулюють процеси обміну речовин, росту і розвитку організмів, слугують для захисту чи впливу на особин свого чи інших видів. Одна з груп біологічно активних речовин – це вітаміни. Вітаміни. Для підтримання нормальної життєдіяльності організму крім білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин і води потрібні вітаміни. Вітаміни – біологічно
  • Біологія людини. Її складові частини
    Біологія людини – це наука про будову, процеси життєдіяльності, розвиток, походження, еволюцію та географічне розселення людей. Науки, що вивчають біологію людини, можна поділити на дві групи: теоретичні та прикладні. Теоретичні біологічні науки: цитологія, гістологія, анатомія, фізіологія, генетика, біохімія, біофізика. Прикладні: медицина, гігієна, валеологія, екологія. Анатомія – наука про будову організму й усіх його органів. Термін анатомія походить від давньогрецького анатоме – розтинання. Це пояснюється тим, що першим і основним методом дослідження людини був метод розтинання трупів. Фізіологія – наука про функції і процеси життєдіяльності організму в цілому, його органів, тканин, клітин, виявляє причини, механізми і закономірності життєдіяльності
  • Біосфера
    Ми постійно порушуємо біосистемий пристрій природи і терпимо від цього у всіх сферах своєї діяльності. Систематичні порушення еволюційного порядку природи і хвильової структури сумісності в біосистемному виробництві лужать причиною “біосистемного” розпаду”- основного виробника “вірусу смерті”, індивідуально-масових нещасть, аварій, трагедій, катастроф, що приносять нам горе і біди, гальмують роботу. Від біосистемного розпаду не існує ніяких схованок і засобів захисту. Будь-яка біосистеа, створена з порушеням еволюційного порядку природи, є джерелом зла і зазнає поразки, втрачає стійкість, розвалюється і гине. “Вірус смерті” виникає при відсутності осгентів родючості (успіху) в біосистемі. Із усієї різноманітності організмів, інтересів і дій природа не терпить
  • Біосфера як середовище існування і джерело ресурсів
    План. 1. Структура біосфери. 2. Еволюція біосфери. 3. Природні ресурси і їхнє використання. 4. Межі стійкості. 5. Біопродуктивність екосистем. Біосфера - найвищий рівень організації життя на нашій планеті. У ній виділяють живу речовину - сукупність усіх живих організмів, нежива чи відстала речовина і біокосна речовина (ґрунт). Головна функція біосфери полягає в забезпеченні кругообігу хімічних елементів, що виражається в циркуляції речовин між атмосферою, ґрунтом, гідросферою і живими організмами. 1. Структура біосфери. Біосфера
  • Біосферний заповідник "Асканія-Нова"
    ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ Для сталого, збалансованого розвитку території з метою створення оптимальних умов для життя на ній людей необхідне збереження біологічного, ценотичного і ландшафтного різноманіття. Однією з умов досягнення цього є переведення певної частини території та окремих об'єктів в ранг, що підлягають особливій охороні. Серед них найважливішими є території та об'єкти природно-заповідного фонду, в межах територій яких природні комплекси є найбільш захищеними. До природно-заповідного фонду в Україні відносяться: природні території та об'єкти - біосферні заповідники, природні заповідники,
  • Біотехнологія
    ЗМІСТ 1 Вступ 2 Перспективи розвитку традиційної біотехнології 2.1 Ферментація в біотехнології 2.2 Засоби захисту рослин 2.3 Традиційна біотехнологія в інших сферах життя 3 Перспективні
  • Біотичні фактори
    Під біотичними факторами розуміють різноманітні зв'язки організму з іншими організмами. Такі зв'язки можуть бути внутрішньовидовими і міжвидовими. Внутрішньовидові взаємини різноманітні і, у кінцевому рахунку, спрямовані на збереження популяції. Сюди відносяться взаємини між особями раз-особистих підлог, конкуренція за життєві ресурси, різні форми поводження. Розрізняють кілька форм міжвидових взаємодій і кілька класифікацій взаємин між видами. Зупинимося на двох з них. Якщо позначити байдужні для виду взаємини 0, корисні +, а шкідливі - для партнерів, то все різноманіття взаємин можна позначити: 00, 0+, 0-, ++, +-, - -. Під симбіозом у даному випадку розуміється спільне
  • Біохімія трансгенної картоплі в умовах України
    ЗМІСТ Вступ 1. Огляд літератури 1.1. Загальна характеристика фізико-хімічних властивостей глікоалкалоїдів рослин родини Solanaceae 1.1.1. Глікоалкалоїди рослин картоплі та їх будова 1.1.2. Глікоалкалоїди як токсичні сполуки 1.1.3. Роль глікоалкалоїдів в явищі імунітета до бактеріальних, грибкових захворювань і шкідників та їх значення в селекції нових сортів картоплі 2. Природні умови господарства 3. Методика проведення досліджень 4. Результати досліджень 5. Охорона праці 6. Охорона навколишнього середовища Висновки Список використаної літератури ВСТУП Підвищений “тиск”
  • Біоценоз як природна система
    Період існування життя на Землі сягає близько 3 млрд. років, тобто становить майже 2/3 її історії. Протягом цього часу планета огорнулася за образним висловлюванням В.І.Вернадського, плівкою життя, званою біосферою. На кожному клаптику Землі, де існує життя, на суші й у воді, трапляються різні види рослин, тварин і мікроорганізмів, які в межах однієї ландшафтної зони об`єднуються в подібні угрупування лісів, лук, боліт, озер. Вони утворюють природні системи, в межах яких певним умовам місцезростання відповідають специфічний склад флори і фауни, а також мікроорганізмів, які взаємодіють між собою. Завдяки взаємодії рослин, тварин і мікроорганізмів біоценоз стає дещо більшим, ніж просто сума складових частин. Це складне природне угрупування, яке разом зі середовищем називають плеоценом.
  • Біоценози
    Близьким чи навіть аналогічним поняттю екосистеми є поняття біоценозу. Відповідно наука, що вивчає цей предмет, називається біоценологією. Термін "біоценоз" походить від грецьких слів bios - життя і koinos - загальний. Термін уперше був використаний німецьким зоологом XIX століття К. Мебіусом, що у книзі "Устриці й устричне господарство" цілий розділ назвав "Устрична банка як біологічне чи співтовариство біоценоз". Знак рівності між поняттями екосистеми і біоценозу ставлять багато фахівців. Так, по І. А. Шилову: "Біоценоз являє собою еволюційно сформовану форму організації живого населення біосфери, багатовидову біологічну (екологічну) систему. У її склад входять представники різних таксонів, що відрізняються по своїх екологічних і фізіологічних
  • Бобівник трилистий — Menyanthes trifoliata L.
    Родина тирличеві — Gentianaceae Як виглядає? Багаторічна трав'яниста рослина 25—70 см заввишки, з повзшім стеблом. Листки всі прикореневі, довгочерешкові з трійчастою пластинкою обернено-яйцевидних листочків. Квітки білувато-рожеві, зірчасті, в довгастому гро­ні на безлистому квітконосному стебельці. Цвіте у травні — червні. Де росте? По всій території УРСР (в Степу — рідко), по низьких берегах рік і озер, по низинних торфових болотах, в канавах, утворюючи часто густі зарості. Що й коли збирають? Листки, навесні і влітку під час цвітіння, найчастіше в суху сонячну погоду. Коли застосовують? Для збудження апетиту, поліпшення виділення травних соків і перистальтики шлунково-кишко­вого тракту, при недостатній кислотності шлункового
  • Бонітування ґрунтів і якісна оцінка земель
    В умовах реформування земельних відносин ключовим питанням запуску ринкових механізмів в аграрному секторі економіки є встановлення економічно обґрунтовано ціни на землю, що дає її власникам широкі можливості в залучені інвестицій для інтенсивної розбудови сільськогосподарського виробництва. Ціна повинна враховувати можливу величину врожаю, нормативні затрати на його вирощування, реалізацію, а також прибуток, який буде отримано. При цьому слід враховувати, що занижена ціна на землю може призвести до неконтрольованого монопольного скуповування її через підставних осіб як вітчизняними, так й іноземними громадянами, а завищена — гальмуватиме ринкові процеси в сільському господарстві.
  • Ботаніка як наука
    Ботаніка — це наука про рослини, їх будову, життєдіяльність, поширення і походження. Цей термін походить від грецького слова botane, що означає «трава», «рослина», «овоч», «зелень». Ботаніка як наука сформувалася близько 2300 років тому. Основоположниками її були видатні діячі стародавнього світу — Арістотель (384-322 pp. до н. е.) і Теофраст (370-286 pp. до н. е.). Вони узагальнили накопичені дані про різноманітність рослин та їхні властивості, способи культивування, розмноження і викорис­тання, географічне поширення. Теофрасту було відомо близько 500 видів корисних рослин не лише європейських видів, а й завезених із східних країн. Перші праці з ботаніки писались
  • Ботаніка – наука про рослини. Загальна характеристика царства рослини
    Ботаніка – наука про рослини, їх будову, життєдіяльність, поширення і походження. Ботаніка вивчає рослинний покрив земної поверхні. Ботаніка вивчає рослини на всіх рівнях (молекулярному, клітинному, організмовому, популяційному). Розділи ботаніки: систематика рослин, анатомія, морфологія рослин, генетика рослин, еволюція рослин, геоботаніка, географія рослин, екологія рослин, ембріологія, фізіологія рослин. Розділи ботаніки, які вивчають окремі систематичні групи рослин (мікробіологія – наука про бактерії; альгологія – наука про водорості; мікологія – наука про гриби, ліхенологія – наука про лишайники. Рослини є джерелом більш як десяти тисяч біологічно активних речовин, які діють на організм людини та тварин, зокрема при харчовому вживанні. Царство рослин налічує
  • Будова і значення ядра в клітині. Типи поділу рослинних клітин
    Всі клітини тварин (за невеликим винятком — еритроцити) і рослин мають ядро. В більшості клітин є одне ядро, рідше трапляються дво і багатоядерні клітини. Багатоядерними є клітини деяких видів найпростіших, а також клітини печінки, мозку і м'язів людини. Вони часто виникають внаслідок злиття кількох клітин в одну. Форма ядра здебільшого залежить від форми та розмірів клітини. Зазвичай у кулястих клітинах ядро має округлу форму, у видовжених м'язових клітинах ядро також видовжене. У деяких клітинах ядра можуть мати неправильну форму, наприклад, у лейкоцитів підковоподібні або лапчасті ядра. Форма ядра може змінюватися з віком клітини й залежить від її функціонального стану. Розміри ядра найчастіше коливаються від 2 до 20 мкм. Для кожного типу клітин
  • Будова і склад біосфери, ноосфера, роль В.І. Вернадського у вивченні біосфери та ноосфери
    План 1. Будова і склад біосфери. 2. Ноосфера. 3. Роль В.І. Вернадського у вивченні біосфери та ноосфери 1. На підставі праць В.І. Вернадського та його послідовників використання визначення біосфери як заг. – планет. оболонки, до складу якої належать нижні шари атмосфери, гідросфера та верх. – шари літосфери. ЇЇ склад і будова зумовлені сучасно. І минулою життєдіяльністю всієї сукупності живих організмів. До поняття “біосфера” (від грец. –bios – життя sphairo – сфера, куля) близько підійшов французький біолог Ламарк (1602). Але сам термін “біосфера” вперше застосував австр. Геолог Е.Зюсс (1875). Він же виділив біосферу як окрему оболонку землі, охоплену
  • Будова маточки та процеси, що в ній відбуваються
    ПЛАН 1. Розміщення та будова маточки 2. Процес запилення 3. Запліднення Використана література 1. Розміщення та будова маточки Маточка розміщена всередині квітки. У квітці може бути одна, кілька або багато маточок. Кожна маточка утворена одним чи багатьма зрослими плодолистиками. Маточка складається з трьох частин: зав'язі, стовпчика і приймочки. Зав'язь — це нижня, розширена частина маточки, в якій є насіннєвий зачаток, їх може бути кілька у зав'язі. Стовпчик — це звужена, іноді значно видовжена (наприклад, у кукурудзи) частина маточки. Є рослини (гарбузові), в яких стовпчик майже не розвинений.
  • Будова рослин
    План. 1. Загальні ознаки вищих рослин. 2. Рослинні тканини їх класифікація. 3. Види твірних тканин їх будова та значення в рослинному організмі. 4. Види покривних тканин. Рослинні тканини Рослинні організми можуть бути одно і багатоклітинними. Тіло одноклітинної рослини складається лише з однієї клітини, яка і здійснює всі необхідні життєві функції та процеси (живлення, дихання, виділення, розмноження). Тіло багатоклітинної рослини складається із сукупності клітин, групи яких спеціалізуються на виконанні певних Функцій. Такі спеціалізовані групи клітин у рослині утворюють тканини. Тканина — це сукупність клітин, що мають спільне походження, однакову форму і виконують одну й ту саму функцію (або тканина — це стійкий, тобто закономірно повторюваний,
  • Будова рослини. Корінь, пагін, стебло
    Корінь — вегетативний орган з необмеженим ростом, який забезпечує закріплення рослин у субстраті, погли­нання і транспорт води та розчинених у ній мінеральних речовин та продуктів життєдіяльності ґрунтових мікро­організмів і коренів інших рослин, первинний синтез орга­нічних речовин, виділення в грунт продуктів обміну речо­вин і вегетативне розмноження. Поява кореня в процесі еволюції рослин — важливий ароморфоз, одне з пристосувань до життя на суходолі. Впер­ше справжні корені з'являються у папоротеподібних. Потім у квіткових рослин завдяки ідіоадаптаціям фор­муються різні типи коренів, здатних виконувати додат­кові функції. Так, у деяких рослин у коренях відкладається запас поживних речовин, що зумовлює їх потовщення, ут­ворення коренеплодів (морква, редиска, буряки) або
  • Будова та функції кровоносних судин (артерій, вен, капілярів), лімфатична система
    Артерії – циліндричні трубки по яких кров тече від серця до органів і тканин. Стінки артерій складаються з трьох шарів: 1.Зовнішньої – сполучнотканинної оболонки. 2.Середнього – гладкі м’язеві волокна між якими є еластичні волокна. Гладкі м’язові волокна скорочуючись та розслаблюючись. Звужують та розширюють артерії, таким чином регулюють потік крові в них. Еластичні волокна надають артеріям пружних властивостей. Періодичне вштовхування крові шлуночком завдяки пружності артерій перетворюється в безперервний рух крові по судинах. Зовнішній і середній шари мають і колагенові волокна, які здійснюють опір при розтягненні судин. 1.Внутрішній – ендотемальний шар. Крупні артерії (аорта, підключичні і сонні артерії) мають товсті
  • Будова та функції чоловічої та жіночої статевих систем
    Людина підлягає усім біологічним законам розмноження вищих ссавців, тобто здатна до самовідтворення, збереження і продовження свого роду. Але функція розмноження людини, на відміну від тварин підлягає ще й соціальним законам, які дозволяють розглядати кожну конкретну людину як повноцінну соціальну істоту і сприяють формуванню здорового, гармонійно розвиненого потомства. Органи розмноження людини, або чоловічі і жіночі статеві органи, забезпечують її відтворення, чи продовження роду. Статеві органи складаються із статевих залоз, у яких формуються гамети (статеві клітини); статевих шляхів – каналів, по яких гамети надходять до місця запліднення; і зовнішніх статевих органів, що забезпечують зустріч гамет і їхнє з’єднання. Функцію статевих органів регулюють підкіркові центри великого
  • Будова тичинки. Процеси, що в ній відбуваються
    Хоча своєю красою квітка в першу чергу зобов'язаний віночку, головні його частини - тичинки і маточки. Саме завдяки ним утворяться плоди і насіння, тобто здійснюється насінне розмноження рослин. Тичинкова нитка Пильник
  • Вегетативне розмноження рослин у природі та господарстві людини. Біологічні основи вегетативного розмноження
    Значення вегетативного розмноження рослин у природі та господарстві людини. Вегетативне розмноження – це безстатеве розмноження шляхом регенерації у рослин, тканин і організмів. При цьому нові особини утворюються з коренів, стебел або листків батьківського організму. Особини, які виникають від одного материнського організму мають однаковий генотип, а їх сукупність називається клоном. Розрізняють природне і штучне вегетативне розмноження. 1.Природне: - В основному властиве багаторічним травам. На кожному пагоні з бруньки виростають надземні пагони, які потім відділяються від відмерлих старих пагонів і виростають у цілком сформовану молоду рослину (пирій). - Цибулинами. Найчастіше таким способом розмножуються рослини
  • Вегетативні та генеративні органи рослин. Морфологія кореня. Типи кореневих систем. Анатомічна будова кореня
    1. Поняття вегетативних та генеративних органів рослин Вегетативні органи — органи рослин, призначені для підтримання індивідуального життя рослин. У вищих рослин вегетативними органами є корінь і пагін; у нижчих — тіло (талом, або слань), не почленоване на органи, а представлене однією клітиною (одноклітинні водорості), нитками з одного ряду клітин (нитчасті водорості) або колоніями у формі пластинок, куль тощо; у деяких справжніх водоростей спостерігається диференціювання талому на органи, зовні подібні до стебла і листків вищих рослин. Морфологія і анатомічна будова вегетативних органів пристосована до виконання властивих їм функцій. У разі зміни характеру функції змінюються відповідно й вегетативні органи (видозміни, метаморфоз). Вегетативні
  • Вивчення ранніх етапів розвитку життя на Землі
    План 1. Масштаби геологічного часу. 2. Основні підрозділи геологічної Історії Землі 3. Різке зростання розмаїтості викопної фауни. Масштаби геологічного часу Найрізноманітніші науки займаються вивченням еволюційного розвитку організмів, досліджуючи різні аспекти. Викопні рештки рослин І тварин, що Існували в давні геологічні епохи на Землі, вивчаються палеонтологією. Саме цій науці належить пальма першості серед тих наук, які прямо пов'язані з дослідженням еволюції органічного світу. Палеонтологи вивчають залишки давніх форм життя І зіставляють їх із сучасними організмами, їм вдається визначити час Існування вимерлих форм, щоб на цій основі відновити
  • Видатний мікробіолог Івановський Дмитро Йосипович
    Івановський Дмитро Йосипович (9.11.1864 р. – 20.06.1920 р.) Російський ботанік, фізіолог, мікробіолог. Народився в селі Низ Тодовського повіту Петербурзької губернії. Закінчив фізико-математичний факультет, Петербурзький університет у 1888 р., в якому викладав з 1895 р., а з 1915 р. до кінця життя – професор університету в Ростові-на-Дону. Праці Івановського присвячені питанням мікробіології та фізіології вищих рослин. Протягом 1887 р. – 1902 р. (з перервами) Івановський вивчав захворювання тютюну в Україні, Бессарабії (разом з Плавцевим) та в Нікітському ботанічному саду “Крим”. Наслідки наукових досліджень опублікував у праці “Про дві хвороби тютюну” (1902 р.), як докторську дисертацію захистив при Київському університеті 1903 р. В цих працях Іванівський
  • Видатні мікробіологи. Володимир Дмитрович Тимаков
    Величезне поширення інфекційних захворювань під час громадянської війни змусило органи охорони здоров’я молодої Радянської республіки особливу увагу приділити протиепідемічним заходам. Лише після ліквідації епідемій створилися умови для наукової розробки теоретичних питань і для здійснення одного з основних завдань медицини – ліквідації інфекційних захворювань у країні взагалі. Багато було присвячено робіт одній з провідних проблем мікробіології – мінливості і спадковості мікробів. Було доведено мінливість їхніх спадкових властивостей під впливом різних факторів зовнішнього середовища. Велике значення мали досліди з мінливості мікроорганізмів під впливом хіміотерапевтичних засобів, зокрема антибіотиків. За допомогою цих дослідів виявлено закономірності формування стійких
  • Види листків та їх морфологічна будова. Функції листка
    Морфологія рослин - галузь ботаніки - наука про форми рослин. Вусій своїй простоті, ця частина науки укладає в собі не тількидослідження зовнішніх форм рослинних організмів, але також анатоміюрослин (морфологія клітинки) і систематику , що є не що інше, як спеціальна морфологія різних груп царства рослин, починаючи від найбільших і кінчаючи самими дрібними: видами, підвидами і т.д.Вираження М. затвердилося в науці переважно з часу знаменитоїкниги Шлейдена - основи ботаніки ("Grundzuge der Botanik", 1842 - 1843).У М. вивчаються форми рослин незалежно від їх фізіологічнихвідправлень на тім підставі, що форма даної чи частини члена рослинимає далеко не завжди те саме фізіологічне значення. Так напр.,корінь, службовець переважно для висмоктування рідкої їжі і длязміцнення рослини
  • Визначення антропології як науки
    Антропологія — область наукового пізнання, у рамках якої вивчаються фундаментальні проблеми існування людини в природні та середовищі. Іншими словами: антропологія - це наука про походження й еволюцію людини, утворення людських рас і про нормальні варіації фізичної будови людини. Антропологія як самостійна наука сформувалася в середині XIX століття. Основні розділи антропології: морфологія людини, навчання про антропогенез, расознавство. Процес історико-еволюційного формування фізичного типу людини, первісного розвитку його трудової діяльності, мови, а також суспільства називається антропогенезом чи антропосоціогенезом. Проблеми антропогенезу стали вивчатися в XVIII столітті. До цього часу панувало уявлення, що людина і народи завжди були і є такими, як їх створив творець.
  • Визначення рівня захисних біологічних можливостей ґрунту від забруднення
    Нині у рослинництві доведена і актуальна роль мікроелементів. Але як мікродобрива часто використовують не чисті солі, а різні відходи промислових підприємств. Наприклад, піритний недогарок застосовують як мідне добриво, хоча в ньому містяться також свинець, миш’як та інші шкідливі речовини. Миш’як потрапляє у ґрунт і з мінеральними добривами. Так, у подвійному суперфосфаті його міститься 300 мг/кг, в аміачній селітрі — близько 60 мг/кг. Сполуки миш’яку мігрують не тільки з ґрунтовими водами, але й у вигляді газів (від 2 до 11% загального вмісту миш'яку в ґрунті). У ґрунт із добривами надходить також багато баласту (хлор, натрій тощо), що негативно впливає на властивості останнього, викликає зміни фізіологічних і біохімічних процесів у рослинах, погіршує якість сільськогосподарської
  • Використання агровиробничого потенціалу земель та забезпечення сталого розвитку агроекосистем
    Україна має відносно високий аграрний ресурс. Доброякісні за своїми властивостями материнські породи у поєднанні з помірно теплим кліматом, спокійним рельєфом, трав’янистою рослинністю сприяли утворенню на території нашої держави родючих чорноземних ґрунтів (понад 65% ґрунтового покриву). Поряд із цим у північних, західних (зона Полісся) та гірських районах, у долинах рік, приморських районах Степу утворилися певні види і видозміни ґрунтів, які поступаються продуктивністю чорноземам. Проте, систематичні заходи, що відтворюють їхню родючість упродовж багатьох років забезпечували, хоча й повільне, але все ж підвищення потенціалу цих ґрунтів. Для прикладу можна взяти Полісся. Якщо в кінці 50?х - на початку 60?х років на бідних дерново-підзолистих ґрунтах одержували по 10-12 ц/га зернових із
  • Виникнення життя на Землі. Теорії Опаріна, Хокейна і Берналі
    Найбільш аргументована теорія походження життя на Землі розроблена російським ученим О.І.Опаріним та англійським — Д. Холдейном. Вона ґрунтується на тому, що до складу первинної атмосфери входили Н2О, СО2, CO, H2S, NH3, CH4 та інші речовини і температура її була високою. Коли температура поверхні Землі стала нижчою за 100 °С, пішли зливи. Вода заповнювала западини поверхні землі, утворювались моря й океани, в яких розчинялися різні речовини атмосфери. Досить висока температура води первісного океану і значна концентрація перелічених вище сполук були сприятливими для синтезу складних високомолекулярних органічних речовин. У синтезі цих речовин важливу роль відігравали енергія електричних розрядів, ультрафіолетове випромінювання
  • Вирощування озимої пшениці
    ВСТУП 2 1. НАРОДНОГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ. ІСТОРІЯ ВИРОЩУВАННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ 3 2. БОТАНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ 7 2.1. ФАЗИ РОЗВИТКУ Й ЕТАПИ 11 2.2. ЕКОЛОГІЧНІ ТА БІОЛОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ 20 2.3. ХАРАКТЕРИСТИКА СОРТІВ ПШЕНИЦІ 23 2.4. СЕЛЕКЦІЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ 27 3. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ 28 4. ОСНОВНІ ХВОРОБИ І ШКІДНИКИ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ. ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З НИМИ 50 5.2. ЗИМОСТІЙКІСТЬ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ 55 6. МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ФОТОСИНТЕЗУ У РЕГУЛЮВАННІ РОСТУ ТА РОЗВИТКУ РОСЛИН ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ 63 ВИСНОВОК 67 ВСТУП У зерновому балансі країни провідне місце належить пшениці. Найважливіше завдання на перспекти­ву— зростання врожайності й поліпшення якості зерна на основі інтенсифікації виробництва.
  • Відділ Голонасінні
    В основному голонасінні – це дерева і кущі, трав’янистих рослин серед них немає. Поширені по всій земній кулі. Голонасінні – вищі рослини, що характеризуються наявністю насіння і насінного зачатка, які лежать відкрито на лусочках шишок (звідки і назва відділу). Поява насіння, яке має запас поживних речовин і захищене шкіркою, - значний ароморфоз, що зумовив широке і швидке розповсюдження голонасінних рослин на суші. Важливим пристосуванням до життя на суші є можливість внутрішнього запліднення (без води). Пилок голонасінних рослин переноситься повітряними течіями. Потрапляючи на розташований відкрито насіневий зачаток, він утворює пилкову трубку, яка досягає яйцеклітини і забезпечує злиття гамет. Після запліднення з насінних зачатків формується насіння. Насіння має зародок з корінцем,
  • Відділ Папоротеподібні. Загальна характеристика
    Це один з відділів вищих спорових рослин. Поширені по всій земній кулі, починаючи з пустель і закінчуючи болотами, багато видів – мешканці прісних водойм. Сучасні папороті в основному представлені трав’янистими рослинами. Дерево видні папороті зустрічаються в тропічних лісах, утворюючи нерідко папоротеві джунглі. Це дерева до 25 м висоти з пучком величезних вічнозелених листків на верхівці, так, що зовні нагадують пальму. Трав’янисті тропічні папороті часто оселяються на деревах. Це так звані епіфіти. Розміри папоротей від декількох мм до 25 м висотою. Сильно розвинуте чергування поколінь, причому спорофіт і гамет офіт абсолютно самостійні. Спорофіт досягає сильного розвитку і домінує над гамет офітом, який мало диференційований і розвинутий слабо. Папороті – це багаторічні
  • Відділ Покритонасінні або Квіткові рослини. Загальна характеристика
    Різноманітність покритонасінних та особливості їх поширення. Панування покритонасінних рослин у сучасній флорі. Покритонасінні – відділ вищих насінних рослин, деревовидні або трав’янисті з добре розвиненими і різноманітними коренями, стеблами і листками. У квіткових існує цілий ряд особливостей будови – значних ароморфозів: - З’являються нові органи: квітка і плід. - Насіння формується з насінних зачатків, захищених стінками зав’язі, що перетворюються в оплодень, тому назва – покритонасінні. - Маточка з зав’язью, стовпчиком і приймочкою, плід, який розвивається з зав’язі властиві тільки покритонасінним. Добре розвинена оцвітина і справжні квітки (звідси назва – квіткові). Гаметофіт редукований до кількох клітин що
  • Відмінність скелету тварини від людини
    Після виходу в світ праць Ч. Дарвіна порівняльна анатомія отримала поштовх до розвитку і, в свою чергу, зробила значний внесок у розвиток дарвінізму. Дані порівняльної анатомії та фізіології людини і тварин довели подібність людини і ссавців як у загальному плані, так і в багатьох деталях. Порівнянням скелета і мускулатури людини і таких тварин, як собака, кінь, мавпа, було знайдено кістки і м'язи, які відрізнялися від людських лише за розмірами і деякими деталями. Мал. 1. Скелети передніх кінцівок різних хребетних: 1 — ящірки; 2 — черепахи; S — крокодила; 4 — голуба; 5 — кажана;
  • Відомості про найпростіші хімічні засоби захисту рослин
    До простих хімічних засобів захисту рослин можна сміло віднести добрива. Оскільки вони підвищують не тільки урожай, а і його якість, стійкість рослин проти хвороб, сприяють їх швидшому росту і розвитку, збільшують ефективність використання вологи тощо. Важливою характеристикою добрив є вміст у них поживного елементу або діючої речовини, що виражається у відсотках до загальної маси добрива. Добрива поділяють на різні групи, беручи до уваги: організаційно-господарські умови їх одержання і застосування, хімічний склад, конструкцію, характер дії на рослину і ґрунт, фізичний стан тощо. За організаційно-господарськими умовами виготовлення і використання виділяють: а) місцеві добрива - виготовляють і використовують безпосередньо в господарстві (органічні добрива, вапно); б) промислові
  • Вікові особливості накопичення сполук важких металів окремими видами двостулкових молюсків дністровського водосховища
    Метою даного дослідження було визначення вмісту важких металів (Zn, Cu, Fe, Cd, Ni, Co, Mn, Cr) в окремих видах активних фільтраторів-седиментаторів Дністровського водосховища, а також характеру і вікових особливостей їх накопичення в тканинах та раковинах. Дані попередніх досліджень [7,8] вказували на певні закономірності в характері накопичення сполук важких металів організмами, особливості харчування яких пов’язані з фільтрацією значних обсягів води. Зокрема, для дослідження було вибрано три види найбільш поширених представників двостулкових молюсків, що характеризуються вказаними особливостями: Dreissena polymorpha, Unio tumidus та Anodonta piscinalis. Відбір проб здійснювали в різних ділянках Дністровського водосховища - верхній, середній та нижній. Визначення вмісту
  • Віруси – неклітинні форми життя
    Основними формами життя на Землі є організми клітинної будови. Цей тип організації характерний для всіх видів живих істот, за винятком вірусів, які розглядають як неклітинні форми життя. Віруси настільки малі, що лише в кілька разів перевищують розміри великих молекул білків. Віруси мають розміри 10—275 нм. їх можна побачити лише під електронним мікроскопом. Вони легко проходять крізь пори спеціальних фільтрів, що затримують усі бактерії і клітини багатоклітинних організмів. Віруси були відкриті у 1892 р. російським фізіологом рослин і мікробіологом Д. І. Івановським під час вивчення хвороби тютюну. Віруси — збудники багатьох хвороб рослин і тварин. Вірусними хворобами людини є кір, грип, гепатит А (хвороба Боткіна), поліомієліт (дитячий параліч), сказ, віспа тощо.
  • Вірусологія і проблеми практики
    План: 1. Вступ 2. Місце вірусів у біосфері. Еволюційне походження Будова і властивості Класифікація 3. Бактеріофаги. Відкриття Будова Життєвий цикл бактеріофагів Лікування 4. Проблеми раку Онкогенна дія вірусів Механізм дії онкогенних вірусів, що трансформує, на клітину 5. Трансідукція 6. Віруси тваринною, рослин і людини 7. Інтерферон Клінічне використання інтерферону і його продуктів 8. СНІД Як відбувається зараження Заходи профілактики 9. Особливості еволюції вірусів на сучасному етапі Вплив зовнішнього середовища Наслідки масового застосування пестицидів 10. Список літератури 1. Вступ. Захворювання
  • Вітамін D
    Вітамін D, або антирахітичний вітамін найчастіше асоціюється з синтезом кальцію і фосфору в організмі. Друга, наукова, назва цього вітаміну – кальциферол. Всього є два основні типи кальциферолів: ергокальциферол, або D2 і холекальциферол, або D3. Останній є найважливішим представником групи, що відноситься до вітаміну D. Вітамін D може прибувати в організм через харчові продукти. Але більша частина кальциферолу утворюється в шкірі, під дією ультрафіолетового проміння. D належить до групи вітамінів, що синтезуються із своїх попередників –провітамінів. В даному випадку, це речовини ергостерин і 7-дегідрохолестерин. Ергостерин міститься в продуктах рослинного походження і, разом з їжею, надходить в організм. 7-Дегідрохолестерин входить до складу
  • Вклад Дмитра Кириловича Заболотного у розвиток мікробіології
    ПЛАН Вступ 1. Становлення Данила Кириловича Заболотного як науковця. 2. Дослідження Д.К.Заболотного в області мікробіології Література Вступ Україна багата на вчених зі світовим іменем. У тому числі і на вчених-мікробіологів. Серед відомих вчених, які працювали над вивченням такого інфекційного захворювання як чума працював і відомий вітчизняний вчений Данило Кирилович Заболотний, який присвятив вивченню цієї хвороби більше 12 років ризикуючи власним життям, чим зробив чималий внесок у розвиток мікробіологічної науки. 1. Становлення Данила Кириловича Заболотного як науковця Закінчив Новоросійський (1891 р.) та Київський (1894
  • Властивості однодольних і дводольних
    Відділ квіткових поділяють на два класи: дводольні, чисельністю 180 тис. видів, що об'єднані в 10 тис. родів і 325 родин, і однодольні — 60 тис. видів, 3 тис. родів, 65 родин. Обидва класи розвивались у крейдовому періоді мезозойської ери. Сучасні систематики вважають, що однодольні виникли від дводольних, відділившись на ранніх етапах еволюції як самостійна гілка. Потім обидва класи розвивались паралельно і незалежно один від одного. Основні характерні ознаки цих класів наведені в табл. 1, з якої видно, що між ними є чіткі відмінності. Проте можливі винятки, тому для розпізнавання класів потрібен комплекс ознак. Таблиця 1. Характерні ознаки класів однодольних і дводольних
  • Вміст загального білка та білкових фракцій у плазмі крові свиноматок на останньому тижні вагітності з урахуванням їх віку при фізіологічних та патологічних родах
    У свиноматок протягом лактації змінюється інтенсивність обміну білків, що пов’язано із впливом плода на організм матері. Перед опоросом і особливо при появі молозива ці зміни найбільш помітні. Дослідження проводилися в умовах ТОВ «Ряснянське» Краснопільського району Сумської області. Спостереження за свиноматками та їх нумерацію починали при їх осіменінні. Після останнього осіменіння складався календар поросності свиноматок. Ретельне спостереження за свиноматками починали при їх переведенні в індивідуальні станки для опоросу зі 104 – 106 дня вагітності, проводили ректальне підтвердження вагітності та спостерігали характер перебігу родового процесу. Взагалі було досліджено 80 свиноматок – по 20 кожного з опоросів (І, ІІ,
  • Внесок М.М.Гамалії в розвиток мікробіології
    Микола Федорович Гамалія (1859-1949) – український мікробіолог і епідеміолог, почесний член Академії Наук (1940 р.), заслужений діяч науки (1934 р.), лауреат державної премії (1943 рік). Микола Федорович народився в Одесі. Його дід М.Л.Гамалія (1749-1830) був лікарем, написав у 1789 році монографію про сибірку, яка була перекладена німецькою мовою. Гамалія закінчив Одеський університет в 1880 році, а в 1883 році і Петербурзьку військово-медичну академію, працював в Одесі в лікарні О.О.Мочутковського протягом 49 років. В 1885 році у Луї Пастера вивчав проблему сказу. В цьому ж році, повернувшись в Одесу, заснував разом з І.І.Мечниковим і Я.Ю.Бардахом першу в Росії бактеріологічну станцію і вперше в Росії здійснив вакцинацію людей проти сказу. Коли в 1887 році у Франції і
  • Вода природних джерел
    ПЛАН 1. Оздоровлення і лікування водою. 2. Метод заморожування (одержання талої води) 3. Природне намагнічування води. 4. Методи додаткового очищення питної води. А яка ж якість джерельної й артезіанської води? Ми все ще сприймаємо джерело як символ чисто­ти. Однак джерельні води практично ніяк не захищені природою. Адже це найбільш верхні водоносні гори­зонти, у яких фільтрується дощова вода, талий сніг і т. д. У джерельній воді сьогодні можуть бути і нітра­ти, і радіонукліди, і промислові стоки (а іноді навіть каналізаційні). У ці горизонти потрапляє бруд, зми­тий дощами. В Україні практично не залишилося поверхневих водойм, що відповідали б першому кла­су гігієнічних вимог. За даними
  • Водно-сольовий обмін. Мінеральні речовини
    План 1. Водно-сольовий обмін. 2. Біологічна цінність мінеральних речовин. 3. Продукти, що містять мінеральні речовини. Всі хімічні і фізико-хімічні процеси, які протікають в організмі, здійснюються в водному середовищі. Вода виконує в організмі слідуючі важливі функції: 1) служить розчинником продуктів харчування і обміну; 2) переносить роз творені в ній речовини; 3) послаблює тертя між до торканими поверхнями в тілі людини; 4) бере участь в регуляції температури тіла за рахунок великої теплопровідності, великої теплоти випаровування. Загальна кількість води в організмі дорослої людини становить 50-60% від маси тіла, тобто досягає 40-50 л. Прийнято ділити воду на внутрішньоклітинну, інтрацемолярну (72%) і зовнішньоклітинну, екстра целюлярну
  • Водорості
    Загальна характеристика. Водорості — велика група найдавніших рослин. Будова їхнього тіла і розміри характеризуються значною різноманітністю. Існують одноклітинні, багатоклітинні і колоніальні форми мікроскопічних розмірів (від тисячних часток міліметра), а також форми з різною будовою слані, що досягають 30—45 м. Водорості — єдина група організмів, серед яких зустрічаються прокаріоти (синьозелені) і еукаріоти (решта відділів). В ядрах еукаріотних водоростей виявлені структури, властиві ядрам інших еукаріотів: оболонки, ядерний сік, ядерця, хромосоми. Загальною ознакою всіх водоростей є наявність хлорофілу. Крім хлорофілу водорості можуть містити й інші пігменти (фікоціан, фікоеритрин, каротин, ксантофіл, фікосантин). Щ пігменти надають водоростям червоного, бурого, жовто-зеленого
  • Водорості. Підцарство Справжні водорості. (Нижчі рослини)
    Водорості – найстаріші представники рослинного світу. Це фототрофні хлорофілоносні нижчі рослини. Тіло представлене таломом (сланню), тобто не розчленоване на корінь, стебло і листок. У них не має сформованих тканин (механічної, провідної); органи статевого і нестатевого розмноження звичайно одноклітинні. Альгологія – наука, що вивчає водорості. Розміри водоростей коливаються від мікроскопічних (декілька міліметрів) до гігантських (декілька десятків метрів). За будовою талом буває одноклітинним, колоніальним, багатоклітинним. За місцем зростання водорості поділяють на дві великі групи: які живуть у водоймах, та ті, що живуть поза водоймами. Серед тих, що живуть у водоймах виділяють такі екологічні групи: а) планктон – дуже дрібні водорості, які знаходяться
  • Водорості: характеристика, особливості біології, значення для людини
    План 1. Загальна характеристика нижчих рослин – водоростей. Особливості біології зелених водоростей. 2. Особливості біології діатомових, червоних та бурих водоростей. 3. Значення водоростей у природі та для людини. 4. Загальні ознаки вищих рослин. 1. Загальна характеристика нижчих рослин – водоростей. Особливості біології зелених водоростей. Загальна характеристика. Водорості — велика група найдавніших рослин. Будова їхнього тіла і розміри характеризуються значною різноманітністю. Існують одноклітинні, багатоклітинні і колоніальні форми мікроскопічних розмірів (від тисячних часток міліметра), а також
  • Володимир Вернадський - великий учений і мислитель, патріот України
    План. 1. Вступ 2. В.Вернадський – титан мислі. 3. Володимир Вернадський і Україна. 4. Основні віхи життя і творчості В.І.Вернадскього. 5. В.І.Вернадський і сучасна екологія. 6. Список використаної літератури. Вступ Вернадський Володимир Іванович – великий і легендарний український вчений, основоположник вчення про біосферу і ноосферу, основоположник наук біогеохімії, геохімії, радіогеології, автор закону біогенної
  • Волошка синя - Centaurea cyanus L.
    Родина Айстрові — Asteraceae, або Складноцвіті — Compositae Як виглядає волошка? Однорічна трав'яниста сіро-зелена пух­наста рослина 30—60 см заввишки. Стебло її гіллясте, спрямова­не догори. Листки ланцетно-лінійні, нижні дещо лопатеві, верхні цілокраї. Кошики верхівкові, на довгих квітконіжках. Квітки кра­йові п'ятизубчасті, лійкоподібні, сині або, рідше, білі, рожеві; се­рединні — трубчасті, фіолетові. Цвіте у травні — серпні. Крайові квітки, вискубуючи їх з коши­ків, під час цвітіння рослини. Швидко сушать у затінку на протязі на дикті або папері (містять барвник ціанін, гіркий глікозид цеп-таврин — кніцин, цукри, слиз, дубильні речовини, пеларгонін, міне­ральні (в основному) солі магнію і калію. Використовують у вигляді чаю. На 1 склянку
  • Волошка синя— Centaurea cyanus L.
    Однорічна або дворічна сіро-пухнаста трав'яна рослина. Стебло пряме, гілчасте, заввишки 30—80 см. Листки лан-цетолінійні, нижні — черешкові, верхні — сидячі. Квіт­ки зібрані в суцвіття — кошики на довгих ніжках, кра­йові квітки лійкоподібні, сині, нерівномірно п'ятизубчас­ті, а середні — трубчасті, фіолетові, з тичинками і маточ­кою. Плід — сім'янка з коротким чубком з цупких воло­синок. Цвіте з травня до серпня. Росте на пісках і супісках як бур'ян серед посівів жита, пшениці, льону, рідше на парових полях. Райони поширення — вся територія СРСР (крім по­сушливих зон і Крайньої Півночі). Збирають і заготовляють пере­важно на Україні, в. Білорусії, Краснодарському краї, Архан­гельській і Вологодській областях, Західному Сибіру. Для виготовлення ліків вико­ристовують
  • Вплив біоритмів і космосу на працездатність і стан здоров’я людини
    ПЛАН Вступ 1. Значення біоритмів для організму 2. Шкода, яку приносить порушення синхронності біоритмів 3. Вплив Місяця на добові біоритми Висновок Список використаної літератури Вступ Стан здоров’я та працездатність людини багато в чому залежить від того, наскільки режим праці і відпочинку відповідає його індивідуальним біоритмам. Біоритмами називаються ритми фізіологічних процесів, властиві усім живим організмам. Їхній характер завжди індивідуальний. У залежності від характеру біоритмів людей можна розділити на п'ять біоритмічних типів, чи хронотипів. Це "сови", що пізно лягають спати, найбільш активні в другій половині дня чи ввечері і вночі; "жайворонки" - рано
  • Вплив біоритмів та космосу на працездатність і стан здоров’я людини
    Стан здоров’я та працездатність людини багато в чому залежить від того, наскільки режим праці і відпочинку відповідає його індивідуальним біоритмам. Біоритмами називаються ритми фізіологічних процесів, властиві усім живим організмам. Їхній характер завжди індивідуальний. У залежності від характеру біоритмів людей можна розділити на п'ять біоритмічних типів, чи хронотипів. Це "сови", що пізно лягають спати, найбільш активні в другій половині дня чи ввечері і вночі; "жайворонки" - рано встають, найбільш активні ранком; слабко виражений ранковий тип; "голуби", однаково активні в різний час доби, і слабко виражений вечірній тип. Розрізняють добові, сезонні, місячні, річні, багаторічні біоритми.
  • Вплив внутрішніх факторів на ріст рослин
    Серед внутрішніх факторів, що діють на ріст рослин, дуже поширена кореляція (від лат. соггеlаtіо — співвідношення) — залежність розвитку одних частин організму або фізіологічних процесів від інших. Цей термін у біологію ввів Ж. Кюв’є, який, вивчаючи порівняльну анатомію, дійшов висновку, що на основі окремих кісток можна відтворити зовнішній вигляд і спосіб життя всього організму. Таке відтворення можливе тому, що в організмі спостерігається кореляційна залежність у розвитку і функціональній діяльності всіх органів, тому із зміною якоїсь однієї частини організму змінюються інші його частини. Пізніше виявилося, що кореляція є також одним з найпоширеніших внутрішніх факторів росту і розвитку рослин. Чим складніше організована рослина, тим складніше
  • Вплив генотипу та факторів навколишнього середовища на розвиток організму
    Сукупність спадкових факторів організму (генів, хромосом, мітохондрій, пластид) називають генотипом. Сукупність усіх ознак і властивостей організму, які є результатом взаємодії генотипу із зовнішнім середовищем, називають фенотипом. Ось чому організми з однаковим генотипом можуть відрізнятися один від одного залежно від умов розвитку та існування. Межі, в яких змінюються фенотипові вияви генотипу, називають нормою реакції. Мал. 1. Розміщення алелів гена (позначено однаковими літерами: великою — домінантний, малою — рецесивний) у
  • Вплив нітратів на людський організм
    Зміст. 1. Вступ. 2 2. Утворення та накопичення нітратів у продуктах харчування: 5 2.1. Вміст нітратів у рослинних продуктах; 5 2.2. Нітрати продуктів тваринного походження; 7 3. Вплив нітратів на здоров’я людини: 8 3.1. Гостре
  • Вплив факторів зовнішнього середовища на мікроорганізми
    Умови довкілля мають велике значення для життєдіяльності мік­роорганізмів. Чим сприятливіші вони, тим інтенсивніше розвиваю­ться мікроби, і навпаки. Надлишок або брак вологи, низька або ви­сока температура, освітлення, радіоактивне випромінювання, наяв­ність поживних речовин тощо зумовлюють відповідний темп розвитку мікробної клітини. Розвиваючись у певних умовах довкілля прокаріоти пристосовуються до них. Цим і пояснюється той факт, що в південних широтах бактерії можуть добре розвиватися при під­вищеній температурі, у північних — при пониженій, галофільні мік­роорганізми — у водоймищах з високим вмістом солей. Усі чинники зовнішнього середовища, які впливають на розви­ток прокаріотів, можна розподілити на три основні групи: фізичні,
  • Все про бактерії
    Загальна характеристика. До найпростіше побудованих організмів, які можна бачити лише за великого збільшення під мікроскопом, належать бактерії. Традиційно їх вивчає ботаніка, однак це доядерні організми (прокаріоти), які разом з синьозеленими водоростями становлять царство Дроб’янки. Розміри бактерій значною мірою залежать від зовнішніх умов і коливаються в межах від часток мікрометра до кількох мікрометрів. Довжина їх становить 1 – 10 мкм (рідко більше), ширина – 0,2 – 1 мкм. Більшість з них одноклітинні, але є й нитчасті багатоклітинні
  • Вступ до мікробіології. Історія розвитку мікробіології. Морфологія мікроорганізмів
    Мікробіологія є одним з основних предметів у підготовці медичних працівників. Без знань цього предмета неможливо науково обґрунтувати діагностику, лікування та профілактику інфекційних захворювань. Для сприйняття навчального мате­ріалу з мікробіології треба знати біологію, хімію, анатомію та фізіологію, латинську мову, фармакологію. А сама мікробіоло­гія є основою для всіх клінічних та медико-профілактичних дисциплін, оскільки вона сприяє логічному сприйняттю цих предметів і формує клінічне мислення, без якого не можна бути висококваліфікованим спеціалістом. Навчальна мета. Знати: · завдання медичної мікробіології; · сучасні методи діагностики інфекційних хвороб; · морфологію бактерій та коротку характеристику вірусів, пріонів, грибів і найпростіших; · будову
  • Вухо
    Користуючись слухом, люди можуть визначати напрям звуку і за ним — його джерело. Ця властивість дає змогу орієнтуватися в просторі на місцевості, розрізняти, хто саме говорить серед кількох присутніх. Слух разом з іншими видами чутливості (зором) попереджає про небезпеку, що може виникнути під час праці, перебування на вулиці, на природі. Людина сприймає звуки з частотою коливань від 16 до 20 000 за секунду. З віком сприйняття високих частот знижується. Знижується сприймання звуку і в разі дії звуків значної сили, високих і особливо низьких частот. Орган слуху частково розміщений у товщі скроневої кістки черепа і складається з трьох основних відділів: зовнішнього, середнього і внутрішнього
  • Вчення В. І. Вернадського про біосферу та ноосферу
    Сучасне вчення про біосферу створив і розвинув В. І. Вернадський (1863 — 1945). Його творчому генієві були притаманні не тіль­ки глобальність мислення, а й вихід за рамки експериментальної на­уки. Президент Української академії наук, академік Петербурзької АН, а потім AH CPCP, член численних іноземних академій, непере­січний природознавець-мислитель залишив нам цілісне бачення сві­ту і завдань людини як на Землі, так і у Всесвіті. Народився він у Петербурзі. Мати була українкою, та й корені роду Вернадських сягають Запорізької Січі. На все життя вчений зберіг любов до української мови, культури, історії та науки. В. І. Вернадський отримав блискучу освіту. Він навчався в Петер­бурзькому університеті у 80-х роках минулого століття, коли там ви­кладали великі вчені В. В. Докучаєв,
  • Генетик академік Вавілов Микола Іванович
    ЗМІСТ: 1. Вступ 2. Становлення 3. Лисенківщина 4. Арешт 5. Подорожі 6. Висновок 7 . Список літератури Вступ Дуже важко визначити границі найширшого кола інтересів, турбот і творчої діяльності Миколи Івановича Вавілова. Мабуть, найбільше точно ці границі задавалися основною метою - роботою Вавілова - перебудова землеробства країни на сучасній науковій основі. Щоб вирішувати цю задачу після перемоги Великого Жовтня, в умовах ламання старих укладів і подолання розрухи, Вавілову довелося бути одночасно вченим-агрономом і організатором сільськогосподарської науки, генетиком і селекціонером, ботаніком і географом, мандрівником і представником Країни Рад по імпорті насінь, машин, устаткування, директором основних
  • Генетика
    Вступ В останні десятиліття значно змінилась структура захворювань населення. Захворювання з екзогенними факторами етіології , як то інфекційні авітамінози , отруєння , відійшли на задній план завдяки значним досягненням мікробіології , імунології і біохімії , а на перший план виступили захворювання з ендогенними факторами етіології , тобто спадкові. За даними експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) , одна дитина із 100 новонароджених страждає важким спадковим захворюванням внаслідок уродження хромосом , у 4% дітей спостерігаються різні генетичні дефекти. Генетичні дефекти є також причиною 40% спонтанних абортів. Кожна людина є носієм 15-20 потенційно дефектних генів. Розроблення сучасних біохімічних , цитологічних і генетичних методів досліджень сприяло
  • Генетика. Методи генетичних досліджень
    План 1. Генетика. 2. Основні генетичні поняття 3. Методи генетичних досліджень Висновок Пригадайте: що називають спадковістю та мінливістю? Що таке хромосома, ген, генотип, каріотип? Генетика — наука про закономірності спадковості та мінливості організмів. Це відносно молода галузь біології. Датою її народження вважають 1900 рік, коли три ботаніки, які проводили досліди по гібридизації рослин - голландець Г.де Фріз, німець К.Корренс та австрієць Е.Чермак, незалежно один від одного знайшли забуту працю чеського дослідника Грегора Менделя (мал. 7) «Досліди над рослинними гібридами», видану в 1865 році. Вчені були вражені тим, наскіль­ки наслідки їхніх дослідів наближались до отриманих Г.Менделем. Згодом закони спадковості, встановлені Г.Менделем, сприйняли
  • Генетичний код та його властивості
    Генетичний код – це система триплетів нуклеотидів, які визначають амінокислотну послідовність поліпептидного ланцюга. Дослідження генетичного коду розкрили його основні властивості: - Триплетність – кожна амінокислота кодується послідовністю із трьох нуклеотидів – триплетом або кодоном (серед 64 кодонів 61 – змістовний і 3 незмістовні кодони – УАА, УГА та УАГ). - Специфічність – один кодон відповідає лише одній амінокислоті. - Виродженість (надлишковість) – одній амінокислоті відповідають кілька кодонів (наприклад серину чи лейцину відповідають 6 кодонів, метионіну – всього 1). - Колінеарність – послідовність нуклеотидів в молекулі і-РНК точно відповідає амінокислотній послідовності у поліпептидному ланцюгу. - Односпрямованість
  • Генна інженерія
    Генна інженерія — молода технологія, створена для поліпшення характеристик живих організмів шляхом пересадки в них чужого генетичного матеріалу, наприклад ДНК риби в помідор (щоб не підмерзав) чи бактерії в картоплю (щоб жук не їв). ГІ кардинально відрізняється від селекції тим, що її методи дозволяють долати бар’єри між видами, чого не відбувається в природі. В Україні офіційного дозволу на вирощування генетично модифікованих рослин поки що ніким отримано не було. Однак немає ніякої гарантії, що західні продукти, які купуються в нас, наприклад, чіпси, печиво, молочний порошок чи навіть пиво, не містять в собі генно-модифікованих інгредієнтів. Перевіряти чи маркірувати їх поки що ніхто не збирається. Що таке генетично модифіковані продукти, плюси та мінуси їх використання,
  • Гістогенез і органогенез
    ПЛАН 1. Поняття органогенезу, його основні етапи 2. Поняття гістогенезу Використана література 1. Поняття органогенезу, його основні етапи Органогенез (від орган і генез) у тварин — утворення і розвиток органів. Розрізняють онтогенетичний органогенез, який досліджується ембріологією і біологією розвитку, і філогенетичний органогенез, досліджуваний порівняльною анатомією. Крім опису й аналізу протікання процесів органогенезу, у задачу зазначених дисциплін входять розкриття і причинне пояснення цих процесів у філогенезі та онтогенезі. Порівняльна анатомія розглядає виникнення нових органів, їх перетворення, поділ, прогресивний розвиток і редукцію, процеси рудиментації і т.п. Вивчення розвитку форми органів у зв'язку
  • Гриби
    Світ грибів цікавий та різноманітний. Відомо біля 100 тис. видів грибів. В цих організмах є ознаки як рослин, так і тварин. Ознаки рослин – це нерухомість, постійний ріст, живлення розчиненими речовинами, наявність кліткових стінок. В той же час гриби мають ознаки тварин: відсутнісь пластид, наявність в клітинних стінках особливої речовини – хітину (з нього покрови пауків, раків). Гриби мають також якості, властиві тільки їм: майже у всіх грибів вегетативне тіло представляє собою грибницю або міцелій. По всіх цих ознаках гриби виділяють в окреме царство живих організмів. Тіло шляпочного гриба складається із двох частин: грибниці (з тонких багатоклітинних ниток гіф) і плодового тіла. Плодове тіло це саме те, що називають грибом, також складається із гіф, тільки тут вони щільно переплетені.
  • Гризуни: ондатри, щурі, миші, бобри, ховрахи
    Гризуни. Гризуни – найбагатший на види ряд ссавців. Це дрібні та середні за розміром тварини. Ці тварини здатні швидко розмножуватися. Тверда їжа стирає й притупляє зуби, особливо різці. Через те у ссавців, які споживають тверду рослинну їжу, зуби мають особливу будову. Такі тварини вигризають їжу різцями й старанно перетирають кутніми зубами. Іклів у них немає, різці великі й гострі. Спереду вони вкриті товстим шаром емалі, через те не тупляться навіть від дуже твердої їжі. Під час гризіння різці верхньої та нижньої щелеп дотикаються і сточуються – більше з того боку, де немає емалі ( або де вона тонша ). Різці, хоч би як сильно сточувалися, завжди однакового розміру, бо ростуть протягом усього життя тварини. Ондатра. Батьківщина ондатри –
  • Груша звичайна
    Груша звичайна Біологічна класифікація Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Зелені рослини (Viridiplantae) Відділ: Streptophyta - Судинні (Tracheophyta) - Насінні (Spermatophyta) - Покритонасінні (Magnoliophyta) - Еудікоти (Eudicots) Підклас: Розиди (Rosids) Порядок: Розоцвіті (Rosales) Родина: Розові (Rosaceae) Підродина: Яблуневі (Maloideae) Рід: Груша (Pyrus) Вид: Груша звичайна   Груша звичайна (Pyrus communis L.)
  • Ґрунтозахисні енерго-, ресурсо- і вологозберігаючі технології вирощування культур
    Протягом трьох останніх десятиліть в Україні як у науці, так і у виробництві точилися суперечки між прибічниками традиційної системи землеробства, яка базувалася на оранці, і ґрунтозахисного землеробства з мінімальним обробітком ґрунту без обертання скиби і мульчуванням його поверхні соломою та іншими післяжнивними рештками. В умовах здійснення земельної реформи, коли виробництво почала визначати гривня, все більше виробників приймають ґрунтозахисні технології вирощування культур, які забезпечують охорону ґрунтів від факторів деградації і дають можливість мати вищу врожайність культур при низькій собівартості вирощеної продукції. Насамперед новітні ґрунтозахисні технології прийняв для використання молодий сільськогосподарський бізнес. Ґрунтозахисні технології — це не тільки "пошкрябати"
  • Ґрунтознавство
    ПЛАН 1. Сільське господарство і його завдання. 2. Розвиток вчення про ґрунт. 3. Вивітрювання гірських порід та фактори ґрунтоутворення. 4. Склад ґрунту. Утворення і складові частини гумусу. 5. Рідка фаза ґрунту. 6. Повітряний, тепловий та поживний режими ґрунту. 7. Вбирна здатність ґрунту і його реакція. 8. Структура та фізичні властивості ґрунту. Сільське господарство і його завдання Виникнення сільськогосподарського виробництва відбулося на ранніх етапах розвитку людського суспільства і на сьогоднішній день - це потужна галузь створення матеріальних благ. У наш час сільське господарство є складною, цілісною і, в першу чергу, біологічною системою відтворення енергії за участі природних, соціальних,
  • Дарвінізм
    Дарвінізм – вчення про закони історичного розвитку органічного світу, про причини різноманітності організмів та закономірності пристосування їх до навколишніх умов. Назва Дарвінізм походить від імені його засновника – англійського природодослідника Чарлза Дарвіна. Дарвінізм переконливо доводить наявність органічної еволюції в природі, дає незаперечні пояснення цього процесу, стверджує (в біології) одне з основних положень матеріалістичної філософії про матеріальну єдність природи, про природне походження рослин, тварин і людини. Дарвінізм – загальнобіологічне вчення, яке завдало нищівного удару по ідеалістичних і метафізичних поглядах на живу природу. Дарвінізм розкриває об”єктивність закономірностей позвитку матерії і об”єктивність
  • Дендрофлора і рослинність Чорнотисянського лісництва. Використання і охорона
    Зміст Вступ 1. Загальна характеристика території Чорнотисянського лісництва 1.1. Фізико-географічне положення 1.2. Кліматичні умови 1.3. Грунтові умови 1.4. Основні типи рослинності 2. Екологічна характеристика дендрофлори Чорнотисянського лісництва. 2.1. Життєві форми 2.2. Відношення до вологи, температури, світла. 3. Господарське значення та охорона. Висновки. Література Додатки Клімат. Клімат помірно-континентальний, вологий в гірському лісовому поясі і помірно-холодний вище границі лісу.
  • Дерева та ліси України
    Найдавніші екземпляри В геологічному музеї Львівського національного університету ім. І.Франка зберігається уламок стовбура дерева, що росло поблизу Каракуби (південний Донбас) у період девону, тобто 360-370 млн. років тому. Ці дерева належать до плаунових, вони росли на Землі ще перед тим, як з’явились папоротеподібні, й були заввишки до 30-40 м. В експозиції Центрального науково-природознавчого музею НАН України можна побачити унікальний експонат – стовбур сигілярії. Ліси із сигілярій, хвощів і деревоподібних папоротей росли на території України приблизно 350-280 млн. років тому, а висота сигілярій сягала 20-30 м. Виставлений експонат був знайдений у 1938 році в одній з шахт Донбасу. Дещо менший вік мають араукарії, скам’янілі стовбури яких заввишки до 8-10 м можна
  • Деревій цілолйстий
    тысячелистник цельнолистньш Achillea ptarmica — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­тих). Стебла одиничні, прямостоя­чі, розгалужені, біля основи зде­рев'янілі, ЗО—120 см заввишки. Листки цілісні, голі або слабо-опушені, сидячі, вузьколанцетні, двічіпилчасті, до 6 мм завширшки. Квітки зібрані в кошики, що ут­ворюють негустий щиток; крайові квітки (їх 8—14) язичкові, маточ­кові, білі, серединні — трубчасті, двостатеві. Плід — сім'янка. Цвіте у липні — вересні. Поширення. Росте на вологих лу­ках, по берегах річок і водойм на Прикарпатті і зрідка на Поліс­сі (в західній частині). Сировина. Використовують траву, зібрану під
  • Дигенетичні і моногенетичні трематоди (смоктальні черви). Особливість життєдіяльності стьожкових червів. Представники. Ціп’як
    ПЛАН 1. Клас Сисуни (смоктальні черви), або Трематоди 2. Клас Стьожкові черви: особливість життєдіяльності. Представник – ціп’як Список використаної літератури 1. Клас Сисуни (смоктальні черви), або Трематоди До класу належить близько 4000 видів; усі вони є паразитами внутрішніх органів хребетних та безхребетних тварин. Зовнішнім виглядом і будовою сисуни нагадують війчастих червів, а відмінності їх пов'язані в основному з паразитичним способом життя. Сисунам властиві складні життєві цикли. Тіло їхнє плоске, листкоподібне, як правило, завдовжки 0,3—5 см. В тілі хазяїна вони утримуються присосками — ротовим та черевним. Ротовий присосок оточує рот, що знаходиться
  • Дихання
    Дихання – це сукупність процесів, в результаті яких відбувається вживання організмом кисню, його використання і виведення вуглекислого газу. Дихання включає слідуючи процеси: 1.Зовнішнє дихання (вентиляція легень) – надходження повітря в повітроносні шляхи і обмін повітря між зовнішнім середовищем та альвеолами легень. 2.Дифузія газів між альвеолами і кров’ю. 3.Перенос газів кров’ю. 4.Дифузія газів між кров’ю і тканинами в тканинних капілярах. 5.Внутрішнє (тканинне) – споживання кисню клітинами і виділення вуглекислого газу. Значення дихання. 1.Газообмін між організмом і зовнішнім середовищем (надходження О2 до клітин організму для окисних процесів, в результаті яких утворюється енергія, а також СО2, який виводиться з організму).
  • Дмитро Йосипович Івановський –основоположник науки про віруси
    Всьому світові відоме ім'я Д.Й. Івановського (1864—1920), видат­ного природознавця, засновника сучасної вірусології. В 1892 p., вивчаючи мозаїчну хворобу тютюну, Д. Й. Івановський відкрив ра­ніше не відомі субмікроскопічні істоти, які одержали назву віру­сів. Надзвичайно важливим серед досягнень мікробіології останньої чверті XIX ст. є відкриття неклітинних форм життя — вірусів. Тоді багато вчених вважали, що бактерії є найменшими і найпростішими організмами, і що саме вони стоять на межі живої і неживої природІ. У 1887 р. за рекомендацією відомих вчених А. М. Бекетова
  • ДНК — тестування бджіл української і карпатської порід
    Наведено результати вивчення породної належності сімей українських та карпатських бджіл методом ДНК-тестування. Встановлено, що вони належать до різних порід і характеризуються чітко вираженими ознаками геному. Бджола, материнська сім’я, порода, внутрішньопородний тип, генеалогічна група, екстер’єр, ДНК-тестування. Родючі ґрунти України, багата медоносна рослинність і відповідні кліматичні умови сприяли розмноженню бджіл і збиранню великої кількості меду. Протягом тривалого еволюційного розвитку відбувався природний процес створення аборигенних бджіл, які добре пристосовувались до місцевих умов клімату й медозбору [9]. На території України сформувались і нині районовані українська степова і карпатська породи, а також поліська популяція середньоросійських бджіл [10]. Українські бджоли
  • Добрива і біологічна якість сільськогосподарської продукції
    Під якістю врожаю розуміють вміст основних органічних речовин у продукції, що зумовлюють мету та доцільність вирощування культури (наприклад, білка в зерні пшениці, цукру в коренеплодах цукрових буряків, крохмалю у бульбах картоплі). Комплексну оцінку одержаної продукції проводять на основі визначення показників біологічної, гігієнічної якості, а також технологічних властивостей, тобто за наявністю та дією показників хімічного й біологічного складу, що зумовлюють оптимальний обмін речовин і функціонування організму. До показників біологічної якості належать вміст нітратів, вітамінів, амінокислотний склад тощо. На показники якості продукції рослинництва впливає ряд факторів: ґрунтово-кліматичні умови вирощування культур;
  • Дослідження посухостійкості рослин в Україні (кінець ХІХ- початок ХХ століття)
    Питання про вплив посухи на рослини і про зміни їх водного р6ежиму в залежності від умов довкілля досить активно розроблялися вітчизняними вченими в кінці ХІХ та на початку ХХ століття. Посухи, які періодично повторювалися в українських степах, і пов’язані з ними неврожаї наполегливо вимагали від природодослідників вирішення питань щодо боротьби з цим загрозливим явищем. На велику увагу заслуговує наукова та практична діяльності в галузі сільського господарства та фізіології рослин вихованця Київського університету Сергія Михайловича Богданова (1859-1920), який працював в цьому навчальному закладі з 1885 р. спочатку викладачем, а потім професором, завідуючим кафедрою агрономії. В університеті він був першим ученим, який щільно пов’язував свої теоретичні дослідження в галузі ботаніки
  • Дослідження флори гори Рахово та її детальне вивчення
    Вступ Куди б ми не пішли на лоно природи: чи то в ліс, чи на галявину, поле, скрізь нас привітно зустрічають усмішки рідної землі чарівні квіти. Їх кольори ввібрали всі барви веселки, утворюючи суцільний кольоровий килим. Функції рослин в житті людства незаперечні. Зокрема важливу роль відіграють трав'янисті рослини, що використовуються в різних галузях господарства: кулінарії, фармакології, косметології та ін. Об’єктом дослідження в даній роботі є гора Рахово. Предметом дослідження― флора цієї гори. Актуальність роботи полягає в тому. Що ми є свідками масового знищення рідкісних
  • Дослідження харчування
    Методи вимірювання калорій (енергії їжі) відрізняються від методів дослідження інших нутрієнтів. Вимірювання енергетичного балансу
  • Дуб (цікаві відомості)
    Дуб (Ouercus) – дерево-тотем у східних слов'ян; персонаж українського фольклору; символ міці, сили. Вважався священним деревом бога Перуна, тому зрубати його можна було лише з дозволу волхвів. Слов’яни-язичники вважали ліси, дубові гаї житлами богів. Тому їх інколи обгороджували, забороняли у гаях полювати, вирубувати дерева. У жертву богам приносили биків, кабанів, овець, про що свідчать знахідки Перунових дубів у 1909 та 1975 рр. Зокрема, у 1909 р. неподалік від Києва з дна Десни підняли 16–20-метровий дуб, у стовбур якого були забиті чотири щелепи кабана (з іклами). У давнину вони вважалися священними оберегами, які повинні були охороняти
  • Евкаліпт кулястий — Eucalyptus globulus Lab.
    Листки евкаліпта кулястого містять летку олію (0,7—2 %), основ­ною складовою частиною якої е терпен цінеол, що має окислювальну і бактерицидну дію, терпени (пінен), альдегіди і сесквітерпенові спирти (міртенол, глобулол), смолисті речовини бальзамічної природи, дубильні речовини, фітонциди. Діють як expectorans, secretolyticum, desinficiens, bacteriostaticum, advulnans, antispasmodicum, hemostypticum, tonicum. Застосовують у вигляді відвару: 2 столові ложки подрібнених лист­ків заливають 1 склянкою води, кип'ятять 5 хв., охолоджують. П'ють по 1 столовій ложці 3 рази протягом доби. У великих дозах можуть зумовити подразнення слизової оболонки органів травлення і спричи­нити блювання, загальну слабкість, судоми. Цим відваром промивають гнійні рани і рани, які погано гояться, спринцюють
  • Екологія птахів
    План 1. Роль та значення птахів в житті людини. Екологія птахів. 2. Охорона та приваблювання птахів. 3. Особливості органів кровообігу. Система травлення птахів. 1. Поширення птахів. Здатність до польоту, а також теплокров­ність і високий рівень обміну речовин дали змогу птахам засели­ти практично всю Землю. Недалеко від Південного полюса можна зустріти великих поморників, а пінгвіни, буревісники навіть гніз­дяться там. Мартини, чистуни, снігові подорожники залітають на Північній полюс. На арктичних островах між 82° і 83° п. ш. гніз­дяться біла сова, тундрова куріпка, сніговий подорожник, крижень, гага та інші птахи. Вертикальне поширення птахів також значне: орли і грифи в Гімалаях, кондори в Андах піднімаються до 7000 м. Інші птахи лише під час перельотів
  • Екосистема
    Основною функціональною одиницею біоекології є екосистема. Цей термін вперше був введений англійським біологом А.Тенслі в 1935 р. Система - це впорядковано взаємодіючі і взаємопов'язані компоненти, що утворюють єдине ціле. Екологічна система - складна ієрархічна структура організованої матерії, в якій при об'єднанні компонентів в більші функціональні одиниці виникають нові якості, що відсутні на попередньому рівні; є єдиним стійким природним комплексом живих організмів і природнього середовища, в якому вони існують; відкритою термодинамічною системою, що існує за рахунок надходження з навколишнього середовища енергії та речовини і має здатність до саморозвитку та саморегуляції. Екологічній системі властиві ознаки систем: · Емерджентність - виникнення нових
  • Ембріональний період, або ембріоенез
    Ембріональний період, або ембріо­генез (гр. embryon — зародок), починається з утворення зиготи. Закін­чення цього періоду онтогенезу пов'я­зане з різними моментами розвитку: при личинковому типі — з виходом із яйцевих оболонок, при неличинковому — з виходом із зародкових оболо­нок, при внутрішньоутробному — з моментом народження. Ембріональний період ділиться на стадії зиготи, дробіння, бластули, утворення зародкових листків, гісто- і органогенезу. Зародки ссавців і люди­ни до утворення зачаткових органів прийнято називати ембріоном, а потім плодом. Зигота, яка утворюється у ре­зультаті злиття жіночої і чоловічої гамет, являє собою одноклітинну
  • Ембріональний розвиток людини
    Індивідуальний розвиток організму називають онтогенезом. Перший етап онтогенезу — ембріональний розвиток — у свою чергу, можна поділити на кілька періодів: дроблення, гаструляція, формування тканин і органів зародка. У процесі ембріонального розвитку людини зберігаються загальні закономірності розвитку і стадії, характерні для хребетних тварин. Разом з тим з'являються особливості, що відрізняють розвиток людини від розвитку інших представників хребетних; знання цих особливостей необхідно лікарю. Процес внутрішньоутробного розвитку зародка людини продовжується в середньому 280 доби (10 місячних місяців). Ембріональний розвиток людини можна розділити на три періоди: початковий (1-я тиждень розвитку), зародковий (2—8-я тиждень розвитку), плодовий (з 9-й тижня розвитку до народження
  • Ендокринна система. Залози внутрішньої секреції
    Це залози, які не мають вивідних протоків і виділяють свої продукти – секрети в кров, що їх омиває. Кількість цих секретів незначна і називаються вони – гормонами. Гормони мають гуморальний вплив на обмін речовин, ріст, розвиток, функції різноманітних органів тіла. Гормони – складні органічні речовини різної хімічної природи: білки. Видозмінені амінокислоти, стероїди. Гормони – біологічно активні речовини. Які в незначних кількостях здатні здійснювати значний вплив на організм. Особливості гормонів: 1.Утворюються в організмі в дуже малих кількостях, але ефективно діють на фізіологічні процеси. 2.Поступаються нервовій системі в швидкості настання ефекту (відповіді). 3.Для гормонів специфічна, тобто кожен гормон
  • Ендокринні залози
    До ендокринних залоз, або залоз внутрішньої секреції, належать: гіпофіз, шишковидне тіло, щитовидна залоза, прищитовидні залози, загрудинна залоза, надниркові залози, підшлункова залоза, чоловічі та жіночі статеві залози, їх називають ще безпроточними тому, що вони не мають вивідних проток і виділяють утворені в них речовини — гормони — безпосередньо у кров. Гормони беруть участь у регуляції дихання, кровообігу, травлення, тісно пов'язані з процесами росту і розвитку, реактивністю і підтриманням стабільності внутрішнього середовища організму. Проте вони не є самостійними регуляторами. Утворення їх і надходження в кров підпорядковані системі нервово-гуморальної регуляції функцій організму при провідній ролі центральної нервової системи. У
  • Ентропійний і негентропійний принципи інформації в біології
    Напрямок мимовільного протікання хімічних реакцій у живий та неживій матерії визначається сукупною дією двох факторів: переходу системи у стан з найменшою внутрішньою енергією і тенденцією, яка пов’язана з досягненням найбільш можливого стану. Макроскопічний стан системи тим ймовірніший, чим більшою кількістю мікроскопічних станів вона може здійснюватись. Зазвичай кількість мікроскопічних станів, яка відповідає певному макроскопічному, дуже велика і визначається не можливістю здійснення цього макростану, а величиною, пропорційною її логарифму. Ця величина називається ентропією і є однією з термодинамічних величин (внутрішня енергія, ентальпія, ентропія і енергія Гіббса), за допомогою яких можна виразити кількісно два вище зазначених фактори [1,2]. Кожна жива клітина уподібнюється найскладнішому
  • Етапи індивідуального розвитку (онтогенезу) організмів
    Онтогенез (від грец. онтос — існуюче та генезіс — походження) - це індивідуальний розвиток особини від її зародження до смерті. У різних груп організмів онтогенез має свої особливості, які, зокрема, залежать від способу розмноження. В одноклітинних організмів он­тогенез збігається з клітинним циклом. Тривалість онтогенезу може бути різною. Наприклад, секвоя може жити понад 3 000 років, деякі види черепах живуть до 150 років, білу­га (представник осетероподібних) — до 100 років. З безхребетних тва­рин значна тривалість життя спостерігається у деяких молюсків, чле­нистоногих (наприклад, у річкового рака — до 20 років). При вегетативному розмноженні онтогенез зводиться до диференціації клітин і органів багатоклітинного зачатка (певного фрагмента, бруньки тощо) та росту. Під час
  • Єдність організму і навколишньогосередовища. Обмін мінеральних речовин
    План 1. Єдність організму і навколишнього середовища 2. Біологічна та енергетична цінність. 3. Добова потреба людини в них. 4. Продукти, що містять ці речовини. 5. Кінцеві продукти білкового, вуглеводневого та жирового обміну. Використана література: · Фізіологія, С.А.Георгієвої, 1986 р. · „Вікова фізіологія”, А.Г.Хрипкова. Організм людини є складовою навколишнього середовища. Тому багато хімічних та фізичних процесів, які відбуваються в природі, відбуваються і в організмі людини. В першу чергу це стосується обміну мінеральних речовин.
  • Жан Батист Ламарк
    Французький учений Жан Батист Ламарк став першим біологом, який спробував створити струнку і цілісну теорію еволюції живого світу. Не оцінена сучасниками, піввіку потому його теорія стала предметом гарячих дискусій, що не припинилися й у наш час. Жан Батист Пьер Антуан де Моне, шевальє де Ламарк, народився 1 серпня 1744 р. у містечку Базантен, у родині небагатих дворян. Батьки хотіли зробити його священиком, але в 16 років Ламарк залишив єзуїтський коледж і пішов добровольцем у діючу армію. У боях він виявив неабияку хоробрість і дослужився до звання офіцера. У віці 24 років Ламарк залишив військову службу і приїхав у Париж, щоб учитися медицині. Під час навчання його зацікавили природничі науки, особливо ботаніка. Таланта і старання молодому вченому було не займати, і в 1778
  • Живі організми як особливе середовище існування. Тип взаємозв’язків між організмами
    Живі організми як особливе середовище існування. Усі живі організми значно відрізняються від навколишньої неорганічної природи за кількісним хімічним складом. Наприклад, вуглецю у рослинах міститься близько 18 %, у ґрунті — менше 1 %, а силіцію, навпаки, у рослинах — 0,15 %, а у ґрунті — 33 %. Великий вміст вуглецю в складі живих організмів пов'язаний з наявністю в них вуглецевмісних сполук, які називають органічними. У деяких живих організмах нагромаджуються певні хімічні елементи. Так, у водоростях нагромаджується йод, у жовтці — літій, у болотній рясці — радій тощо. Вода та інші неорганічні речовини, їхня роль у життєдіяльності клітини. Із неорганічних сполук у клітині найбільше води. Чим вища інтенсивність обміну речовин у тій чи іншій тканині,
  • Жиророзчинні вітаміни. Хімічний склад мікроорганізмів
    Жиророзчинні вітаміни Вітамін А (ретинол). Найбільш специфічною функцією віта­міну А є його участь у процесах зору (фоторецепція). Фото­чутливий пігмент родопсин, який розміщений на зовнішньому сегменті паличок сітківки (які відповідають за сутінковий зір) людини, містить окисну форму вітаміну А-ретиналь. Раннім симптомом авітамінозу А є ослаблення темнової адаптації. Добова потреба в пантотеновій кислоті дорослої людини становить 5—10 мг. Основними джерелами пантотенової кислоти є печінка (6,8 мг на 100 г), дріжджі (4,2 мг на 100 г), жовтки яєць, хліб житній (0,6 мг на 100 г), зелені овочеві рослини (0,3—0,8 мг на 100 г). Фолат (вітамін Вс). У харчових продуктах фолат знаходиться переважно в неактивній формі. Перетворення зв'язаної форми на біологічно активну
  • Життя і наукова діяльність Чарлза Дарвіна
    Ч. Дарвін жив в епоху бурхливого суспільного розвитку, коли при­родознавство було на піднесенні, в науці здійснювались важливі від­криття. Він не мав систематичної біологічної освіти (два роки нав­чався на медичному факультеті в Едінбурзі, а потім перейшов до Кембріджського університету, де в 1831 р. закінчив богословський факультет), але дуже захоплювався природничими науками, ціле­спрямовано вивчав спеціальну літературу, займався колекціонуван­ням, мисливством, брав участь в експедиціях по дослідженню геоло­гії, фауни, флори окремих районів Англії, був спостережливим, за­нотовував бачене і намагався дати йому раціональне пояснення. Він зблизився з такими відомими вченими, як зоолог Грант, ботанік Генсло, геолог Седжвік. І
  • Жіноча статева система (systema genitale femininum)
    ЖІНОЧА СТАТЕВА СИСТЕМА (SYSTEMA GENITALE FEMININUM) Внутрішні жіночі статеві органи До внутрішніх жіночих статевих органів (organa genitalia feminina interna) належать яєчники, матка, маткові труби, над'яєчники, піхва. Яєчник (ovarium) — парна жіноча статева залоза, яка за формою і роз­мірами нагадує мигдалевий горіх (довжи­на — 2,5 см, ширина — 1,5 см, товщина — 1 см). Яєчник має матковий і трубний кінці, присередню, бічну поверхні і два краї: вільний, обернений до черевної порожни­ни, та брижовий, яким орган за допомогою брижі яєчника фіксується до пристінкової очеревини. Яєчник зв'язаний з маткою щільним тяжем, що складається переваж­но з гладкої м'язової тканини, — власною зв'язкою яєчника (lig. ovarii
  • З зоології
    Вступ Зоологія – наука, що вивчає тварин – їх будову, спосіб життя і поширення на Землі. Нема такого місця на Землі, де б не зустрічалися ті чи інші представники тваринного світу. На неосяжних просторах північної тундри, в непрохідних тайгових лісах, на снігових вершинах гір, у жарких безводних пустинях і на великих глибинах океанів – всюди існують ті чи інші тварини. Одні з них живуть на поверхні землі, інші ведуть водний спосіб життя. Є серед тварин і такі, що опанували повітряний простір. Навіть під землею в грунті, куди не проникають сонячні промені, також живуть тварини. Чимало тварин живе на тілі чи в тілі інших тварин, людей і рослин, живлячись за їх рахунок. Таких тварин
  • З історії розвитку мікробіології
    Мікробіологія порівняно молода наука. Вона зародилася наприкінці XVII ст. Тоді вже було зроблено великі географічні відкриття, розви­нулось мореплавство, торгівля, почалось інтенсивне вивчення рос­линного і тваринного світу Америки, Австралії, Центральної Афри­ки, Індії та інших маловідомих на той час країн. Все це сприяло роз­виткові природничих наук. Великих успіхів досягай і такі галузі знань, як механіка, оптика. Практична потреба в знаряддях та інструментах (зокрема оптич­них) для мореплавства, астрономічних спостережень тощо дала по­штовх до розробки і удосконалення конструкцій різних оптичних приладів. У 1590 р. в Голландії в м. Міддельбурзі шліфувальники скла брати Ганс і Захарій Янсени сконструювали прилад зі збільшу­вальних скелець, а в 1610р. Г. Галілей виготовив перший
  • За рахунок чого і як риби пристосовані до життя у воді?
    Риби — група хребетних тварин, що в процесі еволюції сформувалась у водному середовищі і живе тільки у ньому. У світовій фауні нараховується близько 21 тис. видів риб, з них в Україні — близько 200. Поширені риби у найрі­зноманітніших водоймах: океанах, морях, річках, озерах, ставках. У зв'язку з життям у водному середовищі у риб сформувалися ознаки, що дозволяють їм існувати у даному середовищі. Для більшості риб характерні веретеноподібна, обтічна форма тіла. У тілі риб виділяють три відділи: голову, тулуб, хвіст. Між головою і тулубом розмі­щена зяброва щілина, а між тулубом і хвостом — анальний отвір. На голові міс­тяться ротовий отвір, пара очей і пара ніздрів. Органами руху є плавці. На тулубі є парні (грудні
  • Завдання сучасної селекції. Поняття про сорт, породу, штам. Штучний добір та його форми
    Найважливішою галуззю практичного застосування генетики є селекція. Селекція – наука про теоретичні основи та методи створення нових і поліпшення вже існуючих сортів рослин, порід тварин і штампів мікроорганізмів. Теоретичною основою селекції є генетика та вчення про штучний добір. Селекціонер має бути добре обізнаним з біологією розмноження та розвитку тих видів, з якими він працює, особливостями їхніх фізіологічних процесів. Завдання сучасної селекції – це підвищення продуктивності існуючих, а також виведення нових, продуктивніших, сортів культурних рослин, порід свійських тварин, штамів мікроорганізмів, пристосованих до умов сучасного автоматизованого сільського господарства та промисловості. Селекція бере участь у вирішенні основного
  • Загальна організації рослинної клітини
    Наука, що вивчає будову, хімічний склад, процеси життєдіяльності і розмноження клітин, називається цитологією (гр. kytos — порожнина, logos — наука). Клітина — це структурна одиниця живих організмів, що є певним чином диференційованою ділянкою цитоплазми, оточеною клітинною мембраною. Функціонально клітина є основною одиницею життєдіяльності організмів. Хоча клітини (рослин, тварин і грибів) мають різну будову і виконують різні функції, вони мають багато спільних морфологічних особливостей (сформоване ядро, подібний набір органел) і подібних функціональних властивостей (біосинтез білків, використання і перетворення енергії, процеси розмноження). Внутрішній вміст клітини (протоплазма) ділиться на
  • Загальна організація рослинної клітини. Морфологія коріння. Типи кореневих систем
    ПЛАН 1) Загальна організація рослинної клітини. 2) Морфологія коріння. Типи кореневих систем 1) Загальна організація рослинної клітини Клітини різняться за розмірами, формою, особливостями організації, функціями. За формою клітини бувають: циліндричні і кубічні (епітеліальні тканини), дископодібні (еритроцити), кулясті (яйцеклітини), видовжені і веретеноподібні (м'язові), зірчасті (нервові) тощо. Серед клітин трапляються і такі, що не мають сталої форми. Це так звані амебоідні клітини (наприклад, лейкоцити). Більшість клітин багатоклітинного організму мають розміри від 10 до 100 мкм, а найдрібніші — 2—4 мкм. Великі розміри мають деякі рослинні клітини з великими вакуолями в цитоплазмі: клітини м'якоті кавуна, лимона
  • Загальна характеристика відділу голонасінних. Біологія хвойних. Чергування поколінь у сосни звичайної
    Голонасінні дістали таку назву тому, що їхнє насіння розвивається на споролистках відкрито, не обгорнуте стінкою зав'язі ("голе"). Поява насіння, яке має запас поживних речовин і захищене шкіркою, — значний ароморфоз, що зумовив широке й швидке поширення голонасінних рослин на суші. В процесі еволюції насінина з'явилась раніше, ніж квітка й плід. У голонасінних насіння не захищене стінками плоду і лежить відкрито на спорофілоносних листках. Не менш важливим пристосуванням до життя на суші є можливість внутрішнього запліднення (без води). Пилок голонасінних рослин переноситься повітряними течіями. Потрапляючи на розміщений відкрито насіннєвий зачаток (насіннєву бруньку), він утворює пилкову трубку, яка досягає яйцеклітини і забезпечує
  • Загальна характеристика відділу голонасінних. Перевага насінних рослин над споровими. Біологія хвойних. Чергування поколінь у сосни звичайної
    ПЛАН 1. Характеристика голонасінних, їх переваги 2. Біологія хвойних 3. Сосна звичайна Список використаної літератури 1. Характеристика голонасінних, їх переваги Голонасінні дістали таку назву тому, що їхнє насіння розвивається на споролистках відкрито, не обгорнуте стінкою зав'язі ("голе"). Поява насіння, яке має запас поживних речовин і захищене шкіркою, — значний ароморфоз, що зумовив широке й швидке поширення голонасінних рослин на суші. В процесі еволюції насінина з'явилась раніше, ніж квітка й плід. У голонасінних насіння не захищене стінками плоду і лежить відкрито на спорофілоносних листках. Не менш важливим пристосуванням до життя на суші є можливість
  • Загальна характеристика грибів
    Гриби — група гетеротрофних організмів, які не містять хлорофілу. Гриби об'єднують в окрему систематичну групу — царство (поряд з царствами тварин і рослин). Це одноклітинні й багатоклітинні організми. Нині систематики налічують понад 100 тис. видів грибів. Гриби займають проміжне положення між тваринами і рослинами, оскільки характеризуються низкою ознак, що роблять їх подібними, з одного боку, до тварин (в оболонці є хітин, запас поживних речовин у вигляді глікогену, в результаті обміну речовин утворюється сечовина), а з іншого — до рослин (необмежений ріст, адсорбтивний тип живлення, тобто всмоктування). Грибисапрофіти живляться органічними речовинами відмерлих організмів, а грибипаразити можуть жити на рослинах, тваринах
  • Загальна характеристика грибів-паразитів
    Лишайники — це особливі організми, в тілі яких об'єднані водорості й гриби в нові комплекси симбіотичних організмів з но­вими морфологічними, фізіологічними та екологічними власти­востями. Відомо більше 20 тис. лишайників. Від інших організмів, у тому числі і від окремих грибів і водо­ростей, вони відрізняються за формою, будовою, характером обмі­ну речовин, особливими лишайниковими речовинами, способами розмноження, повільним ростом (від 1 до 8 мм на рік). Слань лишайника складається з переплетених ниток грибни­ці — гіф — і розташованих між ними клітин або ниток водоростей. Розрізняють два основних типи мікроскопічної структури слані лишайників: гомеомерний і гетеромерний. На по­перечному зрізі лишайника гомеомерного типу
  • Загальна характеристика грибів. Основні представники вищих грибів, їх біологія та значення
    1. Загальна характеристика грибів Гриби — група гетеротрофних організмів, які не містять хлорофілу. Гриби об'єднують в окрему систематичну групу — царство (поряд з царствами тварин і рослин). Це одноклітинні й багатоклітинні організми. Нині систематики налічують понад 100 тис. видів грибів. Гриби займають проміжне положення між тваринами і рослинами, оскільки характеризуються низкою ознак, що роблять їх подібними, з одного боку, до тварин (в оболонці є хітин, запас поживних речовин у вигляді глікогену, в результаті обміну речовин утворюється сечовина), а з іншого — до рослин (необмежений ріст, адсорбтивний тип живлення, тобто всмоктування). Грибисапрофіти живляться органічними речовинами відмерлих організмів, а грибипаразити
  • Загальна характеристика дробянок, їх класифікація. Ціанобактерії
    До найпростіше побудованих організмів, які можна бачити лише за великого збільшення під мікроскопом, належать бактерії. Традиційно їх вивчає ботаніка, однак це доядерні організми (прокаріоти), які разом із синьозеленими водоростями становлять царство Дроб'янки. Розміри бактерій значною мірою залежать від зовнішніх умов і коливаються в межах від часток мікрометра до кількох мікрометрів. Довжина їх становить 1-10 мкм (рідко більше), ширина — 0,2—1 мкм. Більшість з них одноклітинні, але є й нитчасті багатоклітинні види. За формою одноклітинні бактерії поділяють на коки, або кулясті; палички (бацили), що мають форму циліндра; вібріони, що мають форму коми; спірили — спіральне вигнуті палички (мал. 1). Деякі бактерії мають здатність рухатись за допомогою джгутиків, які бувають більшими
  • Загальна характеристика дроб’янок, їх класифікація. Ціанобактерії. Будова та форми клітин справжніх бактерій. Способи живлення і розмноження бактерій
    До найпростіше побудованих організмів, які можна бачити лише за великого збільшення під мікроскопом, належать бактерії. Традиційно їх вивчає ботаніка, однак це доядерні організми (прокаріоти), які разом із синьозеленими водоростями становлять царство Дроб'янки. Розміри бактерій значною мірою залежать від зовнішніх умов і коливаються в межах від часток мікрометра до кількох мікрометрів. Довжина їх становить 1-10 мкм (рідко більше), ширина — 0,2—1 мкм. Більшість з них одноклітинні, але є й нитчасті багатоклітинні види. За формою одноклітинні бактерії поділяють на коки, або кулясті; палички (бацили), що мають форму циліндра; вібріони, що мають форму коми; спірили — спіральне вигнуті палички (мал. 1). Деякі бактерії мають здатність рухатись за допомогою джгутиків, які
  • Загальна характеристика мохоподібних. Характеристика зелених мохів. Зозулин льон. Його морфологія та цикл розвитку. Торфяний мох, його будова та значення в народному господарстві
    Загальна характеристика. В життєвому циклі мохів, як і інших рослин, є чергування двох фаз — спорофіта й гаметофіта. Проте домінує гаметофіт, тоді як у всіх інших вищих рослин домінує спорофіт. Саме тому мохи розглядають як самостійну бічну гілку в еволюції рослин. Гаметофіт являє собою листкоподібний талом або рослину у вигляді пагона, що розчленований на стебло й листки. Коренів немає, їх функцію виконують ризоїди — вирости поверхневих клітин тіла. Статеві органи (антеридії і архегонії) багатоклітинні. Спорофіт (спорогон) відіграє підпорядковану роль. Морфологічно він складається із стопи, циліндричної ніжки, на верхівці якої розміщується куляста, еліптична або циліндрична коробочка. В ній утворюється спорангій зі спорами. Спорогон
  • Загальна характеристика м’якотілих
    В сучасній фауні налічується близько 130 тис. видів молюсків, переважно мешканців водойм. Вони мають двобічну симетрію (за винятком черевоногих, у яких тіло асиметричне, оскільки має закручену раковину). Тіло молюсків несегментоване, лише в ряду нижчих представників виявляються деякі ознаки метамерії. Це вториннопорожнинні тварини з неметамерним залишковим целомом, представленим у більшості форм навколосерцевою сумкою (перикардієм) і порожниною гонад. Усі проміжки між органами заповнені сполучною тканиною. Тіло молюсків вкрите властивим лише цим тваринам утвором — шкірястою мантією, що міститься під черепашкою. Між мантією й тілом знаходиться мантійна порожнина, в якій розміщені зябра, деякі органи чуття і відкриваються отвори задньої кишки,
  • Загальна характеристика обміну речовин. Енергетичний обмін та його етапи. Синтез АТФ
    Живі організми існують тому, що постійно: а) в них надходять поживні речовини із навколишнього середовища; б) ці речовини перетворюються в організмі; в) виводяться з організму продукти життєдіяльності. Сукупність всіх цих процесів називається обмін речовин (метаболізм). 1. Процеси поглинання із довкілля, засвоєння і накопичення хімічних речовин, які необхідні для утворення сполук, необхідних організму, називаються асиміляцією (біосинтезом). У кожній живій клітині здійснюється величезна кількість хімічних реакцій. Всі вони відбуваються організовано і упорядковано. Кожна реакція відбувається у конкретно визначеному місці і за участю ферментів – каталізаторів, які розміщені на мембранах мітохондрій та ЕПС. 2. Розрізняють 2 типи реакцій
  • Залози внутрішньої секреції
    Основною ознакою будови залоз внутрішньої секреції є від­сутність вивідних проток, тому їхні секрети виділяються безпо­середньо у кров або лімфу, що їх омиває. Кількість цих секретів невелика, називаються вони гормонами (від грецького слова, яке означає «збудження»). Науку, що вивчає будову, функції і за­хворювання залоз внутрішньої секреції, називають ендокрино­логією. До залоз внутріш­ньої секреції віднося­ться: гіпофіз, щитовид­на, прищитовидні, ши­шковидна (епіфіз), вилочкова (тімус), наднирники, статеві і під­шлункова. Останні дві одночасно є і залоза­ми зовнішньої секре­ції, тому їх називають змішаними. Значення залоз внутрішньої секреції. Поняття про гормони. Роль гормональної регуляції в організмі. Гормони — це біоло­гічно активні речови­ни, які в невеликих кількостях здатні
  • Залози внутрішньої секреції, гормони та їх роль у регуляції людини
    Основною ознакою будови залоз внутрішньої секреції є відсутність вивідних проток, тому їхні секрети виділяються безпосередньо в кров або лімфу, що їх омиває. Ці секрети називають гормонами (гр. hormao — приводити у рух, збуджувати). Науку, що вивчає будову, функції і захворювання залоз внутрішньої секреції, називають ендокринологією. До залоз внутрішньої секреції належать гіпофіз, щитоподібна, прищитоподібні, загруднинна (тимус, вилочкова), шишкоподібна (епіфіз), надниркові, статеві, підшлункова. Останні дві одночасно є й залозами зовнішньої секреції, тому їх називають змішаними (мал. 1). Значення залоз внутрішньої секреції. Поняття про гормони. Роль гормональної регуляції в організмі. Гормони — це біологічно активні речовини, які в невеликих кількостях здатні чинити на організм
  • Запилення та запліднення. Суть подвійного запліднення
    Запилення — процес перенесення пилку з пиляків на приймочку маточки. Розрізняють два типи запилення: самозапилення і перехресне запилення. Самозапилення — процес перенесення пилку двостатевої квітки на приймочку цієї самої або іншої квітки, але тієї самої особини. Деякі рослини (ячмінь, овес, просо, частина пшениць, рапс) запилюються ще тоді, коли квітки не розкрилися. При перехресному запиленні пилок квітки однієї особини переноситься на приймочку квітки іншої особини. Це основний тип запилення квіткових рослин (яблуня, верба, огірки та ін.). Перехресне запилення відбувається природним (комахами, птахами, вітром, водою) і штучним (здійснює людина) шляхами. У вітрозапильних рослин квітки беа нектарників, дрібні, малопомітні, із спрощеною небарвистою оцвітиною.
  • Запилення та запліднення. Суть подвійного запліднення. Будова насінини одно- і дводольних рослин
    Запилення — процес перенесення пилку з пиляків на приймочку маточки. Розрізняють два типи запилення: самозапилення і перехресне запилення. Самозапилення — процес перенесення пилку двостатевої квітки на приймочку цієї самої або іншої квітки, але тієї самої особини. Деякі рослини (ячмінь, овес, просо, частина пшениць, рапс) запилюються ще тоді, коли квітки не розкрилися. При перехресному запиленні пилок квітки однієї особини переноситься на приймочку квітки іншої особини. Це основний тип запилення квіткових рослин (яблуня, верба, огірки та ін.). Перехресне запилення відбувається природним (комахами, птахами, вітром, водою) і штучним (здійснює людина) шляхами. У вітрозапильних рослин квітки без нектарників, дрібні, малопомітні, із спрощеною
  • Запилення та запліднення. Суть подвійного запліднення
    Запилення — процес перенесення пилку з пиляків на приймочку маточки. Розрізняють два типи запилення: самозапилення і перехресне запилення. Самозапилення — процес перенесення пилку двостатевої квітки на приймочку цієї самої або іншої квітки, але тієї самої особини. Деякі рослини (ячмінь, овес, просо, частина пшениць, рапс) запилюються ще тоді, коли квітки не розкрилися. При перехресному запиленні пилок квітки однієї особини переноситься на приймочку квітки іншої особини. Це основний тип запилення квіткових рослин (яблуня, верба, огірки та ін.). Перехресне запилення відбувається природним (комахами, птахами, вітром, водою) і штучним (здійснює людина) шляхами.
  • Запліднення
    Заплідненням називають процес з'єд­нання (злиття) зрілої чоловічої (спер­матозоїда) і жіночої (гамета) статевих клітин, в результаті якого утворюється одна клітина (зигота, яйце), що є по­чатком нового організму. Процес дозрівання яйцевої клітини (стор. 28) і сперматозоїда складний, він завершується редукційним поділом, в результаті якого кількість хромосом у ядрах обох клітин зменшується вдвоє. Ядро нової клітини, що утвори­лася в результаті запліднення, має повне число хромосом (46). Сперматогенез відбувається в покру­чених сім'яних канальцях чоловічої гонади — сім'янику. Стінка сім'яного канальця складається з тонкої сполуч­нотканинної основи і внутрішнього
  • Запліднення, розвиток зародка та плоду (вагітність)
    Онтогенез – процес індивідуального розвитку організму з моменту запліднення організму до природної смерті. В ньому розрізняють такі періоди: ембріональний – з моменту запліднення (утворення зиготи) до моменту народження дитини, та постембріональний – період від народження організму до його смерті. Запліднення – процес злиття сперматозоїда з яйцеклітиною внаслідок чого утворюється зигота. В цей момент відтворюється диплоїдний набір хромосом. Сперматозоїди потрапляють до піхви під час статевого акту. Самостійно рухаючись, вони пересуваються до шийки матки і приблизно через 30 хв досягають порожнини матки, а через 1-2 год потрапляють до маткових труб, де зустрічаються з яйцеклітиною. Сперматозоїди зберігають здатність до запліднення протягом 2-4 діб, а яйцеклітина протягом 12-14 год.
  • Застосування індексної селекції при удосконаленні відгодівельних якостей свиней
    Вступ. Сучасне свинарство вимагає розробки та впровадження нових методів оцінки тварин, які не потребують значних затрат праці та одночасно є високоефективними. До таких методів відноситься індексна селекція, що набула поширення останні роки. Цей підхід є універсальним і може бути застосованим до різних генотипів [2,3,4] і різних ознак. При чому отримані дані дозволяють характеризувати не лише пробандів, а і їх батьків. Особливо ефективною така оцінка є у відношенні до кнурів. В даній роботі було поставлено за мету проаналізувати стадо свиней великої білої породи, оцінити їх за власною продуктивністю і на її основі зробити аналіз вибраних кнурів – плідників. Матеріал і методи. Робота
  • Землеробство
    ПЛАН 1. Землеробство - наука і галузь виробництва. 2. Поняття про сівозміну й основи чергування сільськогосподарських культур. 3. Розміщення основних культур у сівозміні. 4. Класифікація, впровадження та освоєння сівозмін. 5. Завдання і види обробітку ґрунту. 6. Системи обробітку ґрунту. 7. Поняття про сортову та посівну якість насіння. 8. Підготовка насіння та сівба сільськогосподарських рослин Землеробство - наука і галузь виробництва Землеробство - це галузь сільськогосподарського виробництва, що пов'язана з вирощуванням культурних рослин на основі обробітку ґрунту. Землеробство - це наука, що розробляє методи раціонального та ефективного використання ґрунту та підвищення
  • Земноводні
    Земноводні – перша група хребетних, що в процесі еволюції вийшли на сушу, проте розмноження і розвиток їх відбуваються у прісній воді. Предками земноводних були давні прісноводні кистеперні риби, які мали подвійне дихання (зяброве і легеневе), а також добре розвинені парні плавці з сильною мускулатурою і специфічним внутрішнім скелетом. У відкладах верхньог7о девону знайдено перехідні форми між рибами і справжніми земноводними – іхтіостегіди. За зовнішнім виглядом вони нагадували сучасних хвостатих земноводних. Іхтіостегіди потіснили кистеперих риб у прісних водоймах і розпочали освоєння вологих прибережних ділянок. У кінці девону від іхтіостегід відособились стегоцефали, які дали початок сучасним
  • Зимостійкість і морозостійкість деяких сортів озимої пшениці в Притисянській низовині
    З М І С Т 1. Вступ 2. Огляд літератури 2.1.Фізіологічні основи морозостійкості озимої пшениці 2.2. Морозостійкість кореневої системи озимої пшениці 2.3. Грунтове живлення і зимостійкість 3. Експериментальна частина 3.1. Грунтово-кліматичні умови в низинній зоні Закарпаття 3.2. Методи та об`єкти досліджень 4. Результати та їх обговорення Висновки Література Вступ В успішному розвитку зернового господарства велике значення має отримання високих і стійких урожаїв озимої пшениці, яка займає значну вагу в зерновому балансі країни. При використанні агротехніки і внесенні добрив озима пшениця зимостійких
  • Зміни в статевих органах, молочних залозах, в обміні речовин жінки під час вагітності
    ОБМІН РЕЧОВИН Білковий обмін. При вагітно­сті відбувається скупчення білкових речовин в організмі жінки. Скупчені білки витрачаються: 1) на ріст матки і молочних залоз; 2) на побудову ор­ганізму зростаючого плода; 3) частина білків відкладається як запас, що ви­трачається після родів у зв'язку з го­дуванням груддю. Вуглеводний обмін. Вугле­води, які є енергетичним матеріалом при вагітності, добре засвоюються, концентрація цукру в крові звичайно нормальна. Вуглеводи у вигляді гліко­гену відкладаються не тільки в печін­ці і в м'язах тіла, а й у плаценті і мускулатурі матки. Вуглеводи з орга­нізму вагітної переходять через пла­центу до плода (у вигляді глюкози). При переобтяженні організму вуглево­дами у вагітних іноді з'являється цу­кор у сечі, що пояснюється підвищен­ням проникності
  • Значення бактерій у природі та господарській діяльності людини. Основні родини класу однодольних. Морфологічна будова квітки. Гриби-паразити сільськогосподарських культур
    ПЛАН 1.Значення бактерій у природі та господарській діяльності людини 2.Основні родини класу однодольних. 3.Морфологічна будова квітки. 4.Гриби-паразити сільськогосподарських культур 1.Значення бактерій у природі та господарській діяльності людини Важлива роль багатьох видів бактерій зумовлена їх участю у процесах гниття та різних типів бродіння, тобто у виконанні санітарної ролі на Землі. Бактерії також мають велике значення у колообігу вуглецю, кисню, водню, азоту, фосфору, сірки, кальцію та інших елементів. Багато видів.бактерій сприяють активній фіксації атмосферного азоту і переводять його в органічну форму, що підвищує родючість грунтів. Особливо велике значення мають бактерії, що розкладають целюлозу
  • Значення бактерій у природі та господарській діяльності. Загальна характеристика нижчих рослин – водоростей
    ПЛАН 1. Значення бактерій у природі та господарській діяльності 2. Загальна характеристика нижчих рослин – водоростей 3. Особливості біології зелених водоростей. Особливості біології діатомових червоних та бурих водоростей. Значення водоростей у природі та для людини Список використаної літератури 1. Значення бактерій у природі та господарській діяльності Важлива роль багатьох видів бактерій зумовлена їх участю у процесах гниття та різних типів бродіння, тобто у виконанні санітарної ролі на Землі. Бактерії також мають велике значення у колообігу вуглецю, кисню, водню, азоту, фосфору, сірки, кальцію та інших елементів. Багато видів.бактерій сприяють активній фіксації атмосферного азоту і переводять його в органічну
  • Значення органів чуття для людини
    Як витікає з опису будови та функцій нервової системи, одним з її компонентів є сприймальний (рецепторний) апарат. З нього розпочинається сприйняття. Рецептори розміщені в усіх органах і тканинах, частина з них зосереджена в спеціальних органах: зору, слуху, нюху, смаку, дотику. Разом з нервовою системою вони зумовлюють сприйняття дій факторів як внутрішнього, так і зовнішнього середовищ. Завдяки ш можливі наші відчуття, пізнання світу, пристосування до умов існування. Усю систему, яка забезпечує сприйняття, передавання та обробку інформації про певне явище внутрішнього чи зовнішнього середовища організму, називають аналізатором. Існують різні аналізатори. Кожний аналізатор складається із сприймальних утворів (рецепторів), нервів, що відходять
  • Значення птахів у природі та житті людини. Охорона птахів
    Птахи - прекрасні. Тільки вони щороку мігрують з далекої півночі на далекий південь і повертаються назад. Вони найбільш солодкоголосі. Тільки вони можуть розмовляти людською мовою і наслідувати голоси інших тварин. А ще вони - телепати і віщуни, здатні передбачати майбутнє. До речі, голуб - християнський символ Святого Духа . Птахи відіграють важливу роль у природі та житті людини. В природних умовах, наприклад, існують складні взаємозв'язки між птахами й рослинами, з одного боку, та між птахами й іншими тваринами — з іншого. Птахи відіграють значну роль у поширенні насіння рослин. Окремі види птахів (нектарники, колібрі та ін.), живлячись нектаром рослин або відвідуючи квітки для лову комах у них, сприяють перехресному запиленню квіток. Між
  • Значення робіт Антоні ван Левенгука та Едуарда Дженнера для мікробіології
    1. Відкриття Антоні ван Левенгука Якщо вважати, що мікробіологія виникла тоді, коли людина вперше побачила і описала мікробів, то можна точно встановити «день народження» науки та ім'я її засновника. Цією людиною є гол­ландський натураліст Антоні ван Левенгук (1632-1723). Антоні ван Левенгук, голландський натураліст, основоположник мікроскопічного методу дослідження організмів, першим спостерігав і описав бактерії, сперматозоїди, еритроцити, інфузорії, м'язові волокна. Виготовлені Левенгуком мікроскопи були найдосконалішими на той час (рис. 1).
  • Значення робіт, виконаних школою Г.Менделя
    ПЛАН Вступ 1. Дослідження Менделя 2. Спадкування при моногібридному схрещуванні і закон розщеплення 3. Поворотне, аналізуюче, схрещування 4. Дигібридне схрещування і закон незалежного розподілу 5. Короткий виклад суті гіпотез Менделя. Відкриття генетики Список використаної літератури Вступ Генетика по праву може вважатися одним з найважливіших розділів біології. Протягом тисячоліть людина користувалася генетичними методами для поліпшення домашніх тварин і оброблюваних рослин, не маючи уяви про механізми, що лежать в основі цих методів. Судячи з різноманітних археологічних даних, уже 6000 років тому люди розуміли, що деякі фізичні ознаки
  • Зовнішнє середовище
    Життя кожного індивіду потребує ряду необхідних для нього умов. Найпершою умовою розвитку, росту і життєдіяльності будь-якого живого організму є їжа, вода, відповідна температура, світло ( для більшості рослин ), а для аеробних організмів – вільний кисень. Це вказує на те, що зовнішнє середовище не тільки дало початок живому, але і забезпечує його існування і розвиток, даючи їжу, воду, тепло і все необхідне для життя. Живий організм знаходиться в нерозривній єдності з середовищем, невіддільний від нього. Організм є продуктом даного середовища, оскільки він пристосований до асиміляції умов, які потрібні для його життя і входять до даного середовища. ( М. Гулий ) Проте зовнішнє середовище, а отже, і потрібні для життя організму умови, нестабільні. І зі зміною зовнішнього середовища,
  • І. І. Мечніков та явище фагоцитозу
    1. Наукові досягнення І.І.Мечникова в мікробіології Одночасно з П.Ерліхом у 1908 р. Нобелівську премію за клітинну теорію імунітету одержав вчений Ілля Ілліч Мечніков (1845—1916). У 1883 р. він дійшов висновку, що несприйнятливість організму до деяких інфекційних захворювань (імунітет) забезпечується фагоцитарною активністю лейкоцитів. Про це відкриття в його автобіографії ми читаємо: “В чудовій обстановці Мессінської затоки, відпочиваючи від університетських тривог, я з пристрастю віддався праці. Одного разу, коли вся родина пішла до цирку дивитись якихось дивних дресированих мавп і я залишився сам над своїм мікроскопом, спостерігаючи за життям рухливих клітин у прозорої личинки морської зірки, мені відразу сяйнув новий здогад. Мені стало на думку,
  • І.І.Мечников – видатний вчений-мікробіолог
    Мечников Ілля Ілліч народився у 1845 р. в селі Іванівна тепер Куп’янського району Харківської області. Він відомий російський та український біолог. Один з основоположників ембріології, порівняльної патології, імунології та мікробіології. 1864 – закінчив Харківський університет. 1864-1867 – спеціалізувався в Німеччині та Італії, де вивчав ембріологію безхребетних тварин. 1867 – захистив магістерську дисертацію. 1868 – захистив докторську дисертацію. З 1867 Мечніков працює доцентом. 1870-1882 – працює професором з зоології та порівняльної анатомії Новоросійського університету в Одесі. 1886 – Мечніков разом з Гамалією заснував в Одесі першу в Росії бактеріологічну станцію (тепер Вірусології і епідеміології Одеський
  • Ілля Ілліч Мечніков і явище фагоцитозу
    1. Процес фагоцитозу Лейкоцити, білі кров'яні тільця, на відміну від еритроцитів, позбавлені гемоглобіну, мають ядро і здатні до активного амебоїдного руху. Лейкоцитів значно менше, ніж еритроцитів — (4 .9) • 109 віл. Кількість їх навіть у однієї й тієї самої людини дуже коливається. Найменше лейкоцитів у крові вранці, натщесерце, а збільшення вмісту їх спостерігається після їди, тяжкої м'язової праці, при запальних процесах. У крові міститься кілька видів лейкоцитів, що різняться між собою за розмірами, формою ядра, наявністю зернистості в цитоплазмі. Відсоткове співвідношення між окремими видами лейкоцитів називають лейкоцитарною формулою. Під час багатьох захворювань характер лейкоцитарної формули змінюється. Тому підрахунок різних форм лейкоцитів має діагностичне
  • Імунна система
    Функція імунної системи полягає у розпізнаванні генетично чужорідних антигенів та специфічному реагуванні на них. Основна її мета нейтралізація та руйнування тих антигенів, які стимулюють імунну відповідь. Формування імунних реакцій. Є форми специфічних імунних реакцій (відповідей): 1.Вироблення антитіл 2.Імунологічна пам’ять 3.Імунологічна толерантність (вибіркова відсутність відповіді на даний антиген при повторній зустрічі). 4.Виникнення алергії – підвищеної чутливості до специфічного антигену. Вироблення антитіл – білків, котрі належать до того чи іншого класу імуноглобулінів, синтез яких стимулюється після надходження антигену. Антитіла взаємодіють з даним антигеном. Але імунні реакції нерідко в ході їх реалізації пошкоджують та руйнують
  • Імунологічний період історичного розвитку мікробіології
    ПЛАН 1. Вступ 2. Імунологічні вчення в мікробіології Вчення Мечникова Інші вчення про імунітет. Нобелівські премії по імунології 3. Висновки 4. Використана література 1. Вступ У процесі еволюції в людини сформувалася спеціальна система захисту організму від чужорідних речовин і мікроорганізмів, що викликають захворювання. Ця система називається імунною системою. Вона представлена лімфоідною тканиною і виконує функції спеціального нагляду, тобто розпізнає чужорідні речовини, генетично далекі макроорганізму. Чужорідні агенти, що попадають у наш організм, називаються «антигенами». До них відносяться речовини білкової природи;
  • Інстинкт як основа формування поводження тварин
    При розгляді методів вивчення інстинкту вже неодноразово вказувалося на те, що реакції немовляти тварини на окремі подразника зовнішнього світу можуть розглядатися як уроджені, тобто як інстинкти, чи безумовні рефлекси. Ми уже бачили, що кількість таких зв'язків немовляти з зовнішнім світом дуже невелико. Проте вони у відомій мері забезпечують немовляті безпека, контакт із матір'ю, що годує, розвиток у гнізді, лігвищі, норі і т.д. У багатьох випадках такі сформовані до моменту чи народження вилуплення реакції тварини (наприклад, у комах) забезпечують контакт і з їжею, хоча для цього організму приходиться проробляти іноді досить складний шлях (пересування по нехарчовому субстраті). Вся уроджена діяльність забезпечує на визначеному етапі розвитку не тільки існування організму, але і його
  • Інстинкти
    1. Поняття інстинкту Під час ознайомлення з життям бджіл, мурах та інших тварин ми переконуємося в тому, що їхні дії доцільні. Це стосується сигналізації у бджіл, розведення попелиць мурашками тощо. Наприклад, якщо бджола знайшла квітуючі рослини, багаті на нектар, вона, повернувшись до вулика, починає описувати на стільнику фігури, що нагадують цифру 8; черевце її при цьому коливається. За фігурами такого своєрідного "танцю" інші бджоли визначають, на яку відстань і в якому напрямку потрібно летіти за нектаром. Коли бджоли прилетять до "вказаного" місця медозбору, вони сідають лише на ті квітки, запах яких був зафіксований на тілі бджолирозвідниці. Деякі види робочих мурашок розводять попелиць і доглядають за ними, оскільки використовують їхні солодкі
  • Історичний розвиток органічного світу
    Ще в першій половині XIX ст. було отримано дані, які підтверджували єдність походження всього органічного світу. До них належить виявлення клітинної будови рослин, тварин і людини. Видатний французький зоолог Ж. Кюв'є встановив єдині плани будови кожного типу тварин. Усі хребетні тварини мають двобічну симетрію, порожнину тіла, хребет, череп, дві пари кінцівок; серце в усіх хребетних тварин розміщене на черевному боці, а нервова система — на спинному, вона складається з головного і спинного мозку. Єдність плану будови кожного типу тварин свідчить про єдність їх походження. Після виходу в світ праць Ч. Дарвіна порівняльна анатомія отримала поштовх до розвитку і, в свою чергу, зробила значний внесок у розвиток дарвінізму. Для доказу еволюції мають значення атавістичні органи,
  • Історичні нариси розвитку мікробіології
    Роберт Кох народився 1843 р. Він провів класичні дослідження з етіології сибірки, туберкульозу й холери, завдяки чому ввійшов в історію як один з основоположників сучасної мікробіології. На початку його маленька лабораторія була влаштована в кімнаті для прийому хворих, а єдиними лабораторними тваринами були миші, яких він ловив сам. Пізніше вчений заснував Інститут інфекційних хвороб у Берліні (1891 р.) і став його директором. До Коха в цей інститут їхали на навчання і вдосконалення мікробіологи з багатьох країн світу. Р.Кох вперше виділив чисту культуру збудника сибірки. У 1878 р. з цих питань надрукована його робота, яку оцінено як дійсно вищий взірець наукової творчості. Він блискуче розробив методи вирощування і виділення чистих культур бактерій на щільних живильних середовищах
  • Історія зоології
    Незважаючи на багатовікову історію розвитку систематики тваринних, універсальні, міжнародні правила зоологічної номенклатури, як це ні дивно, були узаконені порівняно недавно, наприкінці XIX – початку XX в. Удосконалювання й уточнення Кодексу зоологічної номенклатури продовжується дотепер. Із шести основних видових номенклатурних позицій (родова латинська назва, власне видова назва, автор першоопису, рік публікації першоопису, бібліографічне посилання, місце знахідки типового екземпляра) чотири останніх тісно зв'язані і з історією зоології. При цьому мова йде не тільки про боротьбу за пріоритет чи першовідкривача про оцінку внеску окремого дослідника в загальну скарбничку зоологічних знань. Відкриття нових видів тварин продовжуються. Особливо багато знахідок чекає вчених у світі
  • Історія науки – наукові подвиги дослідників
    Перед тим, як говорити про зародження і становлення біології як науки, необхідно сформулювати ознаки, що відрізняють науку від будь-якої сукупності знань, яка відносяться до, оточу-ючого людину, реального світу. Цими ознаками можна вважати: 1.Існування особливого роду діяльності – одержання нових знань та існування певної категорії людей, які нею займаються. 2.Научна діяльність по одержанню нових знань не може бу-ти направлена тільки на вирішення практичних задач, в остан-ньому випадку вона перестає бути наукою і попадає в сферу при-кладних дисциплін. 3.Перехід до раціонального пояснення будь-яких явищ який став важливим кроком в розвитку людського мислення і
  • Історія розвитку кліматів планети
    Детальне вивчення клімату показує, що він, як і все в природі, весь час міняється клімат не може не змінюватись так як не можуть залишатись незмінними в часі фактори його формування. Для нього характерні коливання як в історичний час, так і в далекому геологічному минулому. Про те яким був клімат Землі в її далекому минулому, можливо судити тільки по непрямим даним. Вивчення особливостей залягання гірських порід, викопних решток тварин і рослин, похованих та сучасних ґрунтів, характер яких залежить від клімату минулого показує, що там, де зараз поверхня землі вкрита багаторічною кригою, колись шуміли тропічні ліси, а там, де тепер панує жаркий клімат, земну поверхню вкривали льодовики. Під льодовими відкладами
  • К.А. Пурієвич – видатний вітчизняний фітофізіолог
    У розвитку фізіології рослин у Київському університеті наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. велику роль відіграли праці талановитого українського вченого, неперевершеного експериментатора і уважного природодослідника Костянтина Андріановича Пурієвича (1866-1916). Костя Пурієвич народився 28 травня 1866 р. у Житомирі. Вищу освіту отримав в Університеті св. Володимира, який закінчив у 1889 році, і був залишений для підготовки до професорського звання. Потім працював у цьому ж навчальному закладі до кінця життя, з 1900 р. – професор і завідуючий кафедрою анатомії і фізіології рослин. У своїй першій великій роботі “Образование и распадение органических кислот у высших растений”, опублікованій у 1893 р., автор
  • Калина
    Калина звичайна представляє собою гіллястий чи чагарник невелике деревцо із сіруватою корою стовбурів і галузей, часто покритої тріщинами. Трьох- п'ят-лопатеві листи з великими зубцями розташовані на галузях супротивно один одному. Зверху вони темно-зелені, знизу більш світлі й опушені. Білі квітки зібрані на верхівках галузей у плоскі зонтиковидные суцвіття з 6—8 променями Суцвіття досить великі, шириною 5—10 сантиметрів, і дуже декоративні. Крайові квітки в суцвітті мають білий колесовидный віночок і звичайно марні; квітки, розташовані у внутрішній частині суцвіття, обоеполые, білі чи розоватые, мають колокольчатую форму. Саме вони і дають плоди — яскраво-червоні, соковиті кістянки кулястої форми 8—10 міліметрів у діаметрі. Цвіте калина в травні — червні, плодоносить у серпні
  • Калина звичайна - Viburnum opulus L.
    Червона калина . Скільки тепла, ласки у цих звичних нашому серцю словах. Скільки пісень, легенд присвячено цій скромній рослині. Був звичай над могилою дівчини садити калину як символ чистоти й суму. Калина має високі декоративні властивості. Навесні вона прикрашається квітами, восени — янтарно-червони­ми гронами плодів і листям, яке поступово червоніє. Не­дарма й зараз у багатьох селах і містах можна побачити цю красуню. Високий гіллястий кущ (2—4 м заввишки) з сірою ко­рою з родини жимолостевих (Caprifoliaceae). Пагони зеле­нувато-сірі з супротивними великими (до 5—7 мм) брунь­ками. Листки до 10 см завдовжки, супротивні, майже голі. Пластинка їх 3—5-лопатева, з серцеподібною основою, зе­лена, з двома ниткоподібними прилистками, черешки довгі. Запашні квітки зібрані в плоскі
  • Калина звичайна, капуста городня
    КАЛИНА ЗВИЧАЙНА Viburnum opulus – гіллястий кущ або невелике (2—4 м заввишки) дерево родини жимолостевих. Молоді пагони зеленувато-сірі або жовто-бурі, голі, гладенькі, місцями з вели­кими сочевичками. Листки супротивні, широкояйцевидні, 3-5-лопатеві, з яйцевидними вищерблено­зубчастими гострими лопатями, зверху голі, зіспо­ду — бархатистоопушені, 5—10 см завдовжки, 5—8 см завширшки, черешки листків довгі, з булавчастими залозками при основі з сидячими тарілчастими за­лозками вгорі при основі лист­кової пластинки. Квітки білі, в зонтиковидних волотях, віночок зрослопелюстковий, п'яти­роздільний. Крайові квітки суцвіття
  • Карельська береза
    Вся материкова північна частина земної кулі вкрита березами. На Євразійському континенті, від Скандинавії до Камчатки – суцільне царство берези. Нараховується близько 120 видів берези. Найбільш розповсюджені – береза бородавчата (вона ж повисла, або плакуча), береза пухнаста. Вони мають найбільш поширений ареал. Ростуть майже в усіх зонах, за винятком тундри та пустелі. Почуваються добре і на суходолах, і на болотах, і в гірській місцевості. До ґрунтів не вибагливі, полюбляють і відразу заселяють пустир, зруби, згарища, де часто утворюють чисті насадження. Якийсь скептик назвав березу другорядною породою. Та в Карпатах береза давно вже стала однією з головних порід, бо лише вона разом із осикою можуть відновити лісові біоценози (через зміну порід) на старих задернілих ожинових вирубках,
  • Картопля
    Назва картоплі походить від італійського слова трюфель і латинського терратубер - земляна шишка. З картоплею пов’язано чимало цікавих історій. Розповідають, що у 16 столітті один англійський адмірал привіз з Америки диковинний заморський овоч, яким вирішив пригостити і друзів. Проте повар піджарив не картоплини, а бадилля. Страва, звичайно, нікому не сподобалася. Розгніваний адмірал віддав розпорядження спалити посаджені ним кущі. Наказ виконали, а незабаром в золі знайшли спечені картоплини. Спробували - всім сподобалось. Відтоді картопля отримала своє визнання в Англії. У Франції на початку 18 століття сам король носив на грудях квіти картоплі, королева прикрашала ними
  • Картопля — продовольча культура
    Зміст · 1. Історія завезення в Європу · 2. Харчова і лікувальна цінність · 3. Ботанічна характеристика · 4. Біологічні особливості · 5. Сорти картоплі · 6. Виродження картоплі   На городах України під картоплю відводять до 70% площ.
  • Квіти і трави Карпат
    Квіти і трави Карпат відносяться до флори Європи. Українські Карпати відзначаються великою кількістю субальпійських видів, характерних для субальпійсько-гірської території листяних і хвойних лісів високогір’я. В Українських Карпатах дотепер налічували 3171 вид судинних рослин. Завдяки численним висотним поясам, це найбагатший у флористичному відношенні регіон України. З усіх судинних рослин, що ростуть в Україні, майже дві третини зустрічаються в Українських Карпатах. 271 з них занесені до Червоної книги України і 20 - до Європейського червоного списку. Тому, рослини що ростуть тільки в Українських Карпатах
  • Квіти у міфах і переказах (тюльпан та фіалка)
    Фіалка - символ смутку, смерті, але водночас емблема пробудження природи; девіз Афін; знак невинності, скромності, цноти, чистоти; беззахисності, відданості своєму коханому. У греків фіалка вважалася квіткою смутку і смерті. Нею прибирали смертне ложе і могили молодих, дочасно померлих двічат. Символічне значення фіалки пов'язане із легендою про переслідування чарівної дочки Атласа богом сонця Аполлоном і передчасне перетворення на чудесну фіалку. Фіалка була також емблемою пробудження природи і водночас девізом Афін, котрі Піндар оспівав як заквітчане фіалками місто, а скульптори й живописці зображували у вигляді жінки з вінком фіалок на голові. Після греків фіалка ні в кого не користувалася такою любов'ю,
  • Квітка
    Квітка –генеративний орган. Поява квітки в процесі еволюції – ароморфоз, що забезпечив широке розселення на землі. Квітка – це видозмінений і обмежений в рості пагін, що забезпечує насіннєве розмноження у квіткових рослин. Функції квітки: 1. Утворення тичинок з пилковими зернами. 2. Утворення маточок (плодолистків) з насінними зачатками. 3. Запилення. 4.Запліднення. 5.Формування насіння і плоду. Будова квітки: маточка, тичинки, оцвітина (чашолистики і пелюстки). Чашечка – сукупність чашолистиків; буває: зрослолиста, роздільнолиста. Віночок – сукупність пелюсток; буває: роздільно-пелюстковий і зросло-пелюстковий. Оцвітина – сукупність чашолистиків і пелюсток; буває: проста
  • Квітка: будова, суцвіття, запилення, заплідненяя, розповсюдження насіння
    Квітка 1. Будова квітки 2. Суцвіття, види суцвіть 3. Запилення, види 4. Запліднення 5. Розповсюдження плодів і насіння. Цвітіння рослин – одне – найпривабливіших явищ природи, внаслідок якого утворюються плоди й насіння. Квітка – це видозмінений пагін з укороченим стеблом, листки якого перетворились на його окремі частини. Квітка звичайно сидить на квітконіжці. Вона складається з зелених чашолистків, які або зростаються між собою (щавля, будра, або вільхи (жовтець, грицики) чашечка, захищає віночок, іноді видозмінюється маточку, за допомогою якої розносяться плоди (кульбаба, осот). Віночок складається з пелюстки, забарвлених і різні кольори. Форма віночка надзвичайно різноманітна, головне призначення його – приваблювати своїм кольором, запахом і
  • Квітковий годинник карла ліннея
    Шведський природознавець — ботанік, зоолог і лікар — Карл Лінней — видатний учений XVIII століття. У 1735 році у віці 28 років він став доктором медицини. І в то­му ж році опублікував свою основну працю під назвою «Система природи», що уславила його ім'я. Ця праця за життя Ліннея витримала 12 видань! І щоразу автор до­опрацьовував її, уточнював, доповнював. У своїй «Системі природи» Карл Лінней вперше запро­понував наукову класифікацію відомих тоді рослин і тва­рин. Свого часу славетний учений Стародавньої Греції Арі-стотель описав 454 види тварин. Відтоді минуло два ти­сячоліття. Вчені виявили і вивчили велику кількість но­вих видів тварин. Карл Лінней описав 4200 видів тварин і розділив їх на шість класів: ссавці, птахи, амфібії, ри­би, черви і комахи. Рослини він розділив на
  • Клас павукоподібні
    Павукоподібних відомо близько 25 тис. видів. Ці чле­нистоногі пристосовані до життя на суходолі. Для них характерні органи повітряного дихання. Типовим пред­ставником класу павукоподібних є павук-хрестовик, на прикладі якого розглянемо характеристику даного класу (рис. 87). Тіло павука різко поділене на головогруди і черевце (заокруглене у самок і більш видовжене у самців). Харак­терною особливістю павука-хрестовика, як і інших пред­ставників класу, є те, що головогруди і черевце не розчле­новані і з'єднані вузьким коротким стебельцем. Черевце значно більше за головогруди. Зовні тіло павука вкрите хітинізованою кутикулою, під якою знаходиться гіподерма
  • Клас птахи
    Клас птахи ПЛАН 1. Загальна характеристика 2. Покриви тіла 3. Скелет 4. Органи травлення і дихальна система 5. Кровоносна система, нервова система і органи чуття 6. Поведінка і походження птахів Використана література 1. Загальна характеристика На Землі в сучасній фауні налічується близько 8,6 тис. птахів. За своєю будовою птахи дуже схожі на плазунів і є прогресивною гілкою, еволюція якої йшла по шляху пристосування до польоту. Птахи — двоногі вищі тварини, передні кінцівки яких перетворились на крила, тіло вкрите пір'ям, температура тіла стала й висока. Характерні ознаки розглянемо
  • Клас ракоподібні
    1. Представники ракоподібних. Тип членистоногі поділяється на підтипи і класи. Представників окремих класів можна розрізнити за характерними зовнішніми ознаками, особливо за кількістю кінцівок і вусиків. Якщо є дві пари вусиків на голові, 8-10 пар кінцівок, живе у воді або у вологих місцях – це ракоподібні. Цей клас об’єднує тварин, що живуть переважно у воді. Тіло ракоподібних поділяється на головогрудь і черевце. Органи дихання – зябра. У всіх ракоподібних дві пари вусиків на голові, що вирізняє їх від інших членистоногих. Ракоподібні розвиваються з яєць, причому більшість самок виношує їх на своєму тілі до вилуплення личинок. До найдрібніших ракоподібних, з якими зустрічаються дошкільники, належать дафнії
  • Клас Рептилії
    План: 1. Загальна характеристика плазунів. 2. Зовнішня будова плазунів. 3. Внутрішня будова плазунів. 4. Сезонні явища плазунів. 5. Роль плазунів у природі та житті людини. 6. Охорона плазунів. Яких тварин відносять до плазунів? Плазуни - холоднокровні наземні хребетні тварини, розмноження і розвиток яких пов'язані із суходолом. Більшість видів веде наземний спосіб життя, але деякі з них перейшли до існування в прісних водоймах і навіть морях (вторинноводні тварини, як-от: крокодили, морські змії та черепахи). Відомо близько 8 тис. сучасних видів плазунів (в Україні - 21 вид), які поширені на всіх континентах, окрім Антарктиди. Зрілі яйця плазунів оточені яйцевими і зародковими оболонками. Вони захищають зародок, забезпечують його газообмін та
  • Клас ссавці
    Загальна характеристика. У сучасній фауні налічується 4-4,5 тис. видів ссавців, або звірів. Вони становлять вищий клас хребетних, органи яких, особливо кора переднього мозку, досягли на сучасному етапі їхнього розвитку найвищого диференціювання. Тіло ссавців вкрите шкірою з шерстю або волоссям. Шкіра багата на сальні й потові залози. У багатьох видів є й пахучі залози. Потові залози виділяють піт, завдяки чому здійснюється терморегуляція. Усі ссавці характеризуються наявністю молочних залоз. У них є передротова порожнина, обмежена губами і зубами. На відміну від плазунів, зуби ссавців диференційовані. Є діафрагма, яка відділяє грудну порожнину від черевної. Орган слуху у зовнішній частині має вушну раковину, а в середньому вусі є три слухові кісточки. Завдяки прогресивному
  • Клітка
    План реферату 1. Будова і функції оболонки клітки 2. Хімічний склад клітки. Неорганічні речовини Будова і функції оболонки клітки Клітка будь-якого організму, являє собою цілісну живу систему. Вона складається з трьох нерозривно зв'язаних між собою частин: оболонки, цитоплазми і ядра. Оболонка клітка здійснює безпосередню взаємодію з зовнішнім середовищем і взаємодія із сусідніми клітками (у багатоклітинних організмах). Оболонка кліток. Оболонка кліток має складну будівлю. Вона складається з зовнішнього шару і розташованої під ним плазматичної мембрани. Клітки тварин і рослин розрізняються по будівлі їхнього зовнішнього шару. У рослин, а також у бактерій, синьо-зелених водоростей і грибів на поверхні кліток розташована щільна оболонка,
  • Кмин звичайний (Carum carvi L.)
    Кмин звичайний — дворічна рослина з родини зонтикових. У дико­му стані росте майже по всій території колишнього СРСР. Поширений • по лісових галявинах, узліссях, на луках та по балках. Цю рослину ку­льтивують для ефірної олії. Рослина має пряме, гладеньке, порожнисте стебло до 80 см заввиш­ки. Листки трійчастопірчасті, лінійно-ланцетовидні. Квітки білі, на дов­гих квітконіжках, у складних зонтиках, як у кропу Плід сплюснутий, коричневого кольору Смак кмину пряний, плід запашний Цвіте у червні-липні. Для виготовлення ліків використовують плоди (насіння) кмину, траву й кореневища. Плоди містять 3—7 % ефірної олії, до складу якої входить 50—65% карвону, 35—55 % лимонену, крім цього, спирти (карвакрол, дигідрокарвсол, нео- та ізогідрокарвсол, дигідропінол) й -ацетальдегід. Після
  • Коливання і регуляція чисельності особин у популяціях рослинних і тваринних організмів
    Популяція - це сукупність особин одного біологічного виду з однаковим генофондом, яка живе на спільній території (ареалі) протягом багатьох поколінь. Розвиток популяційної екології базувався на формуванні нового підходу аналізу польового та експериментального матеріалу спостереження за сукупностями організмів. Було виявлено, що ці сталі сукупності особин одного біологічного виду володіють рядом специфічних властивостей, які не спостерігають в окремих організмах, тобто мають надорганізменне походження. Популяції характеризують параметрами: 1. Чисельність - загальна кількість особин в популяції. 2. Запас біомаси популяції. 3. Щільність - кількість особин на одиницю території (або об’єму простору).
  • Колорадський жук
    Ворог №1 Раніше нікому не відомий картопляний листоїд, який жив на диких видах пасльонових рослин у США та Мексиці, після введення в культуру картоплі перейшов на цей вид і у 1859 році повністю знищив насадження її в штаті Колорадо, за що і отримав назву колорадський жук. Починаючи з 70-х років позаминулого століття, колорадського жука неодноразово завозили з продовольчими культурами в різні країни Європи, але там його успішно ліквідували. Під час першої світової війни шкідника завезли у Францію, і до 1922 року він розмножився настільки, що знищити його було неможливо. У 1935 році жук активно поширився по всій
  • Комахи з неповним перетворенням
    Комахи — справжні наземні безхребетні. Клас налічує близько 1 млн видів. Тіло комах чітко розділене на голову груди і черевце. Голова утворена чотирма сегментами. Грудний відділ складається з трьох сегментів, кожен з яких має по парі кінцівок. Другий і третій сегменти на спинній частині зазвичай несуть по парі крил. Черевце складається з б—12 члеників. Розвиток з неповним перетворенням характеризується тим, що з яйцевих оболонок виходить комаха, подібна за зовнішньою будовою, способом життя і живлення до дорослої форми, але менша за розмірами. В результаті Інтенсивного живлення вона росте, однак хітинізований покрив перешкоджає збільшенню лінійних розмірів і об'єму. Це призводить до линяння, під час якого тісний хітинізований покрив скидається. Під ним знаходиться нова м'яка кутикула
  • Комахи з повним перетворенням
    Розвиток комах з повним перетворенням розглянемо на прикладі хруща травневого. При такому розвитку із яєць виходить личинка, яка ні зовнішнім виглядом, ні способом життя не схожа дорослу особину. При цій формі метаморфозу личинка в міру росту декілька разів линяє. Але для перетворення в дорослу форму (імаго) вона повинна вона повинна пройти стадію лялечки. У деяких комах лялечки рухливі, а у інших нерухомі. В цій стадії личинкові тканини і органи повністю перебудовуються. Більша частина органів руйнується. Зберігається лише нервова система, зачатки статевих залоз і особливі отвори – імагінальні диски, за рахунок яких формуються органи дорослої форми. Але вони залишаються у сплюснутому вигляді, у скрученому етапі. Коли доросла форма залишає покриви лялечки, в сплюснені імагінальні органи
  • Комахи з повним перетворенням
    Ряд Твердокрилі, або Жуки. Це найчисленніший ряд комах в Україні, їх нараховується близько 6000 видів. Сама назва «твер­докрилі» свідчить про те, що перша пара крил у них перетвори­лася на тверді надкрила. Вони не беруть участі у польоті, в той час як для цього служить друга пара перетинчастих крил. Ротовий апарат у жуків типово гризучий. Серед них є хижі, рослино- і багатої дні. Особливо корисними є більшість турунів і серед них найбіль­ший— ту рун кримський, занесений у Червону книгу України. Не можна не захопитися красою цього жука, який в основному зустрічається в лісах і садах Криму. Синьо-фіолето­вий колір його надкрил, багата та різноманітна за фактурою їхня поверхня — все в ньому вражає. Дуже гарні і корисні жуки-красотіли. Тримаються вони на деревах, де полюють за гусінню
  • Комахоїдні: їжаки, хохуля, землерийка, кріт
    Комахоїдні заселили різні середовища життя: наземне, грунтове, водне. До них належать їжаки, кроти, землерийки, хохулі. Їжаки. Попри те, що їжаки живуть поруч з нами, ми не все про них знаємо. Існує чимало легенд, наприклад, що вони добре ловлять мишей і що їх можна утримувати замість кішки. Тим часом на волі їжакові рідко вдається спіймати прудкого гризуна. Живиться він переважно шкідливими комахами та слимаками, руйнує гнізда й винищує виводки гризунів, що завдають шкоди сільському й лісовому господарству. У нашій країні живе два види їжаків: звичайний та вухатий. Найпоширенішим є звичайний їжак. Його можна побачити на узліссях, у перелісках, порослих чагарями ярах та лісозахисних смугах. Сирих місць їжак уникає, а коли дощить, ховається в гнізді.
  • Компоненти біогеоценозу: біотоп і біоценоз
    ПЛАН 1. Поняття біогеоценозу, біотопу та біоценозу 2. Відмінність біогеоценозу від екосистеми 3. Особливості функціонування біоценозів, їх структура та види Список використаної літератури 1. Поняття біогеоценозу, біотопу та біоценозу Біогеоценоз - це сукупність на певному просторі земної поверхні однорідних природних явищ (атмосфери, ґрунту, кліматичних умов, рослинного, тваринного світу), поєднаних обміном речовин і енергії в єдиний природній комплекс. Отже, під біоценозом розуміють стійку систему сумісно існуючої біоти (автотрофних і гете­ротрофних організмів). Таким чином, біоценоз - це конкретна сукупність живих організмів на певному просторі суші або акваторії. Цей простір з конкретними умовами місцезростання
  • Конвалія звичайна, Convallaria majalis L.
    Для лікування використовують квіти і листя або всю надземну частину. Хімічний склад: глікозиди конвалятоксин (0,3—0,4%) і конвалямарин, ефірна олія, конваляринова кислота, сапоні­ни, аспарагін, нукор, крохмаль, органічні кислоти (лимонна, яблучна). Фармакологічні властивості. Конвалія регулює діяльність серця, підвищує його працездатність, збільшує діурез. Показання до призначення: аритмія, невроз серця, екст­расистолія, біль у ділянці серця, хронічний ендокардит, знач­не фізичне навантаження, нервові потрясіння, епілепсія, безсоння, тіреотоксикоз, хвороби очей, використовується як се­чогінний, заспокійливий й легкий проносний засіб. Способи застосування. Внутрішньо—настій (6 г квітів на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці або спиртову настой­ку— по 10—15 крапель на прийом
  • Корінь, особливості його будови та функцій
    Корінь – осьовий підземний орган з необмеженим ростом, що виникає в результаті переходу на сушу. Значення коренів: - Закріплюють рослину в ґрунті. - Поглинають і транспортують воду і розчинені в ній поживні речовини. - Вегетативне розмноження. - Первинний синтез органічних речовин. - Виділення в ґрунт продуктів обміну речовин. Види коренів: - Головний корінь утворюється з зародкового корінця. - Бічні корені відходять від головного. - Додаткові корені формуються на стеблах і листках. Типи кореневих систем (сукупність всіх коренів рослини): - Стрижнева, добре виражений головний корінь (у дводольних). - Мичкувата – головний корінь недорозвинутий, або рано відмирає, основна маса коренів цієї системи складається
  • Космічна мікробіологія
    Успіхи сучасної науки і техніки дають під­ставу припустити, що вже через кілька років космонавти висадяться на Місяці. На Марс вони, мабуть, потраплять через кілька десяти­літь. Ще більш довгі строки потрібні для здійснення мандрівок на інші планети Соняч­ної системи. Проте, не очікуючи того момен­ту, коли нога людини ступить на поверхню не­бесних тіл, уже зараз провадяться різносторонні дослідження з метою одержання не тіль­ки непрямих, а й прямих даних відносно мож­ливого існування життя поза Землею. У цих дослідженнях найбільш активну участь бере космічна мікробіологія (назву запропонували М. М. Жуков-Вережников і його співробітни­ки).
  • Критерії загального фізичного та статевого розвитку підлітків
    Критерії загального фізичного та статевого розвитку підлітків. 1. Анатомо-фізіологічні і психологічні особливості підліткового періоду. Підлітковий вік – це перехідний період від дитинства до дорослого стану, що характеризується психоемоційною та соціальною незрілістю дівчини і юнака. У підлітковому періоді відбувається посилений ріст і розвиток усіх органів і систем, що зумовлено діяльністю залоз внутрішньої секреції – статевих, щитовидної, гіпофізу тощо. Складні процеси відбуваються і у ЦНС, внутрішніх структурах головного мозку. Збільшується об’єм грудної клітки, серця, уповільнює пульс. Відбувається помітне накопичення м’язової маси, остаточно формується скелет. Слід пам’ятати, що надмірне навантаження на
  • Кукурудза, її походження, використання, різноманітність форм та видів
    Кукурудза - сама древня хлібна рослина Землі, і вже точно кукурудза - сама велика з зернових. У 1954 році в Мехіко під час археологічних розкопок на глибині 70 метрів знайшли незвичайну знахідку. Це були не злитки золота і не зашифровані послання сусідніх цивілізацій - учені знайшли шар окам'янілого пилка дикої кукурудзи. Над цим знаходженням "почаклували" за допомогою радіоактивного вуглецю і визначили вік знахідки - 60000 років. Що це значить? А те, що батьківщиною сучасної кукурудзи
  • Курячий грип
    ПЛАН 1. Поняття про вірусні інфекції людей і тварин 2. Віруси грипу 3. Особливості “курячого” грипу Список використаної літератури 1. Поняття про вірусні інфекції людей і тварин Вірусні хвороби посідають основне місце в інфекційній патологи людини і тварин. Питома вага їх зростає зі зниженням бактеріальних, грибкових, протозойних та інших захворювань. Тепер понад 75 % усіх інфекційних хвороб припадає на вірусні. Вірусні інфекції часто призводять до виникнення епідемій серед населення, а також епізоотій серед тварин. Досить згадати про епіде­мії, спричинювані вірусом грипу А. Вони вже є відносно сталими, оскільки спалахи їх з інтервалом у 2—3 або 3-4 роки реєструються
  • Легенди та перекази про диких птахів
    Одним з найшановніших, так би мовити, в Україні птахів є ластівка. Це — Божа пташка (Київський повіт), створена вона Богом із землі (Ушицький та Латинський повіти). Благословив її Господь за те, що, коли розпинали Христа, ластівки крали цвяшки (Проскурівський повіт). Якщо ластівка в'є під чиєюсь стріхою гніздо, то це передвіщає щастя тій родині (Старобільський та Літинський повіти). Розоряти гніздо ластівки або драть їхні яєчка — гріх: все обличчя у винних всіється веснянками, подібно до цяток на ластів'ячих яєчках (Літинський, Київський та Старобільський повіти). Більше
  • Лентець широкий
    ПЛАН 1. Будова, види лентеця широкого та захворювання, які він викликає 2. Особливості поширення лентеця широкого в природі 3. Лікування захворювань, які викликані лентецем широким Список використаної літератури 1. Будова, види лентеця широкого та захворювання, які він викликає Лентець широкий – паразит, який викликає таке захворювання як дифілоботріоз (diphyllobothriosis) — хронічний гельмінтоз. В людини зареєстровано 10 видів лентеців. Серед них найпоширенішим є лентець широкий
  • Лисиця звичайна
    Зміст 1 Загальна характеристика 2 Розповсюдження 3 Екологія 4 Харчування 5 Спосіб життя 6 Розмноження 7 Поведінка 8 Господарське значення 9 Джерела Загальна характеристика Руда лисиця Лисиця руда (Vulpes vulpes) Біологічна класифікація Царство:
  • Листок – бічна частина пагона. Зовнішня будова листка
    Листки у більшості рослин зелені, найчастіше – пластинчасті, звичайно мають двобічну симетрію. Розміри від кількох мм (ряска) до 10-15 м (у пальм). Мають обмежений ріст. Листок складається з черешка, листкової пластинки і прилистків (у деяких). За допомогою черешка листкова пластинка прикріплюється до стебла. Гнучкий черешок дозволяє листкові орієнтуватися відносно сонця. У деяких рослин черешків немає, такі листки на відміну від черешкових називаються сидячими. Та частина сидячого листка, що охоплює стебло і захищає його від ушкоджень, називається піхвою (злакові). Листки багатьох рослин мають особливі вирости, придатки біля основи черешка листка – прилистки. Вони можуть мати вигляд розміщених парами маленьких листочків, плівочок, колючок, лусочок і виконують
  • Лишайники
    Лишайники — це особливі організми, утворені в результаті симбіозу водорості й гриба, з новими морфологічними, фізіологічними та екологічними властивостями. Відомо понад 20 тис. видів лишайників. Від Інших організмів, у тому числі й від окремих грибів І водоростей, вони відрізняються за формою, будовою, характером обміну речовин, наявністю лишайникових речовин, способами розмноження, повільним ростом (від 1 до 8 мм за рік). Слань лишайника складається з переплетених ниток грибниці — гіфів І розміщених між ними клітин або ниток водоростей. Розрізняють два основних типи мікроскопічної структури слані лишайників: гомеомерний І гетеромерний (мал. 66, б, г). На поперечному перерізі лишайника гомеомерного типу видно, що слань утворена хаотично переплетеними гіфами гриба, поміж якими
  • Лишайники та людина: Минуле, сьогодення та майбутнє
    Зміст І. Вступ . . . . . . . . . 2 ІI. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛИШАЙНИКІВ 3-5 ІІI. ФІЗІОЛОГІЧНІ І ЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛИШАЙНИКІВ 1. СПОСОБИ ЖИВЛЕННЯ ЛИШАЙНИКІВ. . . 6-7 2. ХІМІЧНИЙ СКЛАД ЛИШАЙНИКІВ. . . 7-8 3. ЗРОСТАННЯ ЛИШАЙНИКІВ. . . . . 9-12 4. СПОСОБИ РОЗМНОЖЕННЯ ЛИШАЙНИКІВ. 12-13 5. ЛИШАЙНИКИ ТА ЗАБРУДНЕННЯ ПОВІТРЯ. 13-15 ІV. РОЛЬ ЛИШАЙНИКІВ У ПРИРОДІ. . . . 16-17 V. ПРАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЛИШАЙНИКІВ. 1. КОРМ. . . . . . . . . 18-19 2. ХАРЧУВАННЯ ЛЮДЕЙ. . . . . . 19-20 3. ДЖЕРЕЛО ЖЕЛЕЙНИХ РЕЧОВИН . . . 20-21 4. ВИКОРИСТАННЯ В ПАРФУМЕРНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ . . . . . . 21-22
  • Лишайники. Загальна характеристика. Особливості зовнішньої та внутрішньої будови та процесів життєдіяльності лишайників
    Лишайники – це особливі організми, в тілі яких об’єднані водорості і гриби в нові комплекси симбіотичних організмів з новими морфологічними, фізіологічними та екологічними властивостями. Відомо понад 20 000 видів лишайників. Водорості, що утворюють лишайник – зелені або синьо-зелені, гриби – аскоміцети, зрідка базидіоміцети. Слань лишайника складається з переплетених ниток грибниці – гіф і розташованих між ними клітин або ниток водоростей. Розрізняють два основних типи мікроскопічної структури слані: гомеомерний і гетеромерний. Гомеомерні лишайники - клітини водорості рівномірно розподілені по всьому талому (слані), між гіфами гриба. Гетеромерні лишайники – виділяється окремий шар утворений клітинами водорості, цей шар називається гонідіальним шаром. Під ним
  • Лікарські рослини
    Про цілющі властивості багатьох рослин відомо з прадавніх часів (близько 3 тис. років до н. е.). Лікарські рослини беруть участь у метаболізмі, впливаючи на діяльність органів та систем організму людини, їх функціональну активність. Звідси переконання багатьох дослідників, що «в природі немає хвороб, проти яких у рослинному світі не утворилися б десятки цілющих речовин» (Нуралієв Ю., 1988). Застосування лікарських рослин у лікуванні захворювань органів дихання має багатовікову традицію. Дуже часто — це єдиний засіб, спроможний допомогти хворому. Найпоширеніший симптом захворювань бронхолегеневої системи — кашель, який сприяє швидшому видаленню небажаних субстанцій з дихальних шляхів, таким чином поліпшуючи їх прохідність та відновлюючи мукоциліарний транспорт бронхіального секрету.
  • Лікарські рослини (золототисячник, конвалія звичайна, шипшина)
    Золототисячник звичайний — Centaurium erithraea Raf Російська назва — золототисячник обыкновенный. Родина тирличеві — Gentianaceae. Дворічна трав'яниста рослина. Стебло чотиригранне, зав­вишки 20—55 см, голе, вгорі — розгалужене. Листки цілокраї, біля прикореневої розетки — обернено-яйцеподібні, стеблові — супротивні. Квітки яскраво-рожеві, зібрані в суцвіття, які утворюють щиткоподібні віяла. Цвіте рослина з середини червня до середини вересня. Поширений золототисячник зви­чайний на сонячних .галявинах, узліссях, сухих луках, пагор­бах, сіножатях. Райони поширення — Європа, Кавказ, Середня Азія. Сировина. Збирають усю рослину під час цвітіння, зрізую-чи її
  • Лікарські рослини високогір’я Карпат
    Зміст Вступ Розділ 1. Методика та об'єкти дослідження Розділ 2. Огляд літератури Розділ 3. Фізико-географічна характеристика території дослідження 3.1 Географічне положення 3.2 Геологічна будова 3.3 Геоморфологія 3.4 Водні ресурси 3.5 Ґрунти 3.6 Клімат 3.7 Рослинний покрив Розділ 4. Лікарські рослини Північних Гриняв 4.1 Флора лікарських рослин 4.2 Хорологія видів лікарських рослин 4.3 Природні запаси лікарських рослин 4.4 Охорона та перспективи використання лікарських рослин Висновки Література Додатки Вступ
  • Лікарські рослини долини річки Бистриці Надвірнянської в середній течії
    Зміст роботи Вступ 1. Методика та об'єкти дослідження. 2. Огляд літератури. 3. Фізико-географічна характеристика території досліджень. 3.1. Географічне положення. 3.2. Геологічна будова. 3.3. Геоморфологія. 3.4. Грунти. 3.5. Поверхневі води. 3.6. Клімат. 3.7. Рослинний світ. 3.8.Тваринний світ. 4. Тема: " Лікарські рослини долини річки Бистриці Надвірнянської в середній течії". 4.1.Флора долини річки Бистриці Надвірнянської. 4.2.Флора лікарських рослин. 4.3.Еколого-біологічні особливості та використання основних видів лікарських рослин. 4.4. Перспективи використання лікарських рослин. Висновки. Література. Додатки.
  • Лікарські рослини і сировина, що містять терпеноїди
    Терпени — вуглеводні, що мають загальну формулу (С5Н8)n,а їхні похідні, що містять кисень, називають терпеноїдами. Терпени і терпеноїди відносяться до різних класів природних сполук, але, незважаючи на це, в основі структури всіх цих сполук лежить ізопрен: У залежності від числа ізопренових ланок усі терпени і терпеноїди класифікують на наступні групи: 1) С5Н8 — напівтерпени; 2) С10Н16 — монотерпени, що складають легколетучие фракції ефірних олій; 3) С15Н24 — сесквітерпени, що складають важколеткі (часто не переганяються з водяною парою) фракції ефірних олій; 4). С20Н32- дитерпени, що входять до складу ряду смол; 5) С30Н48 — тритерпени, що є агліконами сапонінів; 6) С40Н64 — тетратерпени, що утворюють різні пігменти, у тому числі каротиноїди; 7) С5Н8)n—політерпени.
  • Лікарські рослини та їх застосування (аір, арніка, гірчак, евкаліпт кулястий, золототисячник, солодка гола, трилисник)
    Аїр звичайний (лепеха звичайна), Acorus calamus L, Хімічний склад: ефірна олія (1,5—4,8%), до складу якої входять азарон (7,8%), азариновий альдегід каламсон, сесквітерпен, алкоголь каламенол, камфен (7%), алкалоїд ка­ламін (10%), гіркий глікозид акорин (0,2%), глікозиди ізоакорин, акоретин, органічні кислоти та їхні мінеральні солі, крохмаль (20—40%),- камфора (8,7%), евгенол (6%), про­азулен, холін, пальмітинова й аскорбінова (0,15 г на 100 г кореневища) кислоти. Фармакологічні властивості. Лепеха звичайна збуджує смакові рецептори, підсилює рефлекторне виділення шлунко­вого соку (зокрема соляної кислоти), збільшує жовчовиді­лення, підвищує тонус жовчного і сечового міхура. Крім цього, має протизапальну, антисептичну, дезинфікуючу, бо­лезаспокійливу,
  • Лікарські рослини та їх застосування (Арніка гірська, беладоння звичайна, омеля біла)
    Арніка гірська — Arnka montana L. Родина айстрові (складноцвіті) —Asteraceae (Compositae). Багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 60 см, з корот­ким циліндричним кореневищем, від якого відходять численні тонкі придаткові корені. Стебло пряме або малогілчасте у верхній частині, опушене короткими волосками. При корені стебла є 4—6 супротивних корот-кочерешкових яйцевидних цілокраїх лист­ків, зібраних у розетку. Листки на стеблі супротивні, сидя­чі, напівстеблообгортні, обернено-яййе-видні, цілокраї. Суцвіття — пряме або похилий квітковий кошик, який охоплює яечно-жовті крайові язичкові і оранжево-жовті трубчасті квітки. Крайові квітки з тризубчастим, а трубчасті — з п'яти­зубчастим відгином. Плід — сім'янка з
  • Лікарські рослини та їх застосування (арніка, суниці, ромашка)
    Арніка гірська — Arnka montana L. Родина айстрові (складноцвіті) —Asteraceae (Compositae). Багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 60 см, з корот­ким циліндричним кореневищем, від якого відходять численні тонкі придаткові корені. Стебло пряме або малогілчасте у верхній частині, опушене короткими волосками. При корені стебла є 4—6 супротивних корот-кочерешкових яйцевидних цілокраїх лист­ків, зібраних у розетку. Листки на стеблі супротивні, сидя­чі, напівстеблообгортні, обернено-яййе-видні, цілокраї. Суцвіття — пряме або похилий квітковий кошик, який охоплює яечно-жовті крайові язичкові і оранжево-жовті трубчасті квітки. Крайові квітки з тризубчастим, а трубчасті — з п'яти­зубчастим відгином. Плід — сім'янка з чубком. Цвіте у червні-липні. Росте на
  • Лікарські рослини та їх застосування (Барвінок малий, евкаліпт кулястий, Мак польовий)
    БАРВІНОК МАЛИЙ -Vinca minor L. Родина Барвінкові — Apocynaceae Як виглядає? Трав'яниста вічнозелена рослина. Стебло лежа­че, до 60 см завдовжки, самовкорінювальне. Листки, супротивні еліпсовидні, шкірясті, блискучі. Квітки темно-блакитні, одиночні. Пазушні, на коротких квітконіжках. Цвіте в травні — червні. Де росте? В Карпатах, Розточчі-Опіллі, на Західному Поліссі, в Лісостепу, в Степу (на заході). Поширений переважно на Пра­вобережній Україні, а також в Полтавській області і в Криму — в дубових, дубово-грабових, рідше в дубово-букових лісах, куль­тивується в квітниках. Що й коли збирають? Листки під час цвітіння рослини. Коли застосовують? При
  • Лікарські рослини та їх застосування (Бобівник, барбарис, яловець сосна, суниці, цибуля прополіс, кульбаба, меліса)
    Бобівник трилистий — Menyanthes trifoliata L. Родина тирличеві — Gentianaceae Як виглядає? Багаторічна трав'яниста рослина 25—70 см заввишки, з повзшім стеблом. Листки всі прикореневі, довгочерешкові з трійчастою пластинкою обернено-яйцевидних листочків. Квітки білувато-рожеві, зірчасті, в довгастому гро­ні на безлистому квітконосному стебельці. Цвіте у травні — червні. Де росте? По всій території УРСР (в Степу — рідко), по низьких берегах рік і озер, по низинних торфових болотах, в канавах, утворюючи часто густі зарості. Що й коли збирають? Листки, навесні і влітку під час цвітіння, найчастіше в суху сонячну погоду. Коли застосовують? Для збудження апетиту, поліпшення виділення травних соків
  • Лікарські рослини та їх застосування (Бузина чорна, Лілія біла, Терен звичайний)
    БУЗИНА ЧОРНА — Sambucus nigra Гіллястий, 3—6 м заввишки кущ родини жимолостевих. Пагони сіро-зелені, з жовтуватими соче­вичками і білою серцевиною. Листки супротивні, непарнопери­сті, з 5—7 видовжено-яйцевидними загостреними гостропилчастими листочками. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, кремово-білі, у щитковидних суцвіттях з 5 головними гілочками. Плід — чорно-фіолетова куляста кістян­ка. Цвіте у травні — червні. Плоди достигають у серпні — вересні. Поширення. Трапляється майже по всій території України у лісах по чагарниках, на лісових пору­бах, частіше здичавіло. Подекуди розводять як декоративну рос­лину. Заготівля і зберігання. Використо­вують кору, квітки, листя, плоди і коріння.
  • Лікарські рослини та їх застосування (Валеріана лікарська, чистотіл звичайний, хвощ польовий)
    Валеріана лікарська - Valeriana officinalis L. Для лікування використовують кореневище з коренями. Хімічний склад: ефірна, олія (0,5—3%), до складу якої входить камфен (близько 20%), валеріано-бормеоловий ефір, вільний алкоголь борнеол, пінен, терпенол, сесквітерпен, сєс-квітерпінеол та вільні органічні кислоти (мурашина, оцтова, яблучна, масляна, ізовалеріанова); азулен, проазулен, алка­лоїди валерин і хатинін (близько 0,02%), борнілестер (9,5%), метилпірилкетон, крохмаль, цукор, камедь, смолисті речовини. Фармакологічні властивості. Валеріана лікарська діє заспокійливо на центральну норвову систему, знижує збуд­ливість її, а також спинного мозку, ослаблює спазм гладень­ких м'язів,
  • Лікарські рослини та їх застосування (Валер`яна лікарська, Конвалія звичайна, Звіробій звичайний)
    Валеріана лікарська ValenanaofficinalisL. Багаторічна трав'яниста рослина з коротким товстим корене­вищем, густо вкритим численними бурувато-жовтнми коренями. Стеб­ло пряме, циліндричне, борознисте, всередині порожнє (дудчасте), заввишки 0,7—1,5 м, вгорі розгалужене. Листки непарнопірчасті, розсічені, супротивні, при корені — черешкові, верхні — сидячі. Квіт­ки дрібні, блідо-рожеві або блідо-фіолетові, пахучі, зібрані півзон­тиками на верхівках стебел і бічних гілок. Плід — дрібна довгасто-яйцевидна сім'янка. Цвіте у червні-липні. Росте на будь-яких грантах у різних районах, але переважно у вологих місцях, на лісових галявинах, у чагарниках, понад
  • Лікарські рослини та їх застосування (волошка, первоцвіт, чебреці вероніка, хвощ, чорниця, ромашка)
    ВОЛОШКА СИНЯ - Centaurea cyanus L. Родина Айстрові — Asteraceae, або Складноцвіті — Compositae Як виглядає волошка? Однорічна трав'яниста сіро-зелена пух­наста рослина 30—60 см заввишки. Стебло її гіллясте, спрямова­не догори. Листки ланцетно-лінійні, нижні дещо лопатеві, верхні цілокраї. Кошики верхівкові, на довгих квітконіжках. Квітки кра­йові п'ятизубчасті, лійкоподібні, сині або, рідше, білі, рожеві; се­рединні — трубчасті, фіолетові. Цвіте у травні — серпні. Крайові квітки, вискубуючи їх з коши­ків, під час цвітіння рослини. Швидко сушать у затінку на протязі на дикті або папері (містять барвник ціанін, гіркий глікозид цеп-таврин — кніцин, цукри, слиз, дубильні речовини, пеларгонін, міне­ральні (в основному)
  • Лікарські рослини та їх застосування (Гірчак зміїний, Ефедра двоколоса, Осот городній)
    ГІРЧАК ЗМІЇНИЙ (РАКОВІ ШИЙКИ) — Polygonum bistorta L. Родина Гречкові — Polygonaceae Як виглядає? Багаторічна, трав'яниста рослина, ЗО—100 см заввишки. Стебло її просте, з небагатьма лінійними сидячими листками. Суцвіття поодинокі, на довгому безлистовому квітко­носі, густі, колосоподібні, довгасті, циліндричні, квітки рожеві або білі. Кореневище його товсте, трохи сплюснуте, подібне до рако­вих шийок, зігнуте у вигляді змії, зовні коричневе, всередині ро­жеве. Цвіте у травні — липні. Де росте? Росте на торф'яному ґрунті — в Карпатах, на По­ліссі, рідше — в Лісостепу, в Степу зустрічається рідко. Що й коли збирають? Восени викопують кореневища. Сушать в печі
  • Лікарські рослини та їх застосування (калина, обліпиха, ревінь, малина, звіробій, чистотіл)
    Калина звичайна -ViburnumopulusL. Червона калина . Скільки тепла, ласки у цих звичних нашому серцю словах. Скільки пісень, легенд присвячено цій скромній рослині. Був звичай над могилою дівчини садити калину як символ чистоти й суму. Калина має високі декоративні властивості. Навесні вона прикрашається квітами, восени — янтарно-червони­ми гронами плодів і листям, яке поступово червоніє. Не­дарма й зараз у багатьох селах і містах можна побачити цю красуню. Високий гіллястий кущ (2—4 м заввишки) з сірою ко­рою з родини жимолостевих (Caprifoliaceae). Пагони зеле­нувато-сірі з супротивними великими (до 5—7 мм) брунь­ками. Листки до 10 см завдовжки, супротивні, майже голі. Пластинка їх 3—5-лопатева, з серцеподібною основою,
  • Лікарські рослини та їх застосування (кмин, нагідки, фіалка)
    Кмин звичайний (Carum carvi L.) Кмин звичайний — дворічна рослина з родини зонтикових. У дико­му стані росте майже по всій території колишнього СРСР. Поширений • по лісових галявинах, узліссях, на луках та по балках. Цю рослину ку­льтивують для ефірної олії. Рослина має пряме, гладеньке, порожнисте стебло до 80 см заввиш­ки. Листки трійчастопірчасті, лінійно-ланцетовидні. Квітки білі, на дов­гих квітконіжках, у складних зонтиках, як у кропу Плід сплюснутий, коричневого кольору Смак кмину пряний, плід запашний Цвіте у червні-липні. Для виготовлення ліків використовують плоди (насіння) кмину, траву й кореневища. Плоди містять 3—7 % ефірної олії, до складу якої входить 50—65% карвону, 35—55 % лимонену, крім цього, спирти (карвакрол, дигідрокарвсол,
  • Лікарські рослини та їх застосування (Колхеарія, Чебрець боровий, Чебрець звичайний)
    Кохлеарія (Cochleariaarctica), цинготна трава, мор­ська салата. Родина хрестоцвітих — Gruciferae. З лікувальною метою використовують її траву. Поширена в Північній Європі та в Північній Америці, її виро­щують подекуди і в Радянському Союзі (в Сибіру, на Далекому Сході). Кохлеарія — дворічна рослина. На перший рік життя розвиваються розетки прикореневих листків; листки з довгими черешками, майже округлі, цілокраї; навесні наступного року ви­ростав квітконосне стебло заввишки 15—40 см. Стеблові листки чергові, округлі, як і прикореневі, або злегка виїмчасто-зубчасті, яйцевидні, сидячі або майже обіймають стебло. Квітки білі, зібрані в китицю. Пелюстки
  • Лікарські рослини та їх застосування (Копитняк європейський, Малина звичайна, Мати-й-мачуха)
    Копитняк європейський — Asarumeuropaeum. Народні назви: копитень, під-горішник, підлісник. Багаторічна трав'яниста рослина з повзучим кореневищем. Стебло повзуче, пухнасте. Листки не опадають на зиму, за формою нагадують копито (звідси і назва), зверху шкірясті, темно-зелені, блискучі, зісподу пухнасті. Квітки пооди­нокі, темно-червоні, з фіолетовим від­тінком, нахилені вниз. На смак ко­питняк гіркий, з гострим неприємним (камфорно-валеріановим) запахом. Цвіте у квітні-травні. Росте у тінистих широколистяних і мішаних лісах. Райони поширення — майже вся Євро­пейська територія СРСР, Західний Си­бір, Кавказ. Для виготовлення
  • Лікарські рослини та їх застосування (Синюха блакитна, Шавлія лікарська, Собача кропива)
    Синюха блакитна — PolemoniumcoeruleumL. Багаторічна трав'яниста рослина з коротким товстим ко­реневищем, від якого відходять численні довгі сірувато-жовтого кольору тонкі корені. Стебло пряме, негалузисте. Листки ве­ликі, чергові, непарнопірчасті, нижні на довгих, а верхні на коротких черешках, з 15-~27 листочками. Квітки сині або синьо-лілові, великі, зібрані в китицевидне суцвіття. Плід — куляста багатонасінна коробоч­ка. Цвіте в червні-липні, пло­ди достигають у серпні-вересні. Росте на вологих місцях, на узліссях, луках, у долинах рі­чок і балок, по берегах річок, на лісових галявинах, серед чагарників. Збирають і заготовляють
  • Лікарські рослини та їх застосування (Шипшина голчаста, Грицики, хвощ польовий)
    Шипшина голчаста — Rosa acicularis Lindl. Шипшина голчаста — гарний колючий кущ з бурувато-червоними гілками, з великою кількістю дрібних тонких шипиків і щетинок. Шипики сидять часто по 2 біля основи .-листків, що складаються з 5—7 (9) яйцевидних листочків. Квітки великі, ароматичні, поодинокі або по 2—3, рожеві або червонуваті, на довгих квітконіжках. Плоди соковиті, яйцевидно-грушовидні, яйцевидні або еліптичні, 1,5— 2,5 см в діаметрі, гладенькі. Поверхня блискуча або матова, морщиниста. Всередині плодів знаходяться тверді білі горішковидні сім'янки (плодики) з численними загостре­ними щетинистими волосками. Шипшина голчаста цвіте в червні—липні. Шипшина голчаста росте в лісах, переважно
  • Лікарські рослини, їх поширення і застосування
    На загальному фоні заходів щодо охорони лісів слід згадати й про необхідність охорони ресурсів лікарських рослин, що з кожним роком інтенсивніше використовуються в нетрадиційній медицині. З найдавніших часів життя людини пов'язане з лісом, з лікарськими рослинами. Ще в сиву давнину люди помітили, що багато рослин мають цілющі властивості, і почали застосовувати їх для лікування різних захворювань. В Україні виявлено багато лікарських рослин, які стали основою для розвитку народної медицини. Лікування рослинами ґрунтувалося на уявленнях про "чудодійну" силу
  • Лікарські рослини: авран лікарський, аїр звичайний, алтея лікарська
    АВРАН ЛІКАРСЬКИЙ АВРАН ЛЕКАРСТВЕННЫЙ GRATIOLA OFFICINALIS L. Родина ранникові Багаторічна трав'яниста рослина 15-50 см заввишки, з прямостоячим, простим або роз­галуженим, угорі чотиригранним стеблом. Листки супротивні, сидячі, ланцетні, дрібнопилчасті з трьома поздовжніми жилками. Квітки неправильні, пазушні, одиничні, на довгих квітконіжках, з двома приквітками. Оцвітина подвійна, зрослопелюсткова. Віно­чок майже двогубий з жовтуватою трубоч­кою та білим з фіолетовими жилками відгином. Чашечка 5-роздільна. Тичинок 4, 2 з них — нерозвинені. Маточка одна з дволопатевою приймочкою. Плід — багато­насінна, широкояйцевидна коробочка. Цвіте у червні — вересні. Росте часто групами,
  • Ліс – наше багатство
    Одним із найкращих багатств, якими наділена наша держава являється ліс. Відомий письменник М. Пришвін писав „У лісі я знайшов для себе джерело безкінечних відкриттів .” Справді, в лісі ми зустрічаємося із своєрідною сукупністю рослин, різноманітним тваринним світом. Лісове господарство в нашій країні є самостійною галуззю суспільного виробництва, яка займається вивчення, обліком, вирощуванням лісів, охороняє їх від пожеж, шкідників і хвороб, регулює користування лісом з метою задоволення потреб народного господарства. Для лісового господарства входять усі лісові угіддя державного лісового фонду, лісогосподарські підприємства та установи, техніка та механізації лісових робіт та ін. Одночасно з вирубуванням проводиться відновлення лісів, закладання лісових масивів. Створюються
  • Ліси як могутній фактор забезпечення екологічної рівноваги агроландшафтів
    Успішне розв’язання проблеми ефективного використання земельних ресурсів і забезпечення стійкості агроландшафтів значною мірою залежать від стану лісових екосистем, підвищення їхньої біопродуктивності й стійкості, виконання ними ресурсних, захисних, середовищетвірних, кліматорегулювальних та інших соціально–екологічних функцій. Ліси – наймогутніший і найдійовіший фактор боротьби з ерозією ґрунтів, стабілізатор екологічної рівноваги агроландшафтів у цілому. В лісостеповій природній зоні вони не мають суцільного поширення. Тут невеликі лісові масиви чергуються з переважаючими їх за площею ділянками степу. Значна протяжність лісостепової зони із заходу на схід і з півночі на південь викликала неоднорідність лісорослинних умов, типів лісу, їхнього породного складу тощо. Так, соснові
  • Лісова фауна заповідника “Горгани” (Українські Карпати)
    ВСТУП Дорогоцінною перлиною скарбниці природних багатств України є Карпати. Розташовані у сприятливих кліматичних умовах Центральної Європи, вони відзначаються багатим рослинним покривом, різноманітною фауною. Тут гордо підносять свою вершину гора Говерла (2061 м над рівнем моря) – найвища точка Республіки. Важлива екологічна функція гірських лісів проявляється далеко за межами Карпат і є запорукою нормального гідрологічного режиму численних гірських потоків і рік, що дають початок великим судноплавним артеріям. Поряд і завданнями раціонального використання природних ресурсів виключно важливою для Карпат є проблема охорони природного середовища, зокрема збереження його екологічної рівноваги. Ця проблема вирішується в різних аспектах, серед яких заповідній справі завжди належало
  • Луї Пастер – основоположник біології як науки, життя і творчість
    П л а н : 1. Біографічні відомості. 2. Вивчення винної та виноградної кислоти. 3. Вчення про бродіння. 4. Пастеризація. 5. Вивчення про епідемічні захворювання. 6. Ідеї щеплення. Робота із курячою холерою та сибірською виразкою. 7. Щеплення проти сказу. 8. Останні раки вченого. Луї Пастер народився 27 грудня 1822 р. у місті Доль (департамент Юра) у родині відставного наполеонівського солдата Жана-Жозефа Пастера. Прадід Пастера був кріпосним селянином, що відкупився на волю за 96 франків. Обробка шкір стала фамільною спеціальністю, тому що прадід, дід і батько
  • Людина і довкілля
    Людство – частина біосфери, з якої воно бере всі засоби для існування. Перетворююча діяльність людини в біосфері настільки велика, що може бути порівняна лише з грандіозними геологічними процесами. З історії відомо, що людина далеко не завжди розумно підходила, та навіть і сьогодні підходить до використання природних скарбів нашої планети. В результаті нераціональної діяльності людина лише протягом кількох останніх сторіч безслідно знищено багато видів рослин і тварин. Часто гідротехнічні споруди позбавляють риб можливості досягти своїх нерестилищ. Випускання недостатньо очищених промислових відходів у водойми згубно діє на життя. Вирублення лісів без урахування їхнього відновлення спричиняє обміління річок і ерозію ґрунтів. На даний час збільшується потреба у воді на побутові
  • Людина розумна як біологічний вид
    Людина розумна - біологічний вид. 3 матеріалістичного погляду людина - природний продукт тривалого розвитку живої природи від простого до складного, тобто виникла в результаті еволюції (антропогенезу). Вона має багато спільного з тваринами: риси будови, розвиток, фізіологію, біохімію, спадковість. Людина, як і всі інші ссавці, не має будь – яких суттєвих відмін ( анатомічних або генетичних, а також особливостей росту та розвитку), які б не були зумовлені еволюцією нижчих приматів. Становлення людини – результат не лише біологічної еволюції, а й розвитку соціального середовища. Людина як біологічний вид належить до типу Хордових, підтипу Хребетних, класу Ссавців, ряду Приматів, підряду Людиноподібних, секції Вузьконосих, надродини Вищих вузьконосих, родини Гомінідів,
  • Людина як біологічний і соціальний об’єкт
    Дикатер вважав „Визначне знання слів і ви позбавите людство від великої кількості помилок”. Значення терміну людина багатогранне, про що свідчить понятійний апарат наук, які вивчають Людину. Філософів цікавить людство з точки зору її становища у світі передусім як суб’єкта пізнання і творчості. Психологія аналізує людину як цілісність психологічних процесів, властивостей і відносин і темперамент – характеру, здібностей, тобто психологія шукає стабільності характеристики психіки, які забезпечують незмінність людської природи. Економічна наука припускає, що людина здатна на раціональний вибір, історики навпаки проявляють інтерес до того, як людина під впливом історичних факторів змінюється. А соціологія досліджує людину як особистість, як елемент соціального життя, а також
  • Людина — частина живої природи. Організм людини. Шкіра — захисник організму. Бережи шкіру
    Мета. Формувати в учнів поняття, що людина — це частина живої природи. Ознайомити з частинами тіла, дати уявлення про організм як єдине ціле, розповісти про значення шкіри в житті людини. У про­цесі вивчення матеріалу навчати учнів порівнювати і робити ви­сновки, розвивати уяву. Виробляти гігієнічні вміння і навички. Обладнання. Таблиця «Людина», лупи. Зміст уроку І. Перевірка знань учнів. Фронтальне опитування. — Як по-іншому називають бактерії? Які ознаки живої природи мають бактерії? Як вони розмножуються? Які бактерії корисні, а які — хвороботворні? ІІ. Актуалізація опорних знань учнів. - Які предмети і явища належать до природи? Що виготовлене руками людини? Що належить до живої природи?
  • Людина. Діяльність мозку
    План 1. Що відбувається в мозку? 2. Організація пам'яті. З/Людська пам'ять. Що відбувається в мозку? Дані про те, що діється в клітинах морського молюска, а також про те, яким чином відбувається синтез білків у людському мозку, допомагають розпізнати природу навчання й пам'яті в людини. У процесі досліджень з'ясувалося, що основні біохімічні механізми передачі нервових імпульсів однакові у всіх тварин. Учені дійшли висновку, що якщо еволюція вирішила їх зберегти, то здається логічним, що й клітинні механізми навчання й пам'яті, які використовуються в нижчих тварин, також збереглися. Останнім часом проводилося кілька експериментів, серед яких був такий.
  • Людиноподібні мавпи
    План 1. Загальні відомості про людиноподібних мавп. 2. Інтелект. 3. Мова. 4. Сприйняття прекрасного. Загальні відомості про людиноподібних мавп До людиноподібних мавп відносять шимпанзе, карликового шимпанзе (боно-бо), горилу й орангутанга. Разом із людською істотою вони складають групу вищих тварин, які належать до великого зоологічного ряду приматів. Якщо порівняти їх з іншими тваринами, то привертає увагу одна виразна риса: вони більше за інших представників тваринного світу схожі на людей. Це стосується і будови тіла, і навіть поводження. Навіть групи крові і структура генів ідентичні до людських. Місце проживання людиноподібних мавп — тропіки Азії й Африки. Різні їхні види
  • М.І.Вавілов – великий вчений, генетик, організатор науки, мандрівник
    ПЛАН Вступ 1. Становлення М.І.Вавілова як вченого і невтомного дослідника 2. Перші велики досягнення М.І.Вавілова 3. Наукові подорожі М.І.Вавілова 4. Складний період життя і наукової діяльності М.І.Вавілова 5. Внесок М.І.Вавілова у світову науку Висновок Список використаної літератури Вступ М.І.Вавілову довелося бути одночасно вченим-агрономом і організатором сільськогосподарської науки, генетиком і селекціонером, ботаніком і географом, мандрівником і представником Країни Рад по імпорту насіння, машин, устаткування, директором основних наукових центів генетики і прикладна ботаніка, організатором і першим президентом ВАСХНІЛ, членом ВЦИК, керівником мережі дослідних станцій
  • Мавпи, як вищий підклас ссавців, ссавці і екологія, морфологічні ознаки системи травлення і кровообігу ссавців
    План 1. Мавпи, як вищий підклас ссавців. 2. Ссавці і екологія навколишнього середовища. а) екологія ссавців; поширення ссавців б) абіотичні фактори в) біотичні фактори г) багаторічні біологічні цикли 3. Морфологічні ознаки системи травлення і кровообігу ссавців. 1. Мавпи, як вищий підклас ссавців. До цього ряду належать найбільш високоорганізовані ссавці, в тому числі й людина. Примати – древні або надземні тварини середньої величини. Для мавп характерний розвиток півкуль головного мозку, кора яких утворює складну систему звивин і борозен. Мавпи мають на пальцях плоскі нігті, волосяний покрив розвинений значно гірше, ніж у напівмавп. У людиноподібних мавп лицьовий
  • Макрозообентос середньої ділянки Дністровського водосховища
    Дослідження екосистем водосховищ представляє інтерес з наукової точки зору, оскільки це штучні водойми, які за своїми умовами займають проміжне місце між річками та озерами, а їх екосистеми відчувають на собі значний антропогенний тиск. Дністровське водосховище створене в середній течії Дністра, має середню глибину 21-54 м. Дно водойми сильно замулене, різноманіття біотопів спостерігається тільки на невеликій глибині. Важливим фактором є також коливання рівня води, при яких прибережні ділянки осушуються. Метою роботи було дослідження біоценотичної структури та рівня розвитку донної фауни у середній ділянці Дністровського водосховища. Матеріалом для даної роботи послужили проби зообентосу,
  • Малина
    (RubusidaeusL., від грецького ruber – червоний) Малина . Від одного цього слова стає солодко. І справді: кому не до смаку та принадна ягода. Зайве говорити тут про її анкетні дані: всяк знає достеменно цю ягоду з дитинства. Залишається лише додати, що плід малини помилково називають ягодою. Прискіпливий ботанік обуриться, почув­ши таке. То — складна кістянка: кілька малих соковитих плодиків-кістяночок, щільно прилеглих одна до одної, створюють подобу ягоди. Саме смачні плоди малини здавна вподобала людина. А пізніше навчилася використовувати їх і як сировину для кондитерського й лікеро-горілчаного виробництва, а також для виготовлення фруктових вод. Плоди малини містять цукри, органічні кислоти, каротин (провітамін
  • Меліса лікарська — Melissa officinalis L.
    Російська назва — мелисса лекарственная Родина губоцвіті — Labiatae Багаторічна трав'яниста рослина. У дикому стані росте в Середзем­номорському регіоні. На Україні рослина дуже популярна як серед знавців народної медицини, так і серед пасічників, оскільки меліса — чудовий медонос. Квітучі стебла її без шкоди для бджіл застосовують проти варіотозу. Висівають мелісу на городах та грядках. Вирощують її і як технічну культуру в окремих господарствах для одержання ароматичної олії. Це сонцелюбна і вологолюбна рослина. Росте на од­ному місці не більше 2 років, далі засихає. Насіння яскраво-чорне, дріб­не, легке, розноситься вітром на чималі відстані. Рослина здатна до значного самовисіву. Стебло чотиригранне, гіллясте, високе. Іноді до­сягає висоти 1 м і більше. Рослина запашна,
  • Механізми резистентності пухлинних клітин до цисплатина
    ЗМІСТ 1. Транспорт цисплатина 2. Внутрішньоклітинна мішень цисплатина 3. Вплив цисплатина на клітинний цикл та індукція апоптозу 4. Механізми резистентності пухлинних клітин до цисплатина 4.1. Механізми клітинної резистентності на рівні цитоплазматичної мембрани 4.2. Внутрішньоклітинні тіолові детоксикуючі системи 4.2.1. Система глутатіону 4.2.2. Металотеонеіни 4.3. Репарація пошкоджень ДНК 4.4. Зміни генома, що асоційовані з резистентністю до цисплатина Список використаних джерел Цисплатин є одним з найбільш загальновживаних препаратів у лікуванні солідних пухлин людини. Однак ефективне застосування цисплатина у клініці часто лімітується токсичністю препарату та розвитком резистенстності до нього. Резистентність до
  • Мечников Ілля Ілліч
    (1845-1916) біолог; один з основоположників ембріології, порівняльної патології, імунології і мікробіології Народився в селi Іванівка Харківської губернії. Закінчив Харківський університет (1864 р.). Працював у Новоросійському (1867—1868 рр.) та Петербурзькому (1868 —1870 рр.) університетах. У 1870—1882 рр. — завідувач кафедри зоології та порівняльної анатомії Новоросійського університету, в 1886 —1887 рр. завідував організованою
  • Мислення
    План 1. Теорія мислення. 2. Розумові процеси. 3. Види мислення. 4. Мислення й лобові частки. Теорія мислення Ми починаємо пізнавати навколишню дійсність із відчуттів і сприймання, а потім починаємо мислити, осмислювати. Функцією мислення можна назвати розширення меж пізнання за допомогою виходу за межі чуттєвого сприймання. Мислення дає можливість за допомогою умовиводу розібратися в то^у, шо безпосереднім чином не дається нам у сприйманні. Завданням мислення є виявлення зв'язків між предметами, відмежування їх від випадкових збігів. Мислення працює з поняттями і бере на себе функції узагальнення й планування. Психологія мислення як напрямок виникла лише в XX столітті. До цього панувала асоціативна
  • Мікатоксикози. Мікробіологія продовольчих товарів
    1. МІКОТОКСИКОЗИ Мікотоксикози — це отруєння, викликані токсичними мікроскопічними грибами. Причиною таких отруєнь може бути споживання продуктів пере­робки зерна та зернобобових, уражених цими грибами. До таких отруєнь на­лежать фузаріотоксикоз, ерготизм, афлотоксикоз. Фузаріотоксикоз — це отруєння, викликане споживанням продуктів переробки зерна, хлібних злаків, які перезимували в полі або були зібрані із запіз­ненням. Таке отруєння дуже небезпечне, воно може виявлятися як ангіна або у вигляді психічних порушень. Токсини, які утворилися в зерні, не руйнуються при випіканні хліба, варінні каш і супів з крупами із цього зерна. При отруєнні відчувається різкий біль у стравоході і роті та набряки у ротовій порожнині (ангіна). Отруєння так званим "п'яним
  • Мікробіологія. Історія виникнення
    Мікробіологія, як і будь-яка інша наука, має свою історію. Багато тисячоліть налічує історія людської культури. Вже в творіннях стародавніх цивілізацій – єгипетської, вавілонської, грецької, римської, китайської – знаходимо зародки біологічних наук, початки наївних примітивних, але досить конкретних медичних знань. Отже, справедливо вважають, що медицина така ж стара, як і саме людство. Мікробіологія ж є порівняно молодою наукою. Вона налічує трохи більше 100 років. Однак ще за довго до відкриття мікробного світу людям були відомі процеси, що викликали мікроорганізми (скисання молока, випікання хліба,
  • Мікроеволюція. Фактори еволюції. Видоутворення. Природний добір. Макроеволюція, її напрямки
    Мета: - сформувати в учнів поняття про мікроеволюцію, вид, критерії виду, популяції, адаптацію, макроеволюцію, дивергенцію; - ознайомити з елементарними факторами еволюції; - охарактеризувати форми боротьби за існування як фактори еволюції видів у природі; - з'ясувати творчу роль природного добору; показати природний добір як головну рушійну силу еволюції; - пояснити виникнення пристосувань; - розкрити відносний характер пристосованості як результат природного добору. Обладнання: гербарій рослин, таблиці - "Форми боротьби за існування", "Природний добір". Тип уроку: _ Структура уроку І. Вивчення нового матеріалу. 1. Вид - основна паксономічна одиниця.
  • Мікроскопічний метод дослідження
    Мікробіологія порівняно молода наука. Вона зародилася наприкінці XVII ст. Тоді вже було зроблено великі географічні відкриття, розви­нулось мореплавство, торгівля, почалось інтенсивне вивчення рос­линного і тваринного світу Америки, Австралії, Центральної Афри­ки, Індії та інших маловідомих на той час країн. Все це сприяло роз­виткові природничих наук. Великих успіхів досягай і такі галузі знань, як механіка, оптика. Практична потреба в знаряддях та інструментах (зокрема оптич­них) для мореплавства, астрономічних спостережень тощо дала по­штовх до розробки і удосконалення конструкцій різних оптичних приладів. У 1590 р. в
  • Мікрофлора повітря
    Дефіцит вологи та поживних речовин, сонячна радіація перешкоджають розмноженню мікроорганізмів в атмосферному повітрі. Мікроби потрапляють до повітря з поверхні ґрунту та рослин, з відходами виробництва, із тваринних організмів. Мікрофлора атмосферного повітря є вторинною та досить бідною за видовим складом. Вона залежить від інтенсивності сонячної радіації, вітру, опадів, пори року. При чханні, кашлі, розмові із верхніх дихальних шляхів людини в повітря викидається безліч краплинок слизу з епітеліальними клітинами та мікроорганізмами. Зважені в повітрі краплинки утворюють стійкий мікробний аерозоль, дрібнодисперсні фракції якого здатні проникати навіть в середні та нижні відділи респіраторного тракту людини. Повітряно-крапельним шляхом відбувається передача збудників т.
  • Мітоз. Його фази і біологічне значення
    План: 1. Мітоз 2. Підготовка до поділу клітин 3. Фази мітозу 4. Типи поділу і розмноження 5. Висновок 6. Список літератури Мітоз Здатність до поділу - найважливіша властивість кліток. Без поділу неможливо уявити собі збільшення числа одноклітинних істот, розвиток складного багатоклітинного організму з однієї заплідненої яйцеклітини, поновлення кліток, тканин і навіть органів, втрачених у процесі життєдіяльності організму. Поділ кліток здійснюється поетапно. На кожнім етапі поділу відбуваються визначені процеси. Вони приводять до подвоєння генетичного матеріалу (синтезу ДНК) і його розподілу між дочірніми клітками. Період життя клітки від одного поділу до наступного називається клітинним
  • Мозок. Різновиди та будова
    Будова та функції спинного мозку. Спинний мозок – нижній відділ ЦНС, розташований в хребетному каналі. Він починається на рівні нижнього краю отвору потиличної кістки і є безпосереднім продовженням довгастого мозку, а внизу закінчується конічним звуженням, від якого вниз відходить кінцева нитка, ця нитка спускається в крижовий канал і прикріплюється до його стінки. Являє собою тяж довжиною в дорослої людини 41-45 см, дещо сплющений спереду назад, діаметром – 1 см, маса 35 г. Спинний мозок має два потовщення: шийне і поперекове, що відповідають місцям виходу з нього нервів, які йдуть до верхніх і нижніх кінцівок. У центрі спинного мозку проходить вузький канал заповнений спинномозковою рідиною, яка сполучається з рідиною
  • Молюски. Особливості будови і фізіології. Умови проживання
    План 1. Черевоногі молюски. Особливості будови і фізіології організму. Умови проживання. 2. Молюски двостулкові. Особливості фізіології і будови організму. Умови проживання. 3. Головоногі молюски. Загальна характеристика. Прогресивні риси організації. Черевоногі молюски. Особливості будови і фізіології організму. Умови проживання. Клас черевоногі молюски налічує близько 90 тис. видів; у фау­ні їх більше 1000, з них на Україні — понад 200. Заселяють слимаки різні зони морів та океанів, прісні водо­йми; деякі живуть на суші, пристосувавшись навіть до суворих умов пустині та гірських вершин. Тіло асиметричне, з добре вираженою головою. Нога з широ­кою підошвою. Черепашка (1,5—250 мм) спіральне закручена,
  • Морфо-функціональні особливості лімфатичної системи у ссавців в онтогенезі
    ЗМІСТ Вступ .4 РОЗДІЛ 1. Огляд літератури .6 РОЗДІЛ 2.Матеріали та методи досліджень .12 РОЗДІЛ 3. Результати досліджень та їх обговорення 15 3.1.Дослідження будови та функцій лімфатичної системи .15 3.1.1. Лімфатичні капіляри та нервові волокна, що їх супроводжують чи перетинають 15 3.1.2. Лімфатичні посткапіляри .17 3.1.3. Класифікація, будова та функції лімфатичних вузлів 17 3.1.4. Лімфатичні судини 19 3.1.5. Лімфатичні стовбури та протоки .20 3.1.5.1. Грудна протока 20 3.1.5.2. Права лімфатична протока .21 3.2. Лімфатичні судини і регіонарні лімфатичні вузли областей тіла .21 3.2.1. Лімфатичні судини і вузли нижньої кінцівки .21
  • Морфологічна склад, ШОЕ та вміст гемоглобіну крові в після операційний період при лапароскопічній оваріоектомії у свинок
    Кастрацією називають штучно проведене знепліднення самців чи самок шляхом оперативного видалення яєчників або пригнічення їхньої функції іншим методом. Із фізіологічного процесу виключається статева діяльність. Це призводить до зменшення затрат кормової енергії на процеси життєдіяльності і підвищення організму до ожиріння. Змінються також і загальна поведінка тварини. За останні декілька десятиліть в хірургії пройшли зміни, які суттєво змінили принципи оперативного доступу при абдомінальних операціях –лапароскопічна хірургія. Це метод який виконується без широкого розсікання покривів, а через точкові проколи тканин. Її використання виключає необхідність розтину черевної порожнини, зменшує
  • Морфологічний період розвитку мікробіології
    ПЛАН 1. Виникнення морфологічного періоду мікробіології 2. Особливості морфологічного періоду мікробіології Висновок Використана література 1. Виникнення морфологічного періоду мікробіології Розглядаючи розвиток мікробіології як науки в історичному аспекті, звичайно виділяють три етапи: морфологічний, фізіологічний і науковий. Морфологічний період, як і початок науки мікробіології, зв'язаний з ім'ям Антоні Ван Левенгука. Антоні ван Левенгук, голландський натураліст, основоположник мікроскопічного методу дослідження організмів, першим спостерігав і описав бактерії, сперматозоїди, еритроцити, інфузорії, м'язові волокна. Виготовлені Левенгуком мікроскопи були найдосконалішими на
  • Морфологія бактерій
    Бактерії – це переважно одноклітинні організми, які не мають чітко сформованого ядра та хлорофілу. Вони розмно­жуються простим поділом. Форма бактерій та" їх розміри мають велике таксономіч­не значення і є важливими критеріями при їх ідентифікації (мал. 2). Мікроскопія патологічного матеріалу та вивчення мор­фологічних особливостей мікроорганізмів дозволяють встано­вити діагноз гонореї, сифілісу, лептоспірозу, поворотного тифу, туберкульозу, а також поставити орієнтовний діагноз правця, газової анаеробної інфекції, дифтерії. Розміри бактерій коливаються від 0,2 до 10 мкм (більшість із них має розміри 0,5 – 0,8 мкм 2 – 3 мкм). Бактерії можуть мати різну форму (коки, палички, звивис­ті, ниткоподібні, трикутні, зіркоподібні, кільцеподібні та ін.; схема 3). сарцини
  • Морфологія мікроорганізмів
    Мікробіологія є одним з основних предметів у підготовці медичних працівників. Без знань цього предмета неможливо науково обгрунтувати діагностику, лікування та профілактику інфекційних захворювань. Для сприйняття навчального мате­ріалу з мікробіології треба знати біологію, хімію, анатомію та фізіологію, латинську мову, фармакологію. А сама мікробіоло-^ гія є основою для всіх клінічних та медико-профілактичних дисциплін, оскільки вона сприяє логічному сприйняттю цих предметів і формує клінічне мислення, без якого не можна бути висококваліфікованим спеціалістом. Навчальна мета: Знати: • морфологію бактерій та коротку характеристику вірусів, пріонів, грибів і найпростіших; • будову бактеріальної клітини; Мати поняття: • про класифікацію та номенклатуру
  • М’язи як частина опорно-рухової системи
    Опорно-рухова система – комплекс кісток, хрящів, суглобів, зв’язок і м’язів, який дає опору тілу і забезпечує пересування в просторі, а також рух окремих частин тіла відносно один одного. У людини – близько 600 скелетних м’язів. Які дають змогу їй пересуватися у просторі – ходити, бігати, рухати окремі частини тіла; підтримувати рівновагу та певну позу тіла. Вони є місцем, де запасається глікоген. Скелетні м’язи містять специфічні рецептори м’язового чуття, які дають змогу контролювати положення тіла. Один з результатів м’язового скорочення є вироблення тіла. М’язи виконують захисну функцію – м’язи живота (органи черевної порожнини від зовнішніх факторів) та беруть участь у дихальних рухах – діафрагма, міжреберні м’язи. Основними фізіологічними
  • Нагідки лікарські - calendula officinalis l.
    Для лікування використовують квіткові кошики. Хімічний склад: ефірна олія (0,02%), сапоніни, каротиноїдні (каротин, віолаксантин, рубиксантин, цитроксантин, флавохром, флавоксантин) і гіркі речовини, фітостерин, слиз (2,5%), ферменти, смоли (3,44%), кислота яблучна (6— 8%), фітонциди, багато аскорбінової кислоти. Фармакологічні властивості. Нагідки лікарські застосову­ють як сечогінний, потогінний, в'яжучий, антисептичний, протизапальний, гіпотензивний, жовчогінний, ранозагоювальний засіб. Показання до призначення: рани, ушиби, гнійні запален­ня шкіри, фурункульоз, опіки, висипання на шкірі, лишай, набряки внаслідок відмороження, запалення вен на ногах, ангіна, стоматит, .пліснявка, порізи, гангрена, сикоз, екзема, ерозія шийки матки, трихомонадний кольпіт, білі, проктит,
  • Найважливіші таксономічні одиниці в класифікації рослинного світу
    Планета Земля, як суша, так і океан, заселені рослинами і тваринами. Нині класифікації, що є гербарне сховище, що є флористичний список, первинні знання про анатомію і морфологію рослин, проблема «виду» у біології; сучасний стан установлень близько 500 000 видів рослин і більш 1 000 000 видів тварин. Класифікацією організмів і з'ясуванням їхніх еволюційних взаємин займається особлива «галузь» біології, називана СИСТЕМАТИКОЮ. Систематика Систематика - розділ біології, присвячений опису, позначенню і класифікації по групах всіх існуючих і вимерлих організмів, установленню родинних зв'язків між окремими видами і групами видів. Основні задачі систематики -
  • Найпростіші, саркодові. Загальна характеристика, анатомія тіла, класифікація, живлення, дихання, розмноження
    План 1. Систематика тваринного світу. · Основні типи: - тип Найпростіші; - тип Губки; - тип Кишковопорожнинні; - тип Плоскі черви; - тип Круглі черви; - тип Кільчасті черви; - тип Членистоногі; - тип М’якотілі або Молюски; - тип Голкошкірі; - тип Хордові. 2. Загальна характеристика найпростіших. 3. Будова найпростіших. 4. Розмноження найпростіших. 5. Класи, на які діляться найпростіші: · саркодові; · джгутикові; · споровики; · інфузорії. 6. Саркодові – характерний клас найпростіших. 7. Представник саркодових – амеба звичайна: · будова; · основні функції; · розмноження амеби звичайної; · живлення. 8. Висновки. 9. Література. Система
  • Народження дитини, ріст, розвиток, вікові періоди
    НАРОДЖЕННЯ ДИТИНИ, ГОДУВАННЯ МАТЕРИНСЬКИМ МОЛОКОМ. Після 280 днів вагітності жінка народжує дитину в результаті пологів. Пологи – це складний фізіологічний процес, яким закінчується вагітність. Це процес видалення з матки плоду та плаценти. Власне пологовий акт складається з ряду послідовних скорочень м’язів матки, які насамперед спрямовані на розширення шийки матки (перша стадія пологового акту – періоду розкриття). У цей період скорочення поздовжніх м’язів волокон матки зумовлюють розширення кільця шийки матки. Цьому ж сприяє і витіснення в канал шийки матки наповненого навколоплідною рідиною плодового міхура. Цей період закінчується розкриттям шийки матки і при нормальних пологах – входження голівки плода в таз. Другий період пологів – період вигинання –
  • Насіннєві плодові дерева (яблуня, груша)
    В українській міфології, звичаях, традиціях досить широко згадуються різноманітні рослини. У тому числі і дерева, які ростуть в садах. До них належать і такі як яблуня та груша. Яблуня - сама розповсюджена плодова культура. Висота плодоносячих дерев 5—10 м. Листи черешкові з прості опушені, іноді морщинистою пластинкою. Квітки рослини діаметром до 3 см, з 5-роздільною оцвітиною, обополі, білі, іноді рожеві чи червоні, зібрані в щитковидні суцвіття. Більшість сортів яблуні починають цвісти, виділяти і плодоносити з 3—8 років. Квітка живе 3—4 дні, дерево цвіте до 10 днів, біля 15—18 днів.
  • Незвичайні рослини та тварини
    Рослини-охоронці • Чорнобривці виділяють фітонциди, які вбивають мікро­скопічних черв'яків (нематод), що висмоктують соки з полуниці і садової суниці, картоплі та інших рослин. • Календула (нагідки) охороняють клумби від шкідників квітів. • Красоля велика (капуцин, настурція), висіяна поміж помідорами, капустою, картоплею та іншими овочевими культурами, відбиває бажання у метеликів багатьох шкідливих видів відкладати яєчка на овочі. • Маруна червона (ромашка червона, піретрум червоний, златоцвіт), посіяна навкруги яблунь по пристовбурному колу, допомагає захистити дерево від ряду шкідників, зокрема від яблуневої плодожерки та тлі. У світі незвичайних рослин • На мальовничих схилах Товтр є багаторічна трав'яниста рослина завдовжки
  • Необхідність виділення з організму продуктів обміну
    Процес виділення як складова частина обміну речовин – один з головних у збереженні гомеостазу. Він забезпечує звільнення організму від непотрібних і шкідливих продуктів обміну, а також від чужорідних та отруйних речовин (алкоголь, наркотики, ліки), що надійшли ззовні. Органами виділення є: нирки, легені, шкіра, слинні залози, шлунково-кишковий тракт, печінка, підшлункова залоза. В процесі життєдіяльності організму в тканинах здійснюється розпад білків, жирів, вуглеводів з виділенням енергії. Кінцеві продукти обміну (продукти дисиміляції) з тканин переходять в кров, кров’ю приносяться до органів виділення і через них виводяться з організмі. Більша частина продуктів розпаду виділяється через систему сечовивідних органів: - Через легені виводяться
  • Нервова система
    Значення нервової системи дуже велике і полягає в тому, Що вона поєднує, узгоджує і регулює діяльність органів і систем, зумовлює оптимум функціонування. Нервова система забезпечує зв'язок організму з навколишнім середовищем, а також діяльність людини як не тільки біологічної, а й соціальної істоти. Неоціненне значення у формуванні соціальної суті людини відіграв розвиток мови, пам'яті, мислення та інших видів психічної діяльності. Структурною одиницею нервової системи є нервова клітина з її відростками — нейрон (див. мал. 1, б). Уся нервова система являє собою сукупність нейронів, що контактують один з одним за допомогою спеціальних апаратів — синапсів. За структурою і функціями розрізняють три типи нейронів:
  • Нервова система та її значення в регуляції та узгоджені функції організму і людини
    1.Через нервову систему замикаються всі рефлекси: виділення слини при подразненні рецепторів рота їжею, відсмикування руки при опіку. 2. Нервова система регулює роботу різних органів – прискорює чи сповільнює ритм серцевих скорочень, змінює дихання. 3. Нервова система погоджує між собою діяльність різних органів і систем органів: під час бігу поряд з скороченням скелетних м’язів посилюється робота серця, прискорюється рух крові, особливо до працюючих м’язів, поглиблюється і прискорюється дихання, збільшується тепловіддача, гальмується робота травного тракту. 4. НЕРВОВА СИСТЕМАзабезпечує зв’язок організму з навколишнім середовищем і здійснює пристосування організму до змінних умов цього середовища. 5. НЕРВОВА СИСТЕМАзабезпечує діяльність
  • Обмін білків. Вітаміни
    Білки. Обмін білків. Білки, або протеїни, становлять 50—80 % усіх органічних речовин клітини, вони входять до складу міжклітинної рідини, лімфи, плазми крові. Всі види білків мають високу молекулярну масу, яка в окремих випадках досягає 1,5 млн у. о. (умовних одиниць). Всі білки — полімери, мономерами яких е амінокислоти. До складу білків входить близько 20 різних амінокислот. Загальна формула амінокислот де Д — радикал, який може бути циклічною або ланцюговою сполукою. Амінна — NH2 (основна) і карбоксильна — СООН (кислотна) групи визначають амфотерність амінокислот, забезпечують буферність їх розчинів і можливість сполучення їх у
  • Обмін речовин і енергії в організмі
    План 1. Процес живлення. 2. Основні поживні речовини. 3. Перетворення речовин і енергії в організмі. 4. Основний обмін. Обмін речовин – загальна властивість. Характерна для всіх живих організмів. Загальна суть обміну речовин, полягає в тому, що всі живі організми вилучають з навколишнього середовища різні органічні і неорганічні сполуки. В процесі історичного розвитку у кожного виду живих організмів виробився свій особливий тип обміну речовин за характером живлення і використання енергії в процесі обміну речовин всі організації поділено на дві групи. Перша група – автотрофи (гр. autos – сам, trophe – живити) – здатні синтезувати свої органічні речовини із простих неорганічних сполук. Для синтезуючих автотрофів належать усі зелені рослини, тобто організми,
  • Обмін речовин і енергії у організмі людини. Вітаміни
    Під обміном речовин розуміють сукупність змін, що відбуваються з речовинами від моменту їхнього надходження до організму з навколишнього середовища до моменту утворення кінцевих продуктів розпаду і виведення їх з організму. Етапи обміну речовин. 1 етап – травлення: розщеплення у шлунково-кишковому тракті під дією травних ферментів складних молекул поживних речовин до простих. ІІ етап – всмоктування в кишечнику та надходження у кров і лімфу, рознесення по організму простих молекул поживних речовин, а також кисню, вітамінів, мінеральних солей і води. ІІІ етап – побудова клітинними структурами з простих речовин, що надійшли в клітину, складних молекул, потрібних даному організмові. ІV етап – розщеплення синтезованих складних сполук,
  • Обмін речовин і енергії – основа життєдіяльності. Єдність організму і навколишнього середовища. Основні біологічні константи організму
    План І. Обмін речовин і енергії – основа життєдіяльності 1. Обмін білків. 2. Обмін жирів. 3. обмін вуглеводів 4. Утворення і витрата енергії. 5. Основний обмін і його значення. ІІ. Єдність організму і навколишнього середовища. 1. Поняття про середовище. 2. Уявлення давніх українців про природу. 3. Еволюція взаємовідносин людини й природного середовища. ІІІ. Основні біологічні константи організму. Обмін речовин і енергії – або метаболізм – це сукупність хімічних і фізичних перетворень речовин і енергії, які проходять в живому організмі і забезпечують його життєдіяльність. Обмін речовин і енергії складає єдине ціле і підпорядковується універсальному закону збереженням матерії і енергії. Метаболізм забезпечує сталість постійно
  • Обмін речовин та енергії
    Процес обміну — основна властивість живого. У цитоплазмі клітин органів і тканин постійно відбуваєть­ся процес синтезу складних високомолекулярних сполук і разом із цим — їх розпад з виділенням енергії й утворен­ням простих низькомолекулярних речовин — вуглекис­лого газу, води, аміаку та ін. Процес синтезу органічних речовин називається аси­міляцією, або анаболізмом. У ході асиміляції поновлюють­ся органоїди клітини й накопичується запас енергії. Роз­пад структурних елементів клітини супроводжується ви­діленням енергії, що міститься в хімічних зв'язках, а кін­цеві продукти розпаду, шкідливі для організму, виводять­ся за межі клітини, а потім з організму. Процес розпаду
  • Обмін речовини і енергії
    Життя — це особлива форма руху матерії зі специфічним об­міном речовин, самовідновленням, системним управлінням, самороз­витком, фізичною і функціональною дискретністю живих істот і їх суспільних конгломерантів. З цього досить складного визначен­ня виведемо головне: життя можна розглядати як послідов­ний, упорядкований обмін речовин і енергії. Фізіологічні особливості організму людини необхідно розглядати з ура­хуванням його взаємодії з навколишнім середовищем. У цьому випадку мож­ливе більш повне уявлення про джерела небезпек для здоров'я та життя людини. Така взаємодія здійснюється шляхом обміну речовин і енергії. Життєві процеси організму пов'язані з постійним поглинанням речовин з навко­лишнього середовища і
  • Обмін речовини та енергії
    Обмін речовин властивий як живій, так і неживій природі. Однак між: ними існує принципова різниця. Внаслідок обміну речовин неживих тіл останні незворотно руйну­ються, тоді як обмін речовин живих організмів з навколишнім середовищем є основною умовою його існування. Обмін речовин складається з двох процесів: асиміляції, або анаболізму — плас­тичний обмін (засвоєння речовин та синтезу специфічних для кожної тканини спо­лук), і дисиміляції, або катаболізму — енергетичний обмін (ферментативного роз­щеплення органічних речовин та виведення з організму продуктів розпаду). В основі обміну речовин лежить велика кількість хімічних реакцій, які відбува­ються в певній послідовності і тісно пов'язані одна з одною. Ці реакції каталізуються ферментами
  • Овочівництво
    ПЛАН 1. Овочівництво як наука і галузь рослинництва. Класифікація овочевих культур 2. Характеристика типів захищеного ґрунту. 3. Розмноження овочевих рослин. 4. Коротка характеристика та особливості вирощування основних овочевих культур. Овочівництво як наука і галузь рослинництва. Класифікація овочевих культур Овочівництво - це рослинницька галузь сільського господарства, основним завданням якої є вирощування овочевих культур. Наукові підвалини овочівництва, як науки, були закладені роботами Р.І. Шредера, М.В. Ритова, І.В. Мічуріна, В.І. Едельштейна, М.І. Кічунова та ін. На сучасному етапі в Україні велику наукову роботу з питань розвитку овочівництва ведуть науково-дослідні інститути та станції. Серед
  • Око, дефекти зору
    ПЛАН 1. Овочівництво як наука і галузь рослинництва. Класифікація овочевих культур 2. Характеристика типів захищеного ґрунту. 3. Розмноження овочевих рослин. 4. Коротка характеристика та особливості вирощування основних овочевих культур. Овочівництво як наука і галузь рослинництва. Класифікація овочевих культур Овочівництво - це рослинницька галузь сільського господарства, основним завданням якої є вирощування овочевих культур. Наукові підвалини овочівництва, як науки, були закладені роботами Р.І. Шредера, М.В. Ритова, І.В. Мічуріна, В.І. Едельштейна, М.І. Кічунова та ін. На сучасному етапі в Україні велику наукову роботу з питань розвитку овочівництва ведуть науково-дослідні інститути та станції. Серед
  • Онтогенез
    Онтогенезом називають сукупність процесів, що протікають в організмі, з моменту утворення зиготи до смерті. Його підрозділяють на два етапи: ембріональний і постембріональний. Ембріональнийперіод Ембріональним вважають період зародкового розвитку з моменту утворення зиготи до виходу з яйцевих оболонок чи народження, у процесі зародкового розвитку ембріон проходить стадії ділення, гаструляція, первинного органогенезу і подальшого диференціювання органів і тканин. Ділення. Діленням називають процес утворення багатоклітинного одношарового зародку — бластули. Для ділення характерно: 1) розподіл кліток шляхом мітозу зі збереженням диплоїдного набору хромосом; 2) дуже короткий мітотичний цикл; 3)
  • Онтогенез і філогенез тваринного організму. Розвиток життя на Землі
    Філогенез тваринного світу Ще в першій половині XIX ст. було отримано дані, які підтверджували єдність походження всього як тваринного, так і органічного світу. До них належить виявлення клітинної будови рослин, тварин і людини. Видатний французький зоолог Ж. Кюв'є встановив єдині плани будови кожного типу тварин. Усі хребетні тварини мають двобічну симетрію, порожнину тіла, хребет, череп, дві пари кінцівок; серце в усіх хребетних тварин розміщене на черевному боці, а нервова система — на спинному, вона складається з головного і спинного мозку. Єдність плану будови кожного типу тварин свідчить про єдність їх походження. Після виходу в світ праць Ч. Дарвіна порівняльна анатомія отримала поштовх до розвитку і, в свою чергу, зробила значний внесок у розвиток дарвінізму.
  • Опис рослин: Копитняк європейський Рожа лікарська, алтея лікарська Фіалка запашна
    Копитняк європейський (Asarum europaeum), копитень, підгорішник. Родина хвилівникових — Аristolochiaceae. З лікувальною метою використовують корінь, а іноді й листя цієї рослини. Поширений майже по всій Україні. Росте в тінистих листяних, рідше у хвойних лісах, найчастіше під кущами ліщини. Копитняк європейський — багаторічна рослина з повзучим кореневищем. Листки цілокраї, нирковидні й округлі, дуже схожі на кінське копито (звідси й така назва рослини), на дов­гих черешках. Рослина покрита коротенькими волосками з трьома низовими лускатими листками й звичайно з двома нирковидно-сер­цевидними довгочерешковими зимуючими темно-зеленими листка­ми. Квітки одиночні, на короткій пониклій ніжці, оцвітина ззовні бурувата, всередині — темно-червона, бура, з трьома яйце­видними,
  • Опис рослини Тису ягідного
    1. Ботанічна назва: - латинською мовою – Taxus boccata L. - російською – Тис ягодный - українською – тис ягідний (європейський) - французькою - німецькою - англійською Відділ голонасінні – Gymnospermae Клас – Coniferae Порядок - Coniferales Родина - Taxaceae Рід - Taxus Вид - Taxus bоccata L. Тис ягідний – вічнозелена деревидна або кущевидна рослина, висотою від 25 до 30 м. Період життя 700-1500 років, (більше 1м). Кора червонувато – бура, на молодих пагонах гладка, на грубших гілках і стовбурах лущиться від старості (вішаровується тонкими пастинками). Деревина дуже тверда і важка, складається з тоненьких судин з х – ними спіральними потовщеннями. Серцевинні промені складаються тільки з самої м‘якоті, смоляні ходи відсутні. Листкорозміщення
  • Опорно-рухова система
    Значення опорно-рухової системи: 1.Захисна функція. Кістки скелету захищають внутрішні органи від механічних пошкоджень (кістки черепа, хребта, грудної клітки, таза). 2.Рухова функція. Виконують кістки кінцівок та хребта. 3.Підтримування тіла в певному вертикальному положенні (кістки хребта, кістки кінцівок) 4.Кровотворна – за рахунок червоного кісткового мозку (головки трубчастих кісток ребра, хребці, кістки тазу). 5.Кістки –депо для мінеральних солей і мікроелементів (Fe, Ca, P). 6.М’язи – депо глікогену. Але має певні особливості, що зв’язано з трудовою діяльністю. 1.Тіло займає вертикальне положення і спирається тільки на нижні кінцівки. 2.Хребет має 4 вигини. 3.Грудна клітка розширена
  • Опорно-руховий апарат
    Одним з важливих моментів пристосування організму до навколишнього середовища є рух. Він здійснюється системою органів, до яких належать кістки, їх з'єднання і м'язи, що об'єднані в єдине ціле — апарат руху, або опорно-рухову систему. Усі кістки, з'єднані між собою різними видами сполучної тканини, утворюють скелет — пасивну частину апарату руху, а прикріплені до кісток скелетні м'язи — його активну частину. Кістково-м'язова система підтримує людину у вертикальному положенні (кістки хребта і нижніх кінцівок). Захисну функцію виконують кістки черепа, хребта, грудної клітки, таза, а також м'язи живота, захищаючи від впливу зовнішніх факторів головний і спинний мозок, легені, серце та органи черевної порожнини.
  • Орган, система органів
    ПЛАН 1. Визначення, що таке орган. 2. Принципи будови органів. 3. Загальна характеристика системи органів. ПОНЯТТЯ ПРО ОРГАН, СИСТЕМУ ОРГАНІВ ТА ОРГАНІЗМ Під час еволюційного розвитку багатоклітинних тварин відбу­ваються якісні та кількісні зміни тканин, внаслідок чого утворю­ються органи, які е морфологічно оформленою і функціонально спе­ціалізованою частиною організму. До складу органа (гр. organon — знаряддя) завжди входить кілька тканин, які утворюють складну структуру, що має певну функцію. Усі сформовані і нормально розвинені органи хребетних тварин і людини побудовані за єдиним планом. Вони складаються з опорної тканини—строми, яка, як правило,
  • Органи багатоклітинних тваринних організмів. Онтогенез і філогенез тваринних організмів. Розвиток життя на землі
    ПЛАН 1.Органи багатоклітинних тваринних організмів. 2.Онтогенез і філогенез тваринних організмів. 3.Розвиток життя на землі. Система тваринного світу. 4.Найпростіші: загальна характеристика, анатомія тіла. Класифікація. 5.Живлення, дихання, розмноження найпростіших. 6.Саркодові. Основні представники. Особливості будови і функції органів. *** 1. Органи багатоклітинних тваринних організмів Багатоклітинні тварини утворюють саму численну групу живих організмів планети, яка нараховує більше 1,5 млн нині живучих видів. Багатоклітинні тварини відбулися від одноклітинних організмів - протіст, однак зазнали істотні перетворення, зв'язані з ускладненням організації. Однією з найважливіших
  • Органи відчуття
    Відчуття - психічний процес відображення окремих елементарних властивостей дійсності, що безпосередньо впливають на наші органи почуттів. На відчуттях засновані більш складні пізнавальні процеси: сприйняття, представлення, пам'ять, мислення, уява. Відчуття виявляються як би "воротами" нашого пізнання. Відчуття - це чутливість до фізичних і хімічних властивостей середовища. Окремі властивості предметів і явищ, що роблять вплив на наші органи почуттів, є подразниками, а процес цього впливу - роздратуванням. Нервовий процес, що виник у результаті роздратування, є збудженням. Органи почуттів, одержуючи вплив від подразників, перетворюють енергію зовнішнього роздратування у нервовий імпульс. Кожен орган
  • Органи відчуття: нюх, смак, дотик, зір, слух, рівновага і положення тіла в просторі. Та їх захисні реакції
    ПЛАН Вступ 1. Коротка характеристика видів чутливості 2. Будова і функції органу зору. Захисні реакції, гігієна. 3. Будова і функції органу слуху. Захисні реакції, гігієна. 4. Вісцеральний та шкірний аналізатор Висновок Використана література ПЛАН Людина отримує різноманітну інформацію про навколишній світ, сприймає всі його різноманітні сторони за допомогою сенсорної системи чи органів чуття. З позицій безпеки життєдіяльності особливо важливим є те, що органи відчуття сприймають і сигналізують про різноманітні види і рівні небезпеки. Отримана інформація передається в мозок людини; він її аналізує, синтезує і видає відповідні команди виконавчим органам. Залежно від характеру одер­жуваної інформації, її цінності
  • Органи травлення. Нижня кінцівка. Нервова система. Провідні шляхи
    Органи травлення Процес розщеплення складних органічних речовин на прості розчинні сполуки, які можуть всмоктуватися і засвоюватися організмом, називається травленням. Стравохід – це вузька (2 см у діаметрі) трубка завдовжки 25-30 см, яка з’єднує глотку зі шлунком. Він складається з шийної, грудної та черевної частин і має чотири оболонки: слизову, підслизову, м’язову та зовнішню сполучнотканинну. Підслизова та м’язова утворюють складки, для розтягування при проходженні харчової грудки. М’язова оболонка верхньої третини стравоходу утворена поперечносмугастою м’язовою тканиною. У середній третині органа до цих м’язових волокон приєднуються гладкі міоцити. М’язова оболонка нижньої третини стравоходу
  • Організм людини як єдине ціле
    ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ ЯК ЄДИНЕ ЦІЛЕ Основні механізми, що забезпечують цілісну єдність організму. Організм — це єдине ціле. За допомогою нервової системи вста­новлюється зв'язок між усіма органами організму. Зміни в діяль­ності одного органа впливають на життєдіяльність усього організ­му. Так, досить вколоти шкіру, як це відразу ж позначиться на серцебитті, диханні, потовиділенні, скороченні м'язів і т. ін. Функціонування всіх систем організму контролюється центральною нер­вовою системою, яка забезпечує узгодженість їхньої роботи від­повідно до умов зовнішнього постійно змінного середовища. Цілісна єдність організму підтримується також гуморальним регулюванням, через кров. Різні органи нашого тіла виділяють речовини, які надходять у кров, і вона розносить
  • Орнітологія
    Вступ Серед великої різноманітності тварин, поширених на Україні, особливе місце належить птахам. Вони зустрічаються майже в кожному куточку природи і всюди є дуже помітними. Для того, щоб побачити птаха, достатньо подивитися у вікно. На земній кулі нараховується більше 85000 видів птахів, на території України – 358. більша частина птахів мешкають у лісах, на полях та болотах. Птахи приваблюють увагу своїм дзвінким і мелодійним співом, різноманітним і часто яскравим, красивим забарвленням, граціозним польотом, цікавою поведінкою, своєрідними „танцями” та іншими біологічними особливостями. Спостерігати за птахами в їхньому природному оточенні – справжня насолода. Птахи мають велике значення в природі т житті людини. Вони є нашими надійними і вірними друзями, яких безумовно
  • Орнітофауна Войнилівської височини
    Зміст. Вступ. 1. Фізико-географічна характеристика району дослідження а) Рельєф б) Кліматичні умови в) Рослинний світ рослин і тварин 2. Об’єкти і методи дослідження. 3. Фауна населення птахів височини. 3.1. Видовий список орнітофауни Войнилівської височини 3.2. Чисельність і розселення 3.3. Екологія представників орнітофауни Войнилівської височини. Висновок. Література. Додатки. Родина жайворонкових. По сьогоднішнім даним в систематиці птахів, родина жайворонкових, як правило, відкриває ряд, родини співучих горобцевих, які мешкають на території нової держави. Це відносно
  • Орнітофауна Івано-Франківської області (фауна птахів Войнилівської височини)
    Вступ Однією з найбільш розповсюджених груп тварин є птахи. Завдяки здатності літати вони легко можуть долати великі простори і вільно розселюватись по всіх континентах, а тому поширені скрізь, по всій земній кулі, від льодовитих просторів Арктики до суворих берегів Антарктиди. Внаслідок інтенсивного, майже безперервного споживання їжі, рухливості і повсюдного поширення ця група тварин має надзвичайно важливе значення в житті екологічних систем, а отже, і в житті людини. Людина у своїй господарській діяльності використовує багатства природних екосистем і сама створює штучні або напівштучні екосистеми з метою їх збагачення і кращого пристосування до своїх потреб. Насаджені ліси і парки, поля сільськогосподарських культур, штучні водойми, фруктові сади, тваринницькі
  • Орнітофауна Коломийщини
    Зміст Вступ 1. Огляд літератури 2. Коротка геоморфологічна характеристика географічне положення і рельєф; клімат, рослинний і тваринний світ району дослідження 3. Орнітофауна основних біотипів Коломийщини 3.1 Видовий список орнітофауни Коломийщини; 3.2 Орнітофауна основних біотипів Колмийщини; 3.3 Екологічні особливості орнітоугрупувань. 4. Біологія основних представників авіафауни Колмийщини Висновок. Використана література Вступ Орнітологія - розділ зоології, що вивчає птахів. Людина звикла до птахів і думає , що все знає про них. Та це не так. Знати якомога більше про птахів - потрібно і корисно. Нідерландський натураліст Нікколас Тінберген говорив: "Людина не повинна соромитися цікавості, яку пробуджує
  • Орнітофауна населених пунктів Делятинщини
    Орнітофауна лісових масивів Делятинщини . Загальний вигляд прикарпатської фауни птахів – лісовий. На території Делятинщини розповсюджені ( дубові, букові) та смереково – ялицеві ліси. Екологічно з лісовими масивами Делятинщини пов’язані голубині, курині, денні хижаки, сови, сиворакші, ракшоподібні, чисельні види горобцеподібних. Для лісів Прикарпаття тепер характерні глухар карпатський, тетерев, беркут, дятел трипалий, сова довгохвоста, канюк звичайний, сапсан, пугач, совка, сорокапуд – жулан , дрізд співочий, дятел великий і малий строкатий, тинівка лісова, щеврик лісовий, омелюх, горіхівка, шишкар ялиновий та багато інших.
  • Орнітофауна Прикарпаття: Рожнятівський район
    Зміст Вступ 1. Фізико-географічна характеристика Рожнятівського району 1.1. Географічне положення 1.2. Клімат 1.3. Рослинний світ 1.4. Тваринний світ 2. Об’кти і методи дослідження. 3. Огляд літератури. 4. Розселення, чисельність та особливості гніздування горобиних на Прикарпатті. 4.1. Видовий склад біотопів. 4.2. Гніздова фітофауна. 4.3. Біологія гніздового пташиного населення. Висновок. Література. Додатки Вступ Невід’мною частиною природи є птахи. У лісі, на луках, у полі, в парку, саду біля житла – скрізь вони привертають нашу увагу. Ми спостерігаємо,
  • Орнітофауна Ходорівщини
    Зміст Вступ 1. Загальна характеристика місцевості 4 1.1. Географічне розташування досліджуваного району .4 1.2. Рельєф 4 1.3. Клімат 4 1.4. Характеристика біотопів 5 1.4.1. Ліси .5 1.4.2. Луки 5 1.4.3. Ставковий комплекс 5 1.4.4. Агроценози .6 2. Методи і об'єкти дослідження .6-8 3. Орнітофауна Ходорівщини .8 3.1. Видовий склад орнітофауни .8-12 3.2. Орнітоценози основних біотипів Ходорова та його околиць .13-16 3.3. Екологія фонових представників орнітофауни 16-34 4. Охорона птахів .35-36 Висновки .37 Додатки Список використаної літератури Вступ Птахи - велика і різноманітна група теплокровних тварин. У світовій фауні
  • Осінь в лісі
    Перший місяць осені за календарем – вересень. Тихі задушливі вересневі дні ще теплі, наче літні. Та подих осені вже відчутний у верченій і нічній прохолоді. День народжується в осінньому серпанку, але поступово туман зникає розсіюється. Нерідко початок вересня дівує своїм теплом, яскравістю, здається, літо повернулося. Сонце ще довго сяє на ясному небосхилі, то воно вже не таке гаряче, як влітку, а ніжно-ласкаве, лагідне. Повітря прозоре й легке в ньому далеко чути кожен звук. Проте зменшення світла і зміна кольорів у природі вказують на осінь. Вітер підхоплює крилаті насінини берези й липи, клена і сосни й переносять їх на парашутиках з легких пушинок подорожують з місця на місце й насінини кульбаби та осоту. Помітно скорочується день. 23 вересня по
  • Основи геоботаніки (рослина та середовище)
    Геоботаніка — наука про фітоценози та сформований ними рослин­ний покрив. Виникла наприкінці XIX століття. Термін "геоботаніка" увів А.Гризенбах у 1886 р. Геоботаніку називають також гінекологією. Ця назва була прийнята на ботанічному конгресі у Брюсселі в 1910р. її в основному використовують за кордоном. У системі наук геоботаніка займає проміжне місце і є частиною ботаніки та географії. Геоботанічні знання мають практичне значення в діяльності людини, адже експлуатація та відновлення природних ре­сурсів засновані на законах становлення і відновлення природи. Геобо­таніка може обґрунтовувати режими вирубки лісу, використання пасо­вищ та
  • Основні властивості живого. Будова і значення ядра в клітині. Види твірних тканин, їх будова та значення в рослинному організмі
    ПЛАН 1. Основні властивості живого. 2. Будова і значення ядра в клітині. 3. Види твірних тканин, їх будова та значення в рослинному організмі. 4. Будова тичинки та процеси, що в ній відбуваються. 1. Основні властивості живого Розмноження — одна з основних властивостей живих організмів, що забезпечує безперервність і спадкоємність життя. Подібно до подразливості і рухливості здатність розмножуватися — характерна ознака живого, але зазвичай спостерігається у певний період життя. Розмноження полягає у здатності живих істот відтворювати собі подібних для підтримання існування виду. На субклітинному рівні процес розмноження можна простежити у мітохондрій і хлоропластів,
  • Основні досягнення світової селекційної науки та практики
    ПЛАН 1. Значення робіт в галузі селекції 2. Застосування поліплоїдії в селекційній практиці 3. Методи роботи І. В. Мічуріна в селекції 4. Видатні заслуги вітчизняних селекціонерів 5. Значення і роль селекції у житті людини 6. Основні напрями біотехнології 1. Значення робіт в галузі селекції Селекція (лат. selectio — добір) — наука про створення нових і поліпшення існуючих сортів культурних рослин, порід свійських тварин і штамів мікроорганізмів, які використовує людина. Теоретичною базою селекції є генетика та еволюційне вчення. Академік В. І. Вавилов, даючи визначення селекції як науки, зазначав її комплексність і вказував, що для успішної роботи в галузі селекції
  • Основні завдання класифікації і систематики рослин (сучасна система рослинного світу). Загальна організація рослинної клітини
    1. Основні завдання класифікації і систематики рослин (сучасна система рослинного світу) На Землі існує величезна різноманітність видів тварин і рослин. Кожний вид добре пристосований до умов існування. Наприкінці XVII — на початку XVIII ст. уявлення про різноманітність рослин і тварин надзвичайно розширилися. Натуралісти описували все нові і нові форми рослин і тварин. Назріла потреба систематизувати знання, розробити класифікацію рослинного і тваринного світу. Перші системи були примітивними: види описувались за абеткою; з погляду корисності чи шкідливості для людини; групувалися за довільними ознаками. Наприклад, у середньовічних "травниках" рослини поділяли на такі, що давали їстівні плоди, волокно або деревину; цибулинні
  • Основні методи мікробіологічних досліджень
    ПЛАН 1.Основа мікробіологічних методів 2. Методи одержання чистої культури 3. Стерилізація 4. Дробова стерилізація 5. Пастеризація Для вивчення мікроорганізмів необхідно добре знати методи дослідження. Розміри мікроорганізмів малі: вивчають їх популяції чи культури, вирощені за певних умов культури: утримуючі мікроби тільки одного виду називають чистою: а культуру в який більш ніж один вид змішаною. Якщо в культурі ростуть 2 види мікроорганізмів – 2-х компонентна. Основу мікробіологічних методів складають 2 процедури. 1-виділення - ізоляція визначеного мікроорганізму з існуючої в природі змішаної популяції. 2-культивування (вирощування мікробної популяції в штучному середовищі в лабораторних умовах).
  • Основні напрямки та досягнення біотехнологій
    Біотехнологією називають свідоме виробництво потрібних людині продуктів і матеріалів за допомогою біологічних об'єктів і процесів. Біотехнологія виникла на зорі цивілізації, коли первісна людина навчилася не просто збирати корисні для себе рослини, а й вирощувати їх на оброблюваних полях, не тільки полювати на диких звірів, а й розводити приручених тварин. Ця первісна біотехнологія значно полегшила життя людини, бо вона почала отримувати значно більше їжі і сировини для виготовлення одягу, а затрачала на це менше праці. Поступово біотехнологія вдосконалювалася, людина почала створювати нові сорти культурних рослин і породи свійських тварин, учитись ефективніше їх використовувати. На початку
  • Основні положення вчення Дарвіна
    План 1. Еволюційні уявлення до Чарлза Дарвіна. 2. Виникнення вчення Чарлза Дарвіна. 3. Основні положення вчення. Еволюційні уявлення до Чарлза Дарвіна На Землі існує не менш 2 млн видів тварин, до 0,5 млн видів рослин, сотні тисяч видів грибів і мікроорганізмів. Непросто пояснити виникнення такого різноманіття видів, а тим більше причини їхньої пристосованості до середовища проживання. Однак одній людині це вдалося. Це був англійський учений Чарлз Дарвін. У XIX столітті ним була створена наукова теорія еволюції живої природи. Раніше більшість учених-біологів вважала, що живих організмів існує така кількість, скільки їх створив Бог. Немає
  • Основні представники нижчих та вищих грибів, їх біологія та значення
    Гриби — група гетеротрофних організмів, які не містять хлорофілу. Гриби об'єднують в окрему систематичну групу — царство (поряд з царствами тварин і рослин). Це одноклітинні й багатоклітинні організми. Нині систематики налічують понад 100 тис. видів грибів. Гриби займають проміжне положення
  • Основні риси тваринного організму. Особливості фізіологічної і анатомічної будови тваринної клітини
    1. Основні риси тваринного організму У тварин ззовні від мембрани с лише тоненька пружна оболонка - глікокалікс, тому клітини тварин часто здатні до утворення виростів (несправжні ніжки або псевдоподії, якими вони захоплюють тверді частки. Фагоцитоз - здатність клітини до захоплення твердих часток. Гетеротрофні організми – організми, що живляться органічними речовинами. Тварини - особливе царство організмів, яке за кількістю видів перевищує всі інші
  • Основні типи живих організмів біосфери: продуценти, консументи, редуценти. Кислотні дощі. Рослинні ресурси та їх роль як автотрофів
    1. Охарактеризуйте основні типи живих організмів біосфери: продуценти, консументи, редуценти Трофічна структура передбачає розподіл організмів на продуценти, консументи та редуценти, які в конкретних екосистемах формуються за рахунок популяцій багатьох видів. Продуценти (автотрофи, виробники) - це організми, що створюють (продукують) органічну речовину з неорганічної (води, вуглекислого газу та мінеральних солей) за рахунок сонячної енергії в процесі фотосинтезу. Утво­рена глюкоза (виноградний цукор), є вихідною речовиною для інших органічних спо­лук. Ці сполуки рослини використовують для підтримки обміну ре­човин та для побудови суб­станції власного тіла(фітомаса). При цьому енергія втрачається під час дихання та від­дачі тепла. Лише незначна частина світло­випромінювання
  • Основні уявлення про пластичний обмін, біосинтез білків, фотосинтез
    Основні уявлення про пластичний обмін. Біосинтез білків та його етапи. Пластичний обмін (анаболізм, асимиляція) – сукупність біохімічних ферментативних процесів синтезу біоорганічних сполук: - Поживні речовини (білки, ліпіди і вуглеводи), які поступають з їжею, не схожі на відповідні високомолекулярні сполуки даного організму. - У процесі травлення ці сполуки розпадаються до мономерів, які використовуються в процесі біосинтезу специфічних високомолекулярних речовин. До основних процесів пластичного обміну належить біосинтез білків, вуглеводів, ліпідів, нуклеїнових кислот, а також фотосинтез і хемосинтез. Організми розрізняються між собою специфічними білками. Білки складаються з амінокислот. Взаєморозташування амінокислот визначає специфічні властивості
  • Особливості анатомічної будови епідерми листків рослин з С3- типом фіксації вуглекислоти
    Епідерма – поліфункціональна тканина, розмір і стан клітин якої в значній мірі визначають водний баланс рослини, інтенсивність асиміляції СО2, дихання, що в остаточному підсумку відбивається на характері продукційного процесу [3,7]. Гістологічні особливості клітин первинної покривної тканини визначені генетично, але їхнє формування і функціонування залежить від багатьох біологічних і екологічних факторів, тому при якісному і кількісному вивченні епідерми необхідно приділяти особливу увагу впливу кожного з цих факторів не тільки окремо, але також при їхній спільній дії [5,6]. Мета роботи полягала в кількісному і якісному вивченні клітин епідерми С3-рослин (цукровий буряк – гібрид Ювілейний) і відповідної реакції цієї тканини на дію водного стресу. Наші дослідження показали, що
  • Особливості антиоксидантної та антирадикальної активності деяких рослин
    Останнім часом велика роль відводиться оксидатному стресу, як причині цілого ряду захворювань, зокрема, кардіоваскулярних, раку, цукрового діабету, дегенеративних хвороб, пов’язаних зі старінням [2]. Вважають, що антиоксиданти відіграють важливу роль в профілактиці цих хвороб цивілізації. Значення овочів та фруктів, як складових їжі є загальновідомим. Одним з обгрунтувань їх позитивних ефектів на здоров’я є вміст в них антиоксидантів, до яких належать вітаміни С, Е, каротиноїди, селен, фолати та фенолові сполуки, включаючи флавоноїди [4]. Велику увагу останнім часом почали привіляти антоціанам, як представникам значної групи антиоксидантів [2]. Ціллю роботи було дослідження антоціанів в різних видах рослин та їх антирадикальної і антиоксидатної активності, як показника їх харчової
  • Особливості біологічного землеробства за екстремальних погодних умов
    Одним із пріоритетних напрямів виходу України з економічної кризи є зростання ефективності сільськогосподарського виробництва і реалізація продукції на світовому ринку. Нині виробництво конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції можливе лише на основі всезростаючої культури землеробства. Підвищення родючості грунтів є необхідною умовою для запровадження передових агротехнологій при раціональному використанні місцевих грунтово-кліматичних ресурсів, засобів інтенсифікації та системи сівозмін [1]. Сучасні економічні умови спонукають до пошуку технологій, побудованих на самозабезпеченні і самовідновленні енергетичних ресурсів для економічно відновлюваного функціонування
  • Особливості взаємного впливу компонентів агрофітоценозу шляхом кореневих виділень
    В практиці сільськогосподарського виробництва, для отримання збалансованих по поживності зелених кормів, практикується вирощування багатокомпонентних сумішок. Умови росту рослин в агрофітоценозах істотно відрізняються від умов їх росту і розвитку в чистих посівах через алелопатичну їх взаємодію, яка здійснюється через екзометаболіти, що їх виділяють в оточуюче середовище компоненти [1; 2]. Рядом дослідників [6; 7] встановлено, що в процесі життєдіяльності в оточуюче середовище через кореневу систему рослини виділяється 23-30 % загального вмісту речовин. Завдяки наявності в ексудатах фізіологічно-активних речовин стимулюючої або інгібіруючої дії, рослини вступають у фітоценотичні взаємовідносини, які
  • Особливості епітелію рубця в представників родини Bovidae та їх гібридів
    Здатність жуйних засвоювати багаті целюлозою корма і підтримувати високий рівень своєї життєдіяльності й продуктивності зумовлена їхньою унікальною травною системою. Травна система є ектосоматичною системою органів, яка не тільки сама знаходиться під дією зовнішнього середовища, а й впливає на ендосоматичні органи й організм тварини в цілому. У природі при сезонних змінах або в період тривалих посух складний шлунок жуйних, особливо його слизова оболонка й епітелій, можуть суттєво змінюватися. Гібридизація тварин є одним із факторів мінливості організмів і має велике значення як метод наукового дослідження процесів еволюції, видоутворення й відіграє певну роль в удосконаленні існуючих та утворенні нових форм свійських тварин. Гібриди, які отримані при схрещуванні дикого бантенга та червоної
  • Особливості життєвого циклу вищих спорових рослин (папороті, мохи, плауни, хвощі)
    В життєвому циклі вищих спорових рослин іде чергування двох поколінь: спорофіту і гаметофіту, це означає, що в їх життєвому циклі чергуються особини нестатевого і статевого поколінь і відповідні способи розмноження. Життєвий цикл – період між одн фазами розвитку двох чи більшої кількості однакових поколінь. Він забезпечує безперервність життя. Cпорофіт (нестатеве покоління) – спорангії (нестатеві органи) – спори (нестатеві клітини). Гаметофіт (статеве покоління) – гаметангії (статеві органи) – гамети (статеві клітини). Гаметангії Антеридії ♂ Архегонії ♀
  • Особливості зростання тису ягідного на правому березі річки прут біля м. Коломия
    Згідно умов атмосферної циркуляції і сонячної радіації територія Івано-Франківської області відноситься до крайньої західної смуги центральної кліматичної області Європейської території. Клімат району дослідження помірно континентальний з довгою весною, нежарким літом, теплою осінню та порівняно м'якою зимою (в передгірській частині). В Українських Карпатах кліматичні умови характеризуються різкими коливаннями: більш суровий клімат в приводороздільній частині гір, в Передкарпатті він дещо м'якший. Середня річна температура в Передкарпатті 7-8°С. В
  • Охорона рослин народами світу
    Кожний народ в тій чи іншій мірі зобов’язаний турбуватися охороною навколишнього середовища, адже це його сьогодення і майбутнє. Не обійшла охорона і рослин. Це, в першу чергу, пов’язано з тим, що людина більше програє від того, коли втрачає певні види рослин, ніж виграє. У певній мірі захист рослин пов’язаний першу чергу з такими негативними процесами, як зникнення видів рослин. Наша країна і наш народ не є винятками. В Україні є великі природні ресурси цінних видів рослин, у тому числі і лікарських. Однак ресурсний потенціал багатьох цінних видів обмежений, тому виявлення сировинних резервів та оцінка фіторесурсів, розробка наукового обгрунтування їх невиснажливого використання мають загальнонаціональне значення. Виснаження природних фіторесурсів багатьох цінних видів рослин,
  • Охорона рослинного й тваринного світу
    Охорона флори. Рослинний світ, або флора, дуже чутливо реагує на зміни екологічних факторів і є чітким показником обсягу антропогенного впливу на природу. Рослини — найбільш беззахисні перед діяльністю людини, й з урахуванням сучасного стану біосфери їх охорона стала нині важливим комплексним міжнародним завданням. У 1948 р. при ООН було створено спеціальну постійну Комісію з охорони щезаючих видів рослин і тварин, а згодом — Міжнародну Червону книгу, куди заносяться всі рослини та тварини, яким загрожує вимирання. У 1982 р. За­кон про Червону книгу прийнято і в Україні. Сьогодні до неї занесено понад 800 видів рослин і тварин з метою їх охорони і збереження, оскільки їм серйозно загрожує вимирання або знищення через людську діяльність. Природні умови України сприяли розвитку
  • Оцінка бугаїв–плідників за типом будови тіла дочок при міжпородному схрещуванні
    При розведенні молочної худоби основна увага приділяється селекції бугаїв-плідників. Це обумовлено здатністю плідників, з використанням методу глибокого заморожування сперми, отримувати велику кількість потомства і через нього впливати на генетичне покращення популяції, та вимагає розробки і вдосконалення методик оцінки бугаїв-плідників за якістю потомства. Основного значення при цьому надається підвищенню достовірності оцінки бугаїв за типом будови тіла їхніх дочок. Для оцінки бугаїв за екстер’єром дочок нами пропонується такий алгоритм: GБ = b × ∑[Wijk
  • Оцінка корів чорно-рябої молочної породи у різних умовах утримання
    Високий рівень генетичного потенціалу української чорно-рябої молочної породи зумовлений широким використанням голштинської породи, яка виведена в оптимальних умовах годівлі і утримання, тому сучасні програми селекції поряд з молочною продуктивністю до машинного доїння, живою масою, ектер’єрно-конституціональним типом враховують вік першого отелення, який є важливим показником відтворної здатності, період виробничого використання корів та інші [1]. Поряд з цим всі нові технічні розробки на сучасному етапі направлені на покращення умов утримання великої рогатої худоби, тому що подальше підвищення ефективності виробництва, за думкою багатьох спеціалістів неможливе без цього. Багаточисельні
  • Очанка лікарська — Euphrasia officinalis L. Російська назва — очанка лекарственная. Родина ранникові — Scrophulariaceae
    Однорічна рослина заввишки 15—30 см, яка є напівпаразитом злакових. Стебло невелике, гіллясте, вкрите волосинка­ми. Листки яйцеподібні, зубчасті, сидячі. Квітки своєрідні. Віночок білий, із синіми поздовжніми жилками і білясто-жовтим зівом. Запаху рослина не має, на смак — гіркувато-солона. Поширена очанка лікарська на луках, у трав'янистих до­линах, на торфовищах, узліссях, серед чагарників. Цвіте з кінця червня до заморозків. Росте в Україні та в Бєларусі. Сировина. З лікувальною метою використовують усю росли­ну, яку зрізують, коли найбільше розцвіло пагонів. Сушать у добре провітрюваних приміщеннях. Хімічний склад. У рослині знайдено дубильні речовини, глікозиди аукубін та ринантин, летку олію (близько 0,2 %), міне­ральні солі. Застосування. Препарати
  • Очищувальні та заспокійливі рослини
    Очищувальні рослини М'язи товстого кишечника вкриті з середини слизовою оболонкою, котра не має залоз для перетравлення їжі. Він має лише залози, що виділяють слиз, потрібний для пересування мас калу. М'язи мають нервові клітини і незалежно від волі людини вико­нують повільні "черв'ячкові" рухи, пересуваючи таким чином кал у напрямку до заднього проходу. Неправильний спосіб життя, обмаль рухів, нераціональне харчування (багато жирів, м'яса, яєць, риби, а замало городини, сирих салатів, фруктів) та вразливість на внутрішні збудники можуть призвести до порушення діяльності рухливого апарату, м'язів і нервів кишечника, а звідси — запори та інші розлади у випорожненні. Весь процес травлення тісно пов'язаний з правильним функціонуванням нервової системи. Надмірна повнота,
  • П.Еріх – творець гуморального імунітету
    ПЛАН 1. Життєвий і творчий шлях П.Ерліха 2. Вчення про гуморальний імунітет і похідні знання Використана література 1. Життєвий і творчий шлях П.Ерліха ЕРЛІХ, ПАУЛЬ (Ehrlich, Paul) (1854–1915), німецький лікар і бактеріолог. Лауреат Нобелівської премії 1908 по фізіології і медицині за роботи з імунології (разом з И.И.Мечников). Народився 14 березня 1854 у Штрелені (Сілезія). Учився в університетах Бреслау, Страсбурга, Фрейбурга і Лейпцигу. У 1878 одержав ступінь доктора медицини. Студентом почав вивчати розподіл і фіксацію різних хімічних речовин в організмі.
  • Павук-хрестовик як частина живої природи
    В природ існує близько 30 тисяч видів павуків, в Україні – майже 1000. Поширені переважно на суходолі, але є серед них і представники прісноводної та морської фауни. Їхнє тіло поділене на головогруди т черевце. На голово грудях розташовані шість пар кінцівок: холіцери, ногощупальця та чотири пари ходильних ніг. Холіцери слугують для захоплювання і подрібнення їжі. Вусиків нема. Павук плете великі ловильні сітки з павутини. Сітка має складну будову і є “візитною карткою” павука, бо
  • Пагін, особливості його будови та функції
    Пагін – надземний, вегетативний орган, що виник як пристосоване до життя в повітряному середовищі суші, - у квіткових досягає високої досконалості. Пагін складається з осі (стебло, листків, та бруньок (зачатки нових пагонів). Основну функцію вегетативного пагона – фотосинтез – здійснюють листки; стебла виконують механічну, провідну іноді запасаючу функцію. Головна риса пагона, що відрізняє його від кореня – наявність листків, отже наявність вузлів. Вузлом називають ділянку стебла, яка несе листок. У одних рослин (злакові) вузли різко позначені у вигляді потовщення на стеблі, у інших межа вузла – умовна. Ділянки стебла між вузлами називають міжвузлями. Звичайно на пагоні кілька, іноді багато вузлів і меживузлів, вони повторюються вздовж осі пагона. Міжвузля можуть бути довгими
  • Парниковий ефект атмосфери: проблеми і перспективи
    15 березня 1999 року в штаб-квартирі Організації Об’єднаних Націй у Нью-Йорку постійний представник нашої держави при ООН В. Єльченко від імені України підписав Кіотський протокол до Рамкової конвенції ООН про зміни клімату. Україна стала 84-ою державою світу, що підписала цей важливий міжнародний документ. Тим самим наша країна взяла на себе добровільні зобов’язання проводити таку екологічну політику, яка спрямована на суттєве зменшення викидів парникових газів, щоб звести до мінімуму негативні соціальні, екологічні та економічні наслідки зміни клімату. Багато хто з нас сьогодні з тривогою спостерігає суттєві зміни клімату та ряду інших характеристик навколишнього середовища, свідками яких усі ми стали за останні один-два десятиріччя. Факт потепління наших зим безперечний. Тому
  • Парнокопитні (Artiodactyla)
    15 березня 1999 року в штаб-квартирі Організації Об’єднаних Націй у Нью-Йорку постійний представник нашої держави при ООН В. Єльченко від імені України підписав Кіотський протокол до Рамкової конвенції ООН про зміни клімату. Україна стала 84-ою державою світу, що підписала цей важливий міжнародний документ. Тим самим наша країна взяла на себе добровільні зобов’язання проводити таку екологічну політику, яка спрямована на суттєве зменшення викидів парникових газів, щоб звести до мінімуму негативні соціальні, екологічні та економічні наслідки зміни клімату. Багато хто з нас сьогодні з тривогою спостерігає суттєві зміни клімату та ряду інших характеристик навколишнього середовища, свідками яких усі ми стали за останні один-два десятиріччя. Факт потепління наших зим безперечний. Тому
  • Патогенність культурального штаму хламідій РМ-11 для білих мишей
    Хламідії – своєрідна таксономічна група антигено-споріднених, тинкторіально- і морфологічно-аналогічних мікроорганізмів. Вони викликають різноманітні за патогенезом і клінічною картиною інфекційні хвороби тварин, які протікають гостро або латентно. Своєрідність цих збудників обумовлено унікальним, притаманним тільки їм, циклом розвитку, а також окремими властивостями, які характерні як для вірусів, так і для бактерій (1). При перебігу хламідіозів у тварин вражаються всі органи і тканини. Приймаючи участь в асоціації із збудниками інфекційних хвороб інших таксономічних груп, хламідії ускладнюють перебіг і прогноз ряду інших захворювань. У зв’язку з тим, що хламідії не ростуть на „безклітинних” поживних середовищах. Вони
  • Перетворення енергії організмів. Ланцюги живлення за Ельтоном
    1. Перетворення енергії організмів Обмін речовин і енергії – або метаболізм – це сукупність хімічних і фізичних перетворень речовин і енергії, які проходять в живому організмі і забезпечують його життєдіяльність. Обмін речовин і енергії складає єдине ціле і підпорядковується універсальному закону збереженням матерії і енергії. Метаболізм забезпечує сталість постійно втрачаючи організмом речовин (вода, мінеральні сполуки), забезпечує організм енергією, необхідною для руху, секреції, виявлення ряду речовин і інших проявів життя. Обмін речовин складається із процесів асиміляції і дисиміляції. Асиміляція (анаболізм) – процес засвоєння організмом речовин, при якому затрачується енергія. Дисиміляція (катаболізм) – це процес розпаду складних органічних сполук,
  • Пізні ярі зернові й круп’яні культури
    Просо Біологічні особливості. Просов онтогенезі проходить 12 етапів органогенезу і такі фенологічні фази: проростання насіння, сходи ?через 7-9 днів після сівби?, кущення ?через 15-20 днів після сходів?, стеблування ?через 10-15 днів після початку кущення? , викидання волоті ?через 10-15 днів від початку трубкування?, цвітіння ?через 3-5 днів?, формування зернівок і дозрівання. Цвітіння в межах волоті продовжується 13-18 днів, а в межах поля — 30-40 днів. Така ж тривалість достигання зерна в межах волоті й поля. Вегетаційний період скоростиглих сортів — 60-80 днів, пізньостиглих — 100-120. На час достигання солома сира і частково зелена. У проса добре розвинена коренева система, яка має слабку засвоювальну здатність. Продуктивна кущистість рослин — 2-5, маса 1000
  • Плазуни (рептилії)
    1. Клас плазуни або рептилії 1. У світовій фауні налічується близько 6000 видів плазунів. Плазуни – перший клас справжніх наземних хребетних. Вони широко заселили різноманітні біотипи суші, незначна частина видів вторинно переймала до життя у воді. Це одна з найдавніших груп наземних хребетних. Залишки давніх плазунів відомі з верхнього карбону. Відособилось вони від примітивних стогоцеалів у середньому карбоні. Основною предковою групою, яка дала початок як викопним, так і сучасним рептиліям, були котилозаври. Панівного становища набли плазуни у мезойську ер. Вони заселили
  • Плодово-ягідні рослини, їх походження та використання
    Смоква. Широке, виїмчасте листя смокви, або фігового дерева, вражає різноманітністю. На одній гілці воно може бути п’ятилопатевим, на іншій галузці того ж дерева — трилопатевим або навіть цільним, іноді з півметра завбільшки. Ця культурна рослина не випадково згадується в Біблії першою після Дерева Життя та Дерева Пізнання Добра і Зла, бо відома з прадавніх часів. І була оспівана великим Гомером! У «Одіссеї» бачимо смокву в казковому саду Алкіноя. А щоб рідний батько впізнав Одіссея після повернення додому, герою довелося нагадати татові про його подарунки — сорок смоков та інші плодові дерева, кожне з яких мало власне ім’я («Одіссея», 7 та 24 пісні). Так Гомер засвідчив, що у Х—ХІІ століттях до Р. Х. смоква була вже звичайною рослиною на теплих берегах Егейського та
  • Погода в циклонах та антициклонах
    Атмосфера — повітряна оболонка, яка оточує Землю. Нижня межа атмосфери — поверхня Землі. Верхню межу умовно проводять на висоті 2000-3000 км від земної поверхні. До складу атмосфери входять азот (близько 78%), кисень (близько 21%) та інші гази (всі вони складають ледве більше 1%). На частку вуглекислого газу припадає 0,033% . Кожний газ виконує свою функцію. Кисень забезпечує дихання і горін­ня. Азот входить до складу білків — речовин, з яких складаються всі живі організми. Вуглекислий газ — одна з основ фотосинтезу рослин. Озон — газ, що поглинає основну частину ультрафіолетового випромінювання Сонця. По вертикалі атмосфера ділиться на шари — тропосферу, страто­сферу, мезосферу, термосферу (іоносферу) та екзосферу. Тропосфера — найнижчий і найщільніший шар атмосфери
  • Подорожник
    Листя подорожника великого – Folium plantaginis majoris Подорожник великий – Plantago major l. Родина подорожникових – Plantagi naceal Рослина: Багаторічна трав’яниста рослина з короткими кореневищами і багато чисельними, мичкуватими коренями. Стебла без листків, висотою до 50 см. На їх верхівці утворюються колосоподібне густе суцвіття. Квіти буровисті, дрібні. Листки сочні, голі, довго черешкові, цільнокрайні, які при розриві тягнуться довгими нитками. Плід – коробочка з дрібним темно-коричневим блискучим насінням, цвіте з травня по серпень. Можливі домішки: Подорожник ланцетний. Місце перебування:
  • Подразливість і збудливість. Порушення і гальмування
    Подразливість, подразники і поріг роздратування. Подразливістю називають властивим усім живим організмам здатність відповідати на зміни в навколишній їхньому середовищі різноманітними змінами свого стану і діяльності. Агенти, що роблять зміну стану живих об'єктів, називаються подразниками, а їхнього впливу, що роблять ту чи іншу зміну в живому об'єкті, — роздратуванням. Подразниками для всякого живого утворення можуть бути будь-які фізичні, хімічні чи фізико-хімічні зміни навколишнього середовища; усі такі зміни при досягненні ними визначеної інтенсивності викликають у живих об'єктах ті чи інші зміни, що виявляються при відповідній методиці дослідження, а іноді, наприклад у випадку скорочення кістякових м'язів, легко помітні навіть без використання особливої апаратури.
  • Полімеразна ланцюгова реакція (копіювання ДНК)
    Вступ Уперше склад інгредієнтів, що входять у реакційну суміш для постановки полімеразної ланцюгової реакції, і основні принципи використання праймерів (коротких штучно синтезованих молекул ДНК) для одержання копій ДНК були описані Kleppe із співавт. у 1971 році. Однак тоді ще не була продемонстрована основна риса ПЛР - експонентне збільшення кількості копій фрагмента вихідної ДНК як результат реакції.[10] Це було здійснено в 1985 р. на фірмі Cetus. Наступне використання в ПЛР термостабільної ДНК-полімерази істотно розширило можливості її застосування, як у наукових цілях, так і в клініці.[1] У 1985 році Saiki із співавт. опублікували статті, у якій була описана ампліфікація геномної послідовності b-глобіна. З цього моменту кількість публікацій, у яких автори повідомляли
  • Поняття валеології
    Засновником науки про здоров’я людини в сучасному її розумінні справедливо вважають І.І.Брехмана, який працював у Владивостоку. Саме він сформулював методологічні основи збереження та зміцнення здоров’я практично здорових осіб. Під час своїх досліджень ролі адаптогенів, наслідком чого став запропонований ним новий науковий напрям — фармакосанація (“ліки” для здорових), він дійшов висновку про необхідність зміни всієї стратегії охорони здоров’я шляхом вивчення етіології, діагностики якості та кількості здоров’я індивіда. В узагальненому вигляді І.І.Брехман назвав це “валеологією” (від лат. valeo — бути здоровим) і 1987 р. видав монографію “Введення до валеології — науки про здоров’я”. В книзі автор стверджував, що наука про здоров’я не може обмежуватися тільки медициною, а повинна формуватися
  • Поняття про біологію
    1. Біологія – наука про живу природу. Зв’язки біології з іншими науками. Рівні організації живої матерії. 2. Основні методи біологічних досліджень. Проблеми взаємовідносин людини і оточуючого природного середовища. Основні ознаки живого. 3. Різноманітність рослинного світу та його поширення по земній кулі. Поняття про флору та рослинність. Поняття про життєві форми рослин. Біологія – наука про живі організми, виникнення і розвиток живої природи, про загальні закони цього розвитку. Жива природа різноманітна: понад 3000 прокаріот, близько 500000 видів рослин і більше 1,2 млн видів тварин. Біологія – фундамент сучасної медицини, основа сільського господарства. Завдання біології: 1.Розкриття основних проявів життя, принципів стабілізації і гнучкого керування життєвими
  • Поняття про пагін. Видозміни пагона. Анатомічна будова стебла трав’янистих одно та дводольних рослин
    ПЛАН 1. Поняття про пагін. 2. Видозміни пагона. 3. Анатомічна будова стебла трав’янистих одно та дводольних рослин. Анатомічна будова стебла. Стебло однодольної рослини за анатомічною будовою відрізняється від стебла дводольної. У стеблі дводольної рослини розрізняють первинну і вторинну будову. Виникнення вторинної будови стебла зв’язане з поділом клітин камбію. Первинна будова. На верхівці стебла розташована первинна меристема (конус наростання). На рівні зачасткових листків закладається прокамбій, який формує первинні флоему і ксилему. Зовні від прокамбію відокремлюється первинна кора, всередину – серцевина. Поверхневий шар клітин конуса наростання диференціюється в епідерму. Так виникає первинна будова. Стебло однодольних покритонасінних,
  • Поняття про філогенез
    Учення Ч.Дарвіна значно доповнили і розширили його послідовники, і як закінчена система поглядів воно остаточно сформувалось на початку XX сторіччя під назвою класич­ний дарвінізм. Найбільший внесок у розвиток дарвінізму того часу зробив зна­менитий німецький учений Е.Геккель - засновник філогенетичного (від грец. філон - рід, пам'ять) напряму в цьому вченні. Він звернув увагу на те, що протягом історичного розвитку певної систематичної групи ті організми, котрі зазнали еволюційних змін, передають нащадкам свої властивості. Отже, філогенез — це істо­ричний розвиток як усього живого загалом, так
  • Популяція і мікроеволюція
    ПЛАН 1. ПОНЯТТЯ ПОПУЛЯЦІЇ 2. ІЄРАРХІЯ ПОПУЛЯЦІЙ 3. МІКРОЕВОЛЮЦІЯ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. ПОНЯТТЯ ПОПУЛЯЦІЇ Сучасні уявлення про біологічну популяцію формувалися впродовж століть. Уже в працях шведського природознавця К.Ліннея (1707-1778) бачимо роздуми про рівновагу в природі, основою якої є народжуваність і смертність організмів. Ідею ролі перенаселення, яке може стати причи­ною катастрофічної смертності організмів, висунув Буффон (1749 р.), а згодом її розвинув Брюкнер (1767 р.). Еволюційна концепція Ч.Дарвіна (1858 р.) ґрунтується на ідеї популяції і явищ, що в ній відбуваються. Розвиток популяційної екології сьогодні пов'язаний із новими теорія­ми флуктуацій, генетичними і біогеоценотичними
  • Походження людини з сучасної точки зору
    Четвертинний період називають ще антропогеновим (в перекладі — той, що народив людину). Здавна задумувалися люди над тим, як вони з'явилися на Землі. Мисливські племена вважали, що люди походять від тварин. Кожне плем'я мало свого предка: лева, ведмедя або вовка . Ці тварини вважалися святими. Полювати на них суворо заборонялося. Згідно світогляду давніх вавілонян, людину створив з глини бог Бел. Греки вважали творцем людей царя богів — Зевса. Давньогрецькі філософи намагалися пояснити появу людей па Землі більш земними причинами. Анаксімандр (610—546 pp. до н. е.) пояснював походження тварин і людей дією Сонця на мул і воду. Анаксагор (500—428 pp. до н. е.) вважав, що люди походять від риб. В середні віки вважали, що людину створив з глини бог «по своєму образу і подобію». Шведський
  • Походження птахів
    Походження птахів. Усі особливості птахів, що відрізняють їх від плазунів, мають переважно характер, пристосувальний до польоту. Тому цілком природно вважати, що птахи виникли від плазунів. Походять птахи від стародавніх плазунів, задні кінцівки яких були побудовані так само, як і у птахів. "Перехідні" форми — археоптерикс (археорніс) — у вигляді викопних решток (відбитків) виявлені у верхньоюрських відкладах. Поряд з рисами, характерними для плазунів, вони мають ознаки будови птахів. Пристосування птахів до життя в різних середовищах. Птахи добре пристосувались до різноманітних умов існування: до життя в болотах, водного способу життя, у повітрі, лісах і кущах, на рівнинах чи скелях. Для деяких птахів (стрижів, ластівок тощо)
  • Походження лісу, священність окремих дерев, поклоніння їм
    Праслов’янська назва лісу знаходить паралелі у прагерманській назві лісу (представленій німецьким словом Wald, англійським wood), яка традиційно вважається субстратною доіндоєвропейською2), і в догрецькому субстратному терміні alsos “священний ліс” (сюди ж і назва священного гаю Зевса в Олімпії – Altes). За деякими припущеннями, цей самий корінь міститься і в назві острова Лесбос, інша назва якого (Ісса) дослівно означає “лісистий острів”. Відправлення давніх культів у священних лісах та гаях добре відоме і в Україні, і в Західній Європі, і на Кріті. Це слово могло перейти з субстрату як культовий термін, разом із релігійно-міфологічними уявленнями про священний ліс як місце поклоніння божествам порироди й здійснення обрядових дій. Наші пращури одухотворювали
  • Походження людини
    Виникнення людини. Питання про те, чи існує світ, що нас оточує , а в тому числі і людина, сама по собі, чи є продуктом діяльності розуму(що належить якійсь вищій істоті або ж кож-ному окремому індивіду) складає сутність основного філософського питання, що класично формулюється у вигляді дилеми про первісну матерію або розуму. В залеж-ності від відповіді на задане питання філософи розподі-ляються на матеріалістів (признають об`єктивне існу-вання оточующого нас світу ,що виник в результаті са-морозвитку матерії) , об`єктивних ідеалістів (приз-нають об`єктивне існування оточуючого нас світу ,що виник в результаті діяльності вищого розуму) та суб`єктивних ідеалістів(вважають, що оточуючий нас світ не існує реально, а є плід уяви окремого індивіда). Здається ,неможливо
  • Природний добір — основна рушійна сила еволюції органічного світу
    Всі організми в природі мають тенденцію розмножуватися в геометричній прогресії. При цьому кожний вид потенційно має можливість збільшувати чисельність особин у необмеженій кількості. Міський горобець протягом літа тричі виводить пташенят, кожного разу в середньому близько п'яти. Якщо б всі пташенята вижили, на наступний рік досягли статевої зрілості і також залишили потомство, то через десять років нащадки однієї пари горобців становили б 257 716 963 696 особин Сірий пацюк дає 5 виводків на рік, у середньому по 8 малят, які досягають статевої зрілості в тримісячному віці. В результаті потомство пари сірих пацюків потенційно через рік може досягти 40 тис.
  • Природні фактори здоров’я
    Вітчизняними і зарубіжними вченими встановлено, що на здоров'я людини впливає ряд факторів, згрупованих певним чином. Встановлено, що здоров'я людини на 20% залежить від стану довкілля. Це означає, що у людей, котрі проживають в екологічно чистій місцевості, здоров'я може бути кращим, ніж у людей, які живуть в екологічно забрудненій місцевості. Наприклад, мешканці сільських регіонів дихають чистішим повітрям порівняно з міськими жителями, котрі вимушені дихати повітрям, забрудненим вихлопними газами машин і шкідливими відходами підприємств. Відходи промислових підприємств потрапляють до навколишнього середовища, забруднюючи повітря, воду, грунт, на якому ростуть плодові культури, трав'янисті рослини, що є їжею
  • Про деякі завдання аграрної науки у зв’язку зі змінами клімату
    Серед численних екологічних та соціально-економічних проблем людства на рубежі ХХ – ХХІ століть є і проблема глобального потепління клімату. Особливо виразно ця проблема постала з початку 70-х років минулого століття, коли сталася низка природних стихійних явищ – засухи у Сахелi та Ефіопії, зниження інтенсивності індійських мусонів протягом кількох років, повені в Бразилії та інших регіонах планети тощо і, що найголовніше, почала стрімко зростати середня глобальна температура повітря. Масштабні, а в багатьох випадках і катастрофічні, стихійні явища в поєднанні з даними інструментальних вимірювань на протязі майже 150-річного періоду їх проведення впевнили вчених-кліматологiв, політичних діячів і світову спільноту, що клімат дійсно почав змінюватись, і що ці зміни за даними останніх
  • Проблеми інноваційного розвитку житлово-комунального господарства
    Міське господарство - це складна сукупність підприємств, служб, інженерних споруд і мереж, розташованих на території міста і призначених задовольняти повсякденні комунальні, побутові, матеріальні та соціально-культурні потреби жителів міста. Складовою частиною міського господарства є житлово-комунальне господарство. Недосконалість системи управління житлово-комунальним господарством України, зволікання з його реформуванням призвели до того, що підприємства галузі неспроможні ефективно працювати в ринкових умовах і надавати споживачам послуги належних рівня та якості. На 1 січня 2004 року дебіторська заборгованість у галузі становила 8,7 млрд. гривень, кредиторська - 8,6 млрд., з них 5,2
  • Прогресивні риси організації покритонасінних
    ПЛАН 1. Загальна характеристика покритонасінних 2. Складна будова вегетативних органів покритонасінних – як одна з прогресивних рис 3. Вплив господарської діяльності людини на видову різноманітність квіткових рослин 4. Створення культурних рослин людиною, рослинні угрупування покритонасінних Висновки Список використаної літератури 1. Загальна характеристика покритонасінних Покритонасінні, або квіткові, рослини найпоширеніші в рослинному світі. Відділ охоплює близько 240 тис. видів, які об'єднані в 13 тис. родів і 390 родин. Ростуть покритонасінні в усіх кліматичних зонах від тропіків до тундри і становлять основну масу рослинності
  • Проект Біосфера-2
    НЕЗВИЧАЙНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ АМЕРИКАНЦІВ – БІОСФЕРА- 2 З кожним роком вплив цивілізації на навколишнє середовище стає усе великим і наслідком цього - усе менш прогнозованими. Ми усі чаші відчуваємо це на собі, і не тільки у виді забрудненого повітря, отруєних рік і ґрунту, зараз учені говорять про глобальні наслідки для всієї нашої Землі. Хто знає, чи не є незвичайні атмосферні явища та інші погодні аномалії від снігу в середині весни в Москві до посух в Австралії, циклонів і повеней ланками в одному ланцюзі. Усі
  • Промислові види ссавців
    В практичному відношенні ссавці – одна з найбільш важливих груп тваринного світу. До ссавців належить більшість домашніх тварин, при цьому деякі з них на різних етапах еволюції людини відігравали значну роль у розвитку людського суспільства (вовк – собака у мезоліті; вівці, козли, тур та інші забезпечували людину їжею – у неоліті; кінь був головним засобом зв’язку на суші до середини 19 сторіччя). Нині, як і багато часів тому, багато видів ссавців є об’єктами промислу та спортивного мисливства. Дикі ссавці дають хутро, шкіру, , м’ясо, жир, панти, мускус, спермацет, слонову кість та інше. До промислових видів ссавців належить багато представників цього класу таких, як гризуни (білка, ондатра, нутрія, шиншила), зайцеподібні (заєць), родини вовчих (лисиця, песець), родини куницевих
  • Процес фотосинтезу та його значення в природі. Космічна роль зеленої рослини. Видозміни листка. Листопад
    1. Процес фотосинтезу, його значення в природі. Космічна роль зеленої рослини Фотосинтезом називають процес синтезу органічних сполук з неорганічних (СО2 та Н2С2)» який відбувається з використанням променистої енергії Сонця за участю хлорофілу. Цей складний і багаттоступінчастий процес (мал. 1) розпочинається з поглинання квантів світла молекулою хлорофілу. Зелений колір його зумовлений поглинанням переважно червоних і фіолетових променів сонячного спектра. З моменту поглинання сонячного світла хлорофілом розпочинається світлова стадія фотосинтезу.
  • Птахи Прикарпаття
    Дослідження птахів Прикарпаття почалося ще з кінця ХІХ ст. – поч. ХХ ст Ними займалися ряд російських, польських та інших орнітологів. Зокрема таких як: Л. Олександров, який написав “Зимовка некоторых перелётных птиц” (1902), а також “Редкие залётные птицы” (1905). У своїх роботах С.М. Алферані (1896) – описує про зимівлю і перелботи лебедів, В.І. Бланні (1907) – про зимуючих у нас птахів, В.К. Анфілов (1916) – про перелітних птахів, а С.А. Бутулін (1895) – про ігри дятла. У воєнні роки була призупинена будь-яка дослідницька діяльність. А уже починаючи з 1948 р. по 1972 р. птахи заходу України були вивчені досить глибоко. Птахів вивчали орнітологи Львова,Чернівців, Києва, Кременця, Тернополя, Ужгорода, Івано-Франківська,
  • Птахи України. Шпак звичайний
    Шпака можна віднести до одного з найвідоміших у нашій країні птахів. В першу чергу цій популярності сприяли широкомасштабні шкільні кампанії з виробництва шпаківень, які пояснювались залучанням до охорони природи та виключною корисністю птаха для народного господарства. Серед дітей молодшого та середнього шкільного віку з усіх пернатих друзів за своєю значущістю зі шпаком може конкурувати хіба що дятел. При цьому, здається, більшість з нас частіше бачили шпаківні, ніж тих, для кого їх майстрували. Спробуємо виправити цю несправедливість й приділити більше уваги самим шпакам. Основні характеристики. Шпак звичайний, він же Sturnus vulgaris, - птах з ряду горобцеподібних родини шпакових, що
  • Птахи, надряди птахів
    Безкілеві птахи- це надряд птахів, що бігають і нездатні до польоту. Характеризуються редукцією літального апарату: грудний кіль відсутній, грудні м язи слабко розвинені, пір’я крил короткі й м які. Пір’я, що покриває тіло, м яке і розпушене, тому що не має зачіпок, що скріплюють борідки. Ноги дуже сильні і добре бігають. Більшість-мешканці відкритих просторів. Зір і слух гострі. Виводкові птахи живуть зазвичай парами, у деяких насиджує яйця і виводить пташенята самець. Харчуються рослинною та тваринною їжею (дрібними хребетними та безхребетними), пташенята-винятково тваринною їжею. Одні види живуть у пустелях та степах, інші- у лісах. Безкілеві
  • Радіочутливість живих систем та її модифікація
    ПЛАН Вступ 1. Радіочутливість 2. Рівні радіочутливість 2. Рівні радіочутливості 3. Деякі фактори, що модифікують біологічні ефекти опромінення Список використаної літератури Вступ Всі живі організми мають власну радіочутливість - здатність реагувати у відповідь на подразнення, що викликанє поглинутою енергією іонізуючого випромінення. Радіочутливість частіше всього оцінюється за смертельною дією радіації. Різні біологічні об’єкти мають різний рівень радіочутливості. Наприклад, деякі найпростіші організми,
  • Районування культур у підзонах за режимом зволоження
    Зона Лісостепу займає центральну частину України і становить третину її території. Вона пролягла широкою смугою із заходу на схід між Поліссям на півночі і Степом на півдні. Таке географічне розташування і пов’язана з ним неоднорідність грунтово-кліматичних умов вимагають диференційованих з науковим обґрунтуванням підходів до районування культур та побудови сівозмін, враховуючи, що одним з вирішальних факторів при цьому є вологозабезпеченість рослин. За цим показником в Лісостепу виділяють підзони достатнього, нестійкого і недостатнього зволоження. Підзона достатнього зволоження (західна) включає території Волинської, Рівненської, Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької крім східних районів, Хмельницької, Житомирської, Вінницької крім північно-західних районів
  • Ракоподібні
    Ракоподібні (Crustacea), раки, клас водяних тварин типу членистоногих; включає підкласи: жаброногі ракоподібні, цефалокариди, максил лоподи (Maxіllopoda), ракушкові, вищі раки (Malacostraca). близько 20 тис. видів. Тіло ракоподібних, довжина від часток мм до 80 див, складається з голови, грудей і черевця, утворених сегментами, і покрито хітиновою кутикулою, що нерідко містить вапно й утворюючої панцир. Голова складається з передротової лопати (акрон) і 4 сегментів, з яких перший зростається з акроном, утворити первинну голову - протоцефалон;
  • Редукційний поділ - мейоз
    Як вам відомо, процес запліднення організмів супроводжується злиттям ядер статевих клітин (гамет), унаслідок чого кількість хромосом у зиготі подвоюється. Таким чином, повинен існувати ме­ханізм, який би забезпечував зменшення (редукцію) кількості хро­мосом у статевих клітинах порівняно з нестатевими (соматичними). Саме таким явищем є редукційний поділ - мейоз (від грец. мейозіс — зменшення) — особливий спосіб поділу клітин, у резуль­таті якого кількість хромосом зменшується вдвічі й клітини перехо­дять з диплоїдного стану в гаплоїдний. Мейоз відбувається шляхом двох послідовних поділів, інтерфаза між якими вкорочена,
  • Результати контрольного забою свиней великої білої породи
    Збільшення виробництва м’яса залежить від інтенсивного розвитку свинарства, як однієї з найскороспіліших, економічно вигідних галузей тваринництва, тому у комплексі заходів значна увага приділяється підвищенню продуктивності існуючих порід свиней з використанням високоефективних методів розведення, які ґрунтуються на сучасних селекційно-генетичних досягненнях. За біологічними і фізіологічними особливостями свині є кращими продуцентами м’яса і жиру в порівнянні з іншими видами забійних тварин. Це зумовлено їх високою плодючістю, швидкостиглістю, високим забійним виходом. М’ясо свиней – повноцінний продукт харчування. Свинина містить менше води в порівнянні з яловичиною, калорійніше. Вона ніжна, соковита, смачна, добре консервується, найбільш придатна для виготовлення ковбас та
  • Рептилії та плазуни: крокодили, ігуани, пітони, удави, отруйні змії, хамелеони
    КРОКОДИЛИ Крокодили — найдавніші представники тваринного світу нашої планети. Вони населяли землю, коли ще по ній ходили динозаври. Крокодили пере­жили їх на 60 млн років. Серед сучасних крокодилів налічується три сімейства — справжні кроко­дили, алігатори та гавіали. Крокодили живуть у річках і озерах Африки, Австралії, Центральної та Південної Америки і Південної Азії. Вдень тварини більшу частину часу лежать нерухомо на піщаних берегових обмілинах. Так вони гріються під променями сонця і підтримують температуру свого тіла. У спекотні дні вони широко роззявляють пащу, й повітря обвіває м'які шкірні покриви порожнини рота, як: значно тонші, ніж шкіра. Вночі во­ни залазять у теплу воду. Хоч крокодили проводять більшість часу у нерухомості, та при необхідності
  • Реферат з біології Тип хордові – високоорганізовані тварини
    Тип хордові – високоорганізовані тварини. Загальна характеристика. Об'єднує близько 50 тис. видів, з них на території СРСР зу­стрічається близько 3 тис., на Україні — 700 видів. До цього типу належать такі різноманітні за зовнішнім виглядом тварини, як ланцетник, риби, амфібії, плазуни, птахи, звірі. Розміри варіюють від )—2 см до 33 м, маса — від 15 мг до І50 т. Незважаючи на велику різноманітність, представники типу мають ряд істотних ознак: 1. У них наявна хорда (рис. 96) (з чим пов'язана назва типу), яка відіграє роль внутрішнього скелета і являє собою пружний стержень із сильно вакуолізованих клітин, оточений сполучнотка­нинною оболонкою. У нижчих хордових хорда функціонує протя­гом усього життя; у вищих — лише під час ембріонального розвит­ку (пізніше вона заміщується
  • Рефлекси
    В основі регуляції різноманітної діяльності організму е функції нервової та ендокринної систем. Функції нервової системи виявляються в рефлексах. Рефлекс — реакція організму на будьяке подразнення, що здійснюється за участю нервової системи. Рефлекс е основною формою діяльності нервової системи організму і в перекладі з латинської означає "відбиття". Звичайно, рефлекс — не механічне відбиття, а вища форма біологічного відбиття із складними процесами обробки інформації — аналізу й синтезу. Найпростіші приклади рефлексів відомі кожному з повсякденного життя. Приймання їжі — це харчовий рефлекс. Кліпання повіками — рефлекс мигання. Вдих і видих — дихальний рефлекс. Зміна величини зіниць залежно від інтенсивності освітлення,
  • Риби
    План: 1. Ряд оселедцеподібні. 2. Ряд лососеподібні. 3. Ряд коропоподібні. 4. Ряд окунеподібні. 5. Надряд дводишні. 6. Ряд осетроподібні. 7. Господарське значення риб. 1. РЯД ОСЕЛЕДЦЕПОДІБНІ Риби цього ряду мають витягнуте тіло, злегка сплюснуте з боків. Забарвлення спинки темно-синє або зеленувате, черевце біле зі срібним відливом. Парні й непарні плавці м’які. Бічна лінія непомітна. Довжина тіла звичайно 5-75 см, іноді-до 5 м. Більшість оселедцеподібних живе в морях, є також прохідні -- ті, що мігрують на нерест з морів у ріки, і
  • Риніофіти – перші наземні рослини
    Від часу виникнення життя на нашій планеті і до виходу рослин на сушу пройшло багато часу. Вода стала не тільки колискою життя, а й основним середовищем його подальшого розвитку. Водне середовище має свої переваги. Щоб жити у воді, рослинам не потрібні спеціальні опорні структури, бо вода сама, маючи значну густину, підтримує орга­нізм. Рослини в товщі води пересуваються або пасивно, тобто з водни­ми течіями, або активно, рухаючись за допомогою джгутиків, або ж при­кріплюються до якоїсь опори і ведуть нерухомий спосіб життя. У воді коливання температури менш різкі, ніж на сущі, обмін речовин із довкіллям у рослин здійснюється всією поверхнею тіла. За водних умов значно полегшене
  • Риси організації Споровиків. Малярійний Плазмодій. Інфузорії – основні представники. Анатомія і фізіологія інфузорії туфельки
    Клас Споровики До класу Споровиків належить близько 3600 видів найпростіших (за новою класифікацією — це клас типу Апікомплекси), які ведуть паразитичний спосіб життя. Переважно це внутрішньоклітинні паразити людини й тварин, що викликають малярію та інші захворювання (токсоплазмоз). У зв'язку з паразитичним способом життя споровики не мають органел захоплення і приймання їжі, у них зникли травні й скоротливі вакуолі, а також органели активного руху (крім джгутиків у чоловічих гамет). Проте завдяки паразитизму виникли складні життєві цикли. Для збудника малярії (плазмодія) характерна зміна двох хазяїв: людини і комара, при цьому відбувається чергування статевого і безстатевого розмноження. Статеве розмноження плазмодіїв відбувається в тілі різних видів малярійних
  • Рівненський зоопарк
    Не кожен обласний центр України, може похвалитися власним зоопарком, яких у нашій державі є вісім: у Києві, Харкові, Одесі, Миколаєві, Асканії-Новій, Рівному, Луцьку, Донецьку. Саме Рівненський зоопарк – є одним з небагатьох на всі західні регіони України. З цієї причини інтирес до нього щоразу збільшується. Адже немає людей, які б нехотіли побачити на власні очі тварин з усіх континентів земної кулі. В зоопарку щороку буває чимале поповнення – страусенятко, віслючок, камерунські козенята, вовченята, хвилясті папужки та маленькі амурські полози. Ходять слідом за своєю матір’ю семеро поросят дикого кабана. Муркають як кошенята, і двоє маленьких левенят, які вже прозріли. Виховують свого нащадка-мавпеня – і павіани-гамадрили. Вільно себе почувають в акваріумі й пуголовки жаби аги.
  • Рідна природа
    Рідна природо, нам дорога ти, Сонце у гаю, спів солов’я Вічно любити, оберігати Красу, багатство, землю свою! П.Сиченко Скільки часу існує на Землі вид Homo Sapiens. Точну відповідь на запитання ми, очевидно, ніколи не отримаємо – “піски століть ховають від нас ту далеку мить, коли слабка мавпоподібна тварина почала працювати і усвідомила себе мислячою людиною”. Порівняно короткий є вік “людини розумної”. Але як багато вона встигла! Що зробила з планетою, яка її породила! Ліси поступилися місцем пустелям, колись родючі долини перетворилися на зарості бур’янів, ріки в найблагодатніших районах Землі обміліли. Страх перед людиною інстинктивно відчуває все живе. Озброєне технікою людське суспільство, аж занадто впевнене в своїх силах і в
  • Різновидність метеликів
    або чешуекрылые. З усіх комах метелика користуються найбільшою популярністю. Навряд чи найдеться на світі людин, що не захоплювався б ними так само, як захоплюються красивими квітами. Недарма в древньому Римі вірили в те, що метелика відбулися від квітів, що відірвалися від рослин. В усіх куточках світу є аматори, що колекціонують метеликів з не меншою пристрасністю, чим інші колекціонери збирають твори мистецтва. Краса метелика в її крилах, у їхніх різноманітних розцвіченнях. У той же час крила - найважливіша систематична ознака загону: вони покриті лусочками, від структури і розташування яких залежить примхливість фарбування. Тому
  • Ріст і розвиток бактерій
    П Л А Н 1. Поняття бактерій та особливості їх росту 2. Фази росту бактерій Список використаної літератури 1. Поняття бактерій та особливості їх росту До найпростіше побудованих організмів, які можна бачити лише за великого збільшення під мікроскопом, належать бактерії. Бактерії розмножуються, як правило, безстатевим шляхом — поділом материнської клітини на дві дочірні. Поділ відбувається дуже швидко і йому передує реплікація ДНК. За сприятливих умов деякі бактерії діляться кожні 20—30 хв. Іноді дві бактерії зливаються одна з одною. Під час такого злиття між ними утворюється цитоплазматичний місток, по якому речовини однієї клітини переходять
  • Ріст і розмноження бактерій
    ПЛАН 1. Ріст бактерій 2. Фази росту бактерій, їх розмноження 3. Як людина використовує ріст і розмноження бактерій Використана література 1. Ріст бактерій Ріст прокаріотів залежить насамперед від того, чи є в середовищі вода, поживні речовини, фізіологічне активні речовини тощо. Ріст паличкоподібних прокаріотних клітин відрізняється від куляс­тих. Перші ростуть переважно в напрямку довгої вісі, а другі — рів­номірно в усіх напрямках. У зв'язку з цим співвідношення між по­верхнею і об'ємом у паличкоподібних клітин під час їхнього росту істотно не змінюється. У кулястих — відносна величина поверхні клітини зменшується, оскільки їхня поверхня росте пропорційно квадрату радіусу,
  • Ріст і розмноження мікроорганізмів
    ПЛАН Вступ 1. Поняття росту мікроорганізмів 2. Фази росту мікроорганізмів 3. Використання росту і розмноження мікроорганізмів у людській діяльності Використана література: Вступ Розмноження, або відтворення собі подібних, є невід'ємною властивістю всіх живих організмів — від вірусів до людини. Цей процес забезпечує існування в часі кожного виду рослин і тварин, підтримання його чисельності і спадковості між окремими поколіннями. Тільки внаслідок розмноження (поділу) існуючих клітин можуть утворюватись нові. Ріст, індивідуальний розвиток і постійне самооновлення тканин багатоклітинних організмів визначаються процесами поділу клітин. Підтримання життя таких особин у часі також зумовлюється
  • Ріст і розмноження мікроорганізму
    ПЛАН Вступ 1. Поняття росту мікроорганізмів 2. Фази росту мікроорганізмів 3. Використання росту і розмноження мікроорганізмів у людській діяльності Використана література: Вступ Розмноження, або відтворення собі подібних, є невід'ємною властивістю всіх живих організмів — від вірусів до людини. Цей процес забезпечує існування в часі кожного виду рослин і тварин, підтримання його чисельності і спадковості між окремими поколіннями. Тільки внаслідок розмноження (поділу) існуючих клітин можуть утворюватись нові. Ріст, індивідуальний розвиток і постійне самооновлення тканин багатоклітинних організмів визначаються процесами поділу клітин. Підтримання
  • Роберт Кох та палочка туберкульозу
    ПЛАН Вступ 1. Біографія Р.Коха, його досягнення 2. Вивчення збудника туберкульозу Список літератури Вступ Майже водночас з відкриттям Л. Пастера з'явилися відомі пра­ці видатного німецького мікробіолога Роберта Коха (1843-1910). Відкриття збудників сибірки, туберкульозу, холери належать саме йому. Р. Кох розробив низку спеціальних методів досліджень, які й тепер використовують мікробіологи (виділення чистої культури бактерій на твердому поживному середовищі, забарвлення мікробів аніліновими барвниками, використання імерсійної системи і кон­денсора Аббе у мікроскопуванні, мікрофотографуванні тощо). Спо­соби дезінфекції, запропоновані Р. Кохом, і тепер успішно викори­стовуються в медичній практиці. Докази про патогенність
  • Родина Гвоздичні (Сaryophyllaceae Juss.) у флорі Буковини: хорологічні та еколого-ценотичні особливості
    Родина Гвоздичні (Сaryophyllaceae) належить до числа 20 – 25 провідних родин світової флори, нараховуючи близько 80 родів, 2 тис. видів (Chapman et al., 1992). Поширені гвоздичні по всій земній кулі від Субарктики до Арктики. Представники цієї родини зростають в різноманітних умовах – в тундрі, лісах, на луках, у степах, напівпустелях і пустелях, піднімаються до альпійського гірського поясу, досягаючи межі снігового покриву. У флорі України Сaryophyllaceae за кількістю видів займають восьме місце, (Федорончук, 2002) вона представлена 40 родами (50 % від загальної кількості родів цієї родини у світовій флорі), і 226 видами (відповідно 11,3 % ). Поширені вони на території України досить
  • Родина пасльонових (Solanaceae)
    У сімействі близько 90 родів і не менше 2500 видів, широко розповсюджених у тропічних, субтропічних і помірних областях, головним чином у Центральній і Південній Америці. Картопля Паслін
  • Розвиток життя на землі
    Поділ історії Землі на ери і періоди. В історії Землі виділяють п'ять ер (табл. 1); тривалість кожної з них — десятки і навіть сотні мільйонів років. Ери поділяють на періоди. Вік і тривалість ер і періодів визначені за допомогою "уранового годинника", тобто за розпадом радіоактивних елементів у пробах гірських порід. Цей процес відбувається зі сталою швидкістю, незалежно від жодних умов. Встановлено, що через кожні 100 млн. років з 1 кг урану залишається 985 г й утворюється 13 г свинцю і 2 г гелію. За співвідношенням мас цих елементів можна визначити вік гірської породи. Походження життя на Землі. Найбільш аргументована теорія походження життя на Землі розроблена російським ученим О. І. Опаріним
  • Розвиток природознавства
    Виникнення природознавства Через те, що існування людства історичне, тобто еволюціонувало від простіших станів до більш складних і удосконалених, то й наука пройшла такий самий шлях еволюції. Існує декілька точок зору про час виникнення науки: · як доведельний вид знання, відмінний від міфологічно-го мислення, наука виникла в Древній Греції в V ст. до н.е. · наука виникла в період пізньої середньовічної культу-ри, коли була упізнане велике значення дослідного знання в творчості таких діячів церкви в Англії, як Р. Гросетст , Р. Бекон. Найпоширеніша точка зору, наука виникла в XVI-XVII ст., коли з`явилися праці Кеплера, Й.Гюйгенса, Г.Галілея, І.Ньютона та інших вчених. Ознаками науки виступають: побудова математичних моделей об`єктів, емпіричні результати дослідного
  • Розмноження бактерій
    . Бактерії розмножуються, як правило, безстатевим шляхом — поділом материнської клітини на дві дочірні. Поділ відбувається дуже швидко і йому передує реплікація ДНК. За сприятливих умов деякі бактерії діляться кожні 20—30 хв. Іноді дві бактерії зливаються одна з одною. Під час такого злиття між ними утворюється цитоплазматичний місток, по якому речовини однієї клітини переходять в іншу. Такий процес нагадує статеве розмноження. За несприятливих умов (нестача їжі, погодні умови, отруєння середовища продуктами життєдіяльності бактерій) багато бактерій здатні стискатися, втрачати воду і переходити в стан спокою до настання сприятливих умов. Деякі види бактерій за несприятливих умов формують спори, які характеризуються значною
  • Розмноження квіткових рослин
    Мета. Ознайомити учнів із пристосуванням рослин до розмноження; з'ясувати, як розмножуються квіткові рослини. Формувати поняття «запилення». Виховувати в дітей прагнення збагачувати природу рідного краю. Обладнання. Малюнки із зображенням квіткових рослин, гербарій «Квіткові рослини», колекція «Плоди і насіння». Зміст уроку І. Перевірка знань учнів. 1. Робота з календарем природи і праці людей. — Як змінилася довжина тіні від гномона порівняно з попередніми вимі­рюваннями? Чому? Які зміни у неживій природі відбулися протягом грудня (як змінювалася температура повітря, яким було небо, які опади, який стан водойм)? За поведінкою яких птахів ви спостерігали? 2.
  • Роль білків в організмі
    Функції білків в організмі різноманітні. Вони значною мірою обумовлені складністю і розмаїтістю форм і складу самих білків. Білки - незамінний будівельний матеріал. Однієї з найважливіших функцій білкових молекул є пластична. Усі клітинні мембрани містять білок, роль якого тут різноманітна. Кількість білка в мембранах складає більш половини маси. Багато білків мають скорочувальну функцію. Це насамперед білки актин і міозин, що входять у м'язові волокна вищих організмів. М'язові волокна - миофибриллы - являють собою довгі тонкі нитки, що складаються з рівнобіжних більш тонких м'язових ниток, оточених внутрішньоклітинною рідиною. У ній розчинені аденозинтрифосфорная кислота (АТФ), необхідна для здійснення скорочення, глікоген - живильна речовина,
  • Роль вітамінів у житті людини
    ПЛАН 1. Вітаміни, їх види та значення в роботі організму людини 2. Препарати жиророзчинних вітамінів, їх значення 3. Водорозчинні та жиророзчинні вітаміни, їх значення Висновки Використана література 1. Вітаміни, їх види та значення в роботі організму людини Для підтримання нормальної життєдіяльності організму крім білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин і води потрібні вітаміни. Цим терміном називають групу додаткових речовин їжі, що належать до різних класів органічних сполук і за рідкісним винятком не синтезуються в організмі людини. Вони мають сильний і певною мірою специфічний вплив на процеси обміну, причому в дуже невеликих кількостях. Існування і
  • Роль кишкової палички в організмі людини
    Назва «кишкова паличка» носить збірний характер, тому що містить у собі велику кількість різновидів, які відрізняються один від одного культуральними, біохімічними, серологічними і патогенними властивостями. По вченому Мінкевичу, у цю групу входять підгрупи В. colicommune, colicitrovorum, aerogenes і paracoli. Назва «ешерихія» ця група одержала на честь німецького вченого Ешеріха, що у числі перших у 1885 р., виділив кишкову паличку. Бактерії групи кишкової палички мають складну будову антигену. На відміну від сальмонелл вони мають не два, а три різних антигени: О (соматичний), Н (жгутиковий) і К (капсульного). Серед усієї цієї групи бактерій зустрічаються патогенні серотипи, умовно патогенні і навіть корисні для людини. Корисна для людини роль кишкової
  • Ромашка лікарська chamomilla recutita (l.) rau schert
    Родина складноцвіті (айстрові) Однорічна рослина 15-60 см заввишки, з розгалуженим, борозенчастим стеблом. Листки чергові, 2-3-перисто-розсічені, сидячі. Квітки дрібні, зібрані у верхівко­ві суцвіття — кошики. Крайові квітки коши­ків язичкові, білі, серединні — трубчасті, жовті, містяться на довгому, конічному, всередині порожнистому квітколожі. Цвіте в червні — серпні. Плід — довгаста сім'янка без чубка волосків. Рослина з сильним аро­матним запахом. Росте невеликими заростя­ми або групами на подвір'ях, біля доріг, на ву­лицях, у садах майже по всій території УРСР, проте
  • Ропуха очеретяна
    Ропуха очеретяна По-різному ховаються жаби від літньої специ та чужого ока. Одні забиваються в покинуті нори, інші знаходять притулок під листям, а ось ропуха очеретяна вміє закопуватись в пісок, або під каміння. Чому ж тоді її називають очеретяною? Бо вона становить виняток серед своїх родичів, які бояться солоної води і обминають заполонені грунти, вона може водитися в плавнях. Та ропуха очеретяна живе там рідко, найчастіше її можна зустріти на піщаних
  • Рослина в житті людини
    План Вступ 3 § 1 Теорія розвитку біологічних понять 5 § 2 Зміст екологічних понять в розділі “Рослини” в темах: .9 1. Загальне ознайомлення з квітковими рослинами .11 2. Корінь .11 3. Пагін 12 4. Квітка і плід .13 5. Насінина .13 6. Рослина – цілісний організм .14 7. Квіткові рослини 14 8. Розвиток рослинного світу .14 9. Рослинні угруповання .15 § 3 Методика формування екологічних понять в шкільній біології .17 Висновок 27 Список використаної літератури .28 Вступ. Екологія нині набуває провідного значення в біологічній науці. Знання екологічних
  • Рослини класів однодольних і дводольних, відмінності між ними. Основні родини класу однодольних
    Відділ квіткових поділяють на два класи: дводольні, чисельністю 180 тис. видів, що об'єднані в 10 тис. родів і 325 родин, і однодольні — 60 тис. видів, 3 тис. родів, 65 родин. Обидва класи розвивались у крейдовому періоді мезозойської ери. Сучасні систематики вважають, що однодольні виникли від дводольних, відділившись на ранніх етапах еволюції як самостійна гілка. Потім обидва класи розвивались паралельно і незалежно один від одного. Основні характерні ознаки цих класів наведені в табл. 1, з якої видно, що між ними є чіткі відмінності. Проте можливі винятки, тому для розпізнавання класів потрібен комплекс ознак. Таблиця 1. Характерні ознаки класів однодольних і дводольних
  • Рослини лісів, луків, водойм
    Рослини зростають здебільшого не ізольовано, а в певних рослинних угрупуваннях – фітоценозах. Рослинне угруповання – це закономірне поєднання певних видів рослин. Найкайхарактерніша їх риса – ярусність. Рослинні угрупування складаються з представників різних видів рослин, які потребують неоднакових умов існування. Завдяки у цьому на певній площі ростуть різноманітні рослини. Найхарактернішими рослинними угрупованнями в Україні є ліси, луки, водойми, болота, степи. Вони займають 1/3 її території. Відвідання лісу, луки, ставка, спостереження яскравих картин навколишньої природи в різні пори року залишають у дітей яскраві враження, чіткі уявлення, які зберігаються протягом усього життя. Зараз, коли гостро стоїть питання екологічного виховання, потрібно
  • Рослини – загальна характеристика
    Завдяки здатності до фотосинтезу рослини постійно поповнюють неминучі втрати органічних сполук на планеті; нагромаджують у продуктах фотосинтезу велику кількість хімічної енергії; підтримують необхідний для існування більшості організмів рівень кисню в атмосфері; запобігають нагромадженню в атмосфері надлишку вуглекислого газу. Рослини відіграють провідну роль у кругообігу мінеральних речовин, що забезпечує безперервне існування життя на Землі, неможливе без мінерального живлення. Рослинність істотно впливає на клімат. Вона зв’язує родючі часточки поверхневих шарів грунту, запобігає їх змиву та ерозії ґрунтів. Деякі форми рослинності зумовлюють нагромадження води на поверхні Землі та сприяють утворенню боліт. У практиці всі рослини поділяють на групи
  • Рослини – цілителі. Рослини в народній медицині
    В глибоку давнину люди помітили, що в багатьох рослинах прихована цілюща сила і почали використовувати їх для лікування найрізноманітніших хвороб. Багато дикорослих рослин, які застосовувались в народній медицині, полегшували страждання хворих, сприяли їх вилікуванню. Так поступово почала розвиватись народна медицина. Колись існувало багато повір’в, зв’язаних з лікарськими рослинами. Наприклад, люди вірили, що тільки казкові красуні – дівчата, які ходять по горах, знають про лікувальну силу кожної рослини і передають “секрети” лікування лише ворожбитам. Якщо секрет стане загальновідомим, рослина втратить свою цілющу силу. Народне прислів’я каже: Купити можна все, не можна купити здоров’я. Здоров’я – найдорожче, людина завжди дбала
  • Рослинна клітина
    План 1. Клітинна теорія та сучасні уявлення про будову клітини. Розміри, форма і будова рослинної клітини. 2. Протопласт і його складові: цитоплазма, пластиди і ядро. Хімічний склад протопласта. 3. Продукти життєдіяльності протопласта: а) вакуолі, склад клітинного соку; б) клітинна оболонка; в) виключення клітини. 1. Клітина – найменша структурна одиниця всього живого. Яка лежить в основі будови і розвитку рослинних і тваринних організмів. У ній відбуваються всі життєві процеси організму. Клітина отримала свою назву завдяки відомому англійському фізику Гука, який розглядаючи під мікроскопом корок, побачив, що він складається з окремих комірок, які вчений назвав клітинами. Дослідження Гука увійшли до книги
  • Рослинництво
    ПЛАН 1. Рослинництво - наука і галузь сільськогосподарського виробництва. Класифікація та походження культурних рослин. 2. Загальна характеристика хлібних злаків. 3. Господарське значення і класифікація пшениць. 4. Біологія та агротехніка озимої пшениці. 5. Біологічні особливості та агротехніка ярого ячменю. 6. Біологія та агротехніка кукурудзи. 7. Загальна ботанічна характеристика зернобобових культур. 8. Господарське значення, біологія та агротехніка гороху. 9. Загальна ботанічна характеристика коренеплодів на прикладі цукрового буряка. 10. Біологічні особливості та агротехніка цукрових буряків. 11. Народногосподарське значення і біологія картоплі. 12. Агротехніка вирощування
  • Рослинні ресурси Івано-Франківської області
    Бук лісовий (звичайний) Fagus sylvatica L. Родина Букові - Fagaceae Бук - одне з найпоширеніших дерев у карпатській флорі. Недарма одна з географічних областей так і називається - буковина. У нього могутня, густа і розлога крона, котра майже не пропускає світла. Росте повільно. У сприятливих умовах дерево досягає у віці 350 років 50 м висоти і 120 см у діаметрі. Бук є теплолюбною породою мякого клімату. Він утворює чисті і мішані (з грабом, смерекою, ялицею, березою) деревостани у межах висот 300-1300 м.н.р.м. Бук - тіневитривала порода, котра може знаходитись у пригніченому
  • Рослинні тканини їх класифікація
    Рослинні організми можуть бути одно- і багатоклітин­ними. Тіло одноклітинної рослини складається лише з однієї клітини, яка і здійснює всі необхідні життєві функції та процеси (живлення, дихання, виділення, розмноження). Тіло багатоклітинної рослини складається із сукупності клітин, групи яких спеціалізуються на виконанні певних функцій. Такі спеціалізовані групи клітин у рослині ут­ворюють тканини. Тканина — це сукупність клітин, що мають спільне походження, однакову форму і виконують одну й ту саму функцію (або тканина — це стійкий, тоб­то закономірно повторюваний, комплекс клітин, які подібні за походженням, будовою і пристосовані до виконання однієї або кількох функцій). Між клітинами в деяких тка­нинах знаходиться міжклітинна речовина, яка не має клі­тинної будови. Залежно
  • Ростові фактори та їх клінічне застосування
    Вступ Фактори росту гемопоетичних клітин є великою групою речовин, що синтезуються в організмі людини багатьма органами. Їх було відкрито зовсім недавно, проте вони з кожним роком знаходять все ширшого практичного застосування при лікуванні різноманітних хвороб системи крові. Кровотворні органи людини є дуже чутливими до іонізуючого випромінення, яке спричиняє найрізноманітніші порушення їх нормального функціонування. На сьогоднішній день ці хвороби набули великого поширення у зв’язку з аварією на ЧАЕС. У нашій країні в багато разів збільшиласья кількість хворих із злоякісними новоутвореннями кровотворних органів, анеміями та іншими захворюваннями. Часто традиційні методи лікування не дають бажаних результатів. Тому метою написання цієї роботи є всебічний аналіз
  • Ряди: гризуни, китоподібні, хижі на Україні
    Ряд гризуни Характерною особливістю їх є наявність верхніх і нижніх різців, зовніш­ня поверхня яких — тверда емаль, а решта—більш пухкий ден­тин, що забезпечує різну швидкість стирання і надає постійної гостроти ріжучому краю. Органи травлення пристосовані до пере­роблення грубої рослинної їжі. Більшість гризунів відзначаються швидким статевим визріванням і високою плодючістю. Білка — найбільш відомий дітям звір серед гризунів, добре пристосований до життя на деревах. Вона чудово лазить по гілках завдяки довгим пальцям з чіпкими кігтиками. Білка спритно стри­бає з одного дерева на інше. У разі потреби може стрибнути з вершини високого дерева на землю, при цьому хвіст їй служить своєрідним рулем. Забарвлення білки міняється залежно від виду, від сезону, віку. Звичайна білка
  • Сагайдачне дерево
    Сагайдачне дерево Біологічна класифікація Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Зелені рослини (Viridiplantae) Відділ: Streptophyta - Судинні (Tracheophyta) - Насінні (Spermatophyta) - Покритонасінні (Magnoliophyta) Клас: Однодольні (Liliopsida) Підклас: Liliidae Ряд: Asparagales Родина: Asphodelaceae Рід: Алое (Aloe) Вид: A. dochotoma Біноміальна
  • Садівництво
    ПЛАН 1. Садівництво - наука і галузь рослинництва. Класифікація плодових і ягідних культур. 2. Розмноження плодових культур. Плодовий розсадник. 3. Закладання плодового саду. 4. Догляд за садом. Будова плодового дерева. 5. Біологічна характеристика основних плодових та ягідних культур. Садівництво - наука і галузь рослинництва. Класифікація плодових і ягідних культур Садівництво - одна з важливих галузей сільськогосподарського виробництва, в завдання якої входить виробництво плодів ягідних та плодових культур. Продукти, які отримує людина вирощуючи плодові та ягідні культури, відзначаються високими смаковими якостями і містять необхідні людині поживні речовини. В цих продуктах наявні у великій кількості цукри, органічні кислоти,
  • Селекція
    План 1. Що таке селекція? 2. Селекція в рослинництві. 3. Селекція у тваринництві. 4. Селекція мікроорганізмів. Що таке селекція? Селекція займається створенням сортів і гібридів сільськогосподарських рослин, перші тварин, штамів мікроорганізмів і вивчає методи всього вище перерахованого. Селекцією також називають галузь сільськогосподарського виробництва, що займається виведенням порід тварин, сортів і гібридів різних культур. За допомогою селекції розробляються способи впливу на рослини й тварин. Це відбувається з метою зміни їхніх спадкових якостей у потрібному для людини напрямку. Селекція стала однією з форм еволюції рослинного й тваринного світу. Вона підпорядкована
  • Сенсорні системи
    Сенсорна система – органи чуття, забезпечують сприйняття дії факторів, як внутрішнього, так і зовнішнього середовища. Діяльність сенсорної системи відображає зовнішній матеріальний світ, що дає змогу людині не тільки пристосуватися до навколишнього середовища, а й пізнавати закони природи, а й пізнавати закони природи та активно змінювати це середовище. Цій складній системі видатний фізіолог І.П.Павлов дав назву аналізатора. Кожний аналізатор складається із сприймаючих утворів рецепторів, нервів, що відходять відповідних, і відповідних ділянок кори і підкірки головного мозку, де й відбувається остаточний аналіз і синтез збудження і формування наших відчуттів. Органи чуття забезпечують такі основні види чутливості: зір, слух, шок, смак, дотик, рівновагу та відчуття положення
  • Серце, кровообіг, цикли роботи серця
    Що таке кровообіг? 1)Які ви знаєте органи кровообігу? 2)Який орган забезпечує рух крові в організмі, проштовхує кров у кола кровообігу? 3) Серце порівнюють з насосом, що проштовхує кров у кола кровообігу. Серце людини в стані відносного спокою робить близько 70— 75 скорочень за хвилину. На один серцевий цикл, таким чином, потрібно 0,8 секунди. Як ви гадаєте, що є причиною таких скорочень? Учні висловлюють думку про можливість впливу. Але чи тільки в нервовій системі справа? Учні одержують завдання прочитати статтю «Серце работает после смерти» в книзі Зверева «Книга для чтения по анатомии и физиологии человека» і поміркувати над тим, що є основною
  • Система обробітку ґрунту
    Важливим елементом системи землеробства є система обробітку ґрунту. Значення механічного обробітку ґрунту зумовлене дією на всі його властивості та наявність у ньому земних факторів життя рослин, які визначають родючість. Неправильно проведений обробіток ґрунту завдає йому значної шкоди, знижуючи потенційну й ефективну родючість. Спостереженнями вчених встановлено рівні впливу на врожайність вирощуваних культур агротехнічних заходів при сумісному їх застосуванні: удобрення ґрунту — 50, обробіток — 20, сорти — 10, захист від шкідливих організмів — 20%. Не випадково відомий вчений-землероб Стебут І.А. наголошував: "Земля — то наша Батьківщина. Обробляти землю — значить служити Батьківщині." Запобігти помилкам в обробітку ґрунту можна знанням ви5кладених нижче його наукових
  • Система схрещувань організмів та їх генетичні наслідки
    Гібридизація та її форми. Успішність селекції залежить не тільки від форми штучного добору, але й від правильного підбору батьківських форм та застосування тієї чи іншої системи схрещування організмів (гібридизації). Гібридизація – процес одержання гібридів, який грунтується на об’єднанні генетичного матеріалу різних клітин або організмів. Гібриди утворюються в результаті статевого процесу або з’єднання нестатевих клітин. В останньому випадку ядра таких гібридних клітин можуть зливатися з утворенням спільного ядра або ж залишаються відокремленими одне від одного. Гібридизація можлива як у межах одного виду (внутрішньовидова), так і між особинами різних видів (міжвидова або віддалена). Внутрішньовидове схрещування буває спорідненим і неспорідненим. Споріднене схрещування, або
  • Систематика, класифікація та номенклатура мікроорганізмів
    Мікроби – це найбільша за кількістю та дуже різноманіт­на за рівнем організації частина організмів, які населяють біо­сферу Землі. Об'єднують їх тільки малі розміри, тому систе­матизувати їх дуже складно. Збудники захворювань є серед неклітинних (віруси та пріони) і клітинних організмів. Остан­ні поділяють на 2 великі групи: прокаріоти (доядерні) та евкаріоти (ядерні). Патогенні мікроорганізми зустрічаються се­ред бактерій (прокаріоти), грибів і найпростіших. Згідно з новим кодексом номенклатури бактерій запровад­жено такі міжнародні класифікаційні категорії: відділ клас порядок родина рід вид. Загальновизнаною та найбільш поширеною є класифікація бактерій Д. Берджі. Згідно з визначником, виданим у 1993 р., бактерії поділяють за будовою клітинної стінки та забарвлен­ням
  • Систематичний огляд класу земноводних. Земноводні – водно наземні хордові тварини
    ПЛАН 1. Систематичний огляд класу земноводних. 2. Земноводні – водно наземні хордові тварини. 1. Систематичний огляд класу земноводних Загальна характеристика. Сучасна фауна земноводних, або амфібій, нечисленна, менш як 2 тис. видів. Упродовж усього життя або хоча б у личинковій стадії земноводні обов'язково пов'язані з водним середовищем, оскільки їхні яйця не мають оболонок, що захищали б їх від висихання. Дорослі форми для нормальної життєдіяльності потребують постійного зволоження шкіри, тому живуть лише поблизу водойм або в місцях з високою вологістю. За морфологічними та біологічними ознаками амфібії займають проміжне положення між власне водяними і
  • Скелет людини
    У скелеті верхньої кінцівки розрізняють плечовий пояс та скелет вільної верхньої кінцівки. Плечовий пояс утворений лопаткою та ключицею. Лопатка - це пласка кістка трикутної форми. На її задній поверхні є високий виступ - лопаткова ость, яка закінчується плечовим відростком що сполучається з ключицею. Бічний кут лопатки має суглобову западину для з'єднання з плечовою кісткою. Ключиця - це трубчаста кістка S-подібної форми, що з'єднує лопатку з грудиною.
  • Склад, функції та значення крові
    Кров – рідка сполучна тканина. Основні функції: 1.Дихальна функція полягає в переносі кисню від легень до тканин організму та СО2 від клітин до легень. Ця функція забезпечує енергією організм. 2.Поживна – кров розносить по тілу поживні речовини від кишечнику або з місць їх накопичення (глюкозу з печінки). Завдяки цій функції кров відносять до трофічних тканин. 3.Видільна функція полягає у видаленні з клітин та тканин організму кінцевих продуктів обміну речовин. 4.Теплорегуляційна, тобто збереження сталості температури тіла. Ця функція здійснюється за рахунок фізичних властивостей води плазми крові. Кров рівномірно розподіляючись в організмі створює умови або для тепловіддачі (посилюючи рух крові в капілярах шкіри), або для збереження
  • Складові м’ясності туш свиней
    Свинарству, як одній з найскороспіліших, економічно вигідних галузей тваринництва, приділяється значна увага у вирішенні питань збільшення виробництва м’яса на основі підвищення продуктивності існуючих порід свиней з використанням сучасних селекційно-генетичних досягнень. Свині за біологічними і фізіологічними особливостями є кращими продуцентами м’яса і жиру в порівнянні з іншими видами тварин, що зумовлено їх високою плодючістю, швидкостиглістю, високим забійним виходом. Свинина характеризується високою харчовою цінністю, оскільки вона містить менше неповноцінних, сполучнотканинних білків і значно переважає яловичину по вмісту незамінних поліненасичених жирних кислот і вітаміну В1 при практично рівній кількості інших незамінних факторів харчування. До цього ж в туші свині міститься
  • Скорпіони
    ПЛАН 1. Тіло 2. Кінцівки 3. Кишечник 3. Органи чуття 4. Органи кровообігу 5. Легеневі мішки 6. Статеві органи Список використаної літератури Наукова класифікація Царство: Тварини Тип: Членистоногие Клас: Павукоподібні Латинська назва Scorpionidea Скорпіони (лат. Scorpionidea) — підвид класу павукоподібних або Arachnoidea, типу членистоногих, або суглобчастоногих (Arthropoda). Приналежні до цього загону тварини — винятково наземні форми, що зустрічаються лише в спекотливих країнах. 1. Тіло
  • Слива домашня і смоковниця звичайна
    СЛИВА ДОМАШНЯ слива звичайна, Prunus domestica — дерево родини розових, заввиш­ки 6—12 м. Гілки неколючі, голі, з гладенькою корою. Листки чергові, черешкові, еліптичні або оберненояйцевидні, темно-зелені, товсті, зісподу опушені, зарубчасто-пилчасті. Квітки правиль­ні, двостатеві, 5-пелюсткові, одиничні або в пучках по 2—5, пелюстка білі або зеленувато-білі. Плоди — м'ясисті кістянки овальної, округлої чи яйцевид­ної форми, з чітко виявленою поздовжньою черевцевою боро­зенкою, різного (від зеленого й жовтого до червоного і си­нювато-чорного з восковим на­льотом) забарвлення, кісточки сплюснуті, з гострими
  • Слуховий аналізатор. Дія шуму на людину
    Слух — вид чутливості, що забезпечує сприйняття звукових коливань. Його значення неоціненне в психічному розвитку повноцінної особистості. Завдяки слуху пізнається звукова частина навколишнього середовища, пізнаються звуки природи. Без звуку неможливі звукові, мовні спілкування між людьми, людьми і тваринами, людьми і природою, без нього не могли з'явитися й музичні твори. Гострота слуху у людей неоднакова. У одних вона знижена або нормальна, в інших підвищена. Бувають люди з абсолютним слухом. Вони здатні визначати на слух висоту заданого тону. Музичний слух дає змогу точно визначати інтервали між звуками різної висоти, пізнавати мелодії. Особи з музичним слухом характеризуються почуттям ритму,
  • Слуховий та шкірний аналізатори людини, їх характеристики. Екстремальні умови пов’язані з електричним струмом. Види евакуацій, організація евакуацій населення
    1. Слуховий та шкірний аналізатори людини, їх характеристики Слуховий аналізатор. Сприймальною частиною звукового аналізатора є вухо. Воно поділяється на три відділи: зовнішнє, середнє і внутрішнє. Звукові хвилі з навколишнього середовища надходять до зовнішнього слухового проходу і надають коливного руху барабанній перетинці, далі через ланку слухових кісточок передаються в порожнину равлика внутрішнього вуха. Коливання волокон равлика передаються, розташованим в них, клітинам кортієвого органа. Внаслідок цього виникає нервовий імпульс, котрий передається до відповідного відділу кори великих півкуль головного мозку, де виникає відповідна слухова
  • Собаки - вірні друзі людей
    Виховна година, вечір біології Тема: «Вірні друзі» (із серії «Брати наші менші»). Мета: узагальнити знання учнів про значення собак у природі та жит­ті людини, вплив діяльності лю­дини на видовий склад та чи­сельність ссавців; удосконалити вміння школярів розпізнавати породи собак на зоокартинках, листівках, порівнювати їх між со­бою; виховувати чуйне ставлення до братів наших менших. Обладнання: фонозаписи творів та пісень про природу, виставка ма­люнків «Мій улюбленець», зоокартинки порід собак. Під час підготовки до заходу можна провести конкурс оповідань, віршів про собак, а якщо дозволяють умо­ви — виставку собак з розповідями учнів про своїх домашніх тварин. 1-й учень. У давні часи в Ірландії го­ворили:
  • Сон
    План 1 Що таке сон? 2. Швидкий і повільний сон. Сновидіння З Сон І сновидіння тварин Що таке сон? Як відомо, людина третину свого життя спить: уві сні вона проводить 25 років із відпущених їй 75. Природне чергування неспання й сну — необхідна умова життєдіяльності людського організму. Мозок за рахунок імпульсів, що надходять від рецепторів тіла, підтримується в безсонному стані. Сон розвивається при припиненні або різкому ^обмеженні надходження аферентних імпульсів до кори великих півкуль. Учені змогли це довести, досліджуючи хворих із порушенням багатьох видів чутливості. У С.П. Боткіна в його клініці перебувала хвора, у якої з усіх органів чуттів функціонували тільки рецептори дотику
  • Спостереження – ведучий метод методики викладання природознавства
    ПЛАН 1. Значення спостережень для учнів початкових класів у пізнанні навколишнього середовища. 2. Види спостережень. 3. Особливості проведення спостережень в 1-4 класах курсу “Я і Україна”. О.Я. Герд один із засновників методичної систем викладання природознавства відмітив, що реальні знання одержані людством шляхом спостережень, порівнянь; дослідів, а ніяк не читанням статей. Ось чому спостереження є одним з основних методів придбання природничих знань в початкових класах. Спостереження – це безпосереднє сприйняття учнями об’єктів живої і неживої природи з метою формування правильних уявлень і понять, умінь і навиків. Спостереження дозволяють сформувати конкретні і образні уявлення і поняття про навколишню дійсність і на
  • Сприйняття звуку, запаху, дотику, смаку
    1. АНАЛІЗАТОР СЛУХУ. БУДОВА ТА ФУНКЦІЇ ОРГАНІВ СЛУХУ. Слух – вид чутливості, який зумовлює сприймання звукових коливань. Орган слуху – вухо – складається з трьох частин: зовнішнього, середнього і внутрішнього. Зовнішнє вухо: вушна раковина і зовнішній слуховий прохід. Вушна раковина утворена еластичним хрящем, вона має характерні завитки, що спрямовують звукові коливання у слуховий прохід. Хрящ відсутній тільки у ділянці мочки вуха. Зовнішній слуховий прохід (2,5 см) проводить звуки до барабанної перетинки. У шкірі проходу є волоски і сальні залози, що виробляють вушну сірку (захисна функція). У слуховому проході відбувається посилення звукових коливань у 2-2,5 рази, це пов’язано з тим, що площа барабанної перетинки
  • Ссавці. Загальна інформація
    1. Ссавці – найдосконаліші черепні тварини. Загальна морфофізіологічна характеристика. 2. Морфологічні ознаки кровоносної, нервової, гормональної системи ссавців. Будова і життєві функції Форма тіла і зовнішній вигляд ссавців різноманітні. Здебіль­шого тулуб видовжений; добре виражена шия, що забезпечує рухомість голови; відособлений хвіст; наявні 2 пари п'ятипалих кінцівок. Від основного типу сильно відхилились летючі миші, які пристосувались до польоту, та китоподібні, що ведуть водний спо­сіб життя і набули рибоподібної форми. Ссавці досить різноманіт­ні за розмірами. Найменший серед них — карликова білозубка (довжина тіла 3,8 см і маса 1,5 г), найбільший — синій кит (довжина 33 м, маса 150 т). Шкіра ссавців
  • Ссвці у житті людини (свійські собаки і кішки)
    Ссавці відіграють надзвичайно важливу роль у житті людини. З давніх-давен, як людина змогла приручити диких тварин, представники класу ссавців є невід’ємною частиною повсякденного життя сучасної людини. З першу розповімо про естетичну мету використання ссавців. Розглянемо це на прикладі родини вовчих, а саме на прикладі свійського собаки. Свійський собака — це перша тварина, яку приручила первісна людина. Характерними ознаками родини собак є середні розміри тіла, добре розвинені довгі ноги, пристосовані для бігу, добре розвинений нюх і наявність 42 зубів. Незважаючи на велику різноманітність порід собак, усі вони належать до одного виду. Залежно від використання свійських собак людиною та їх призначення всі породи цих тварин поділяють на службових, мисливських і декоративних.
  • Створення екологічно чистих сировинних зон. Агроекологічний принцип класифікації земельних територій
    У результаті промислової діяльності людини знижується продуктивність земельних ресурсів; погіршується можливість їх самоочищення при забрудненні токсичними елементами. Тому однією із складових наукових досліджень повинно бути виявлення форм і особливостей деградації ґрунтового покриву та природних біоценозів у зонах дії різних техногенних джерел. При виробництві сільськогосподарської продукції важливим є контроль за екологічним станом ґрунтів та дотримання науково-обґрунтованих рекомендацій, спрямованих на збереження родючості земель та одержання запланованих урожаїв високої якості. Наукові дослідження щодо забруднення ґрунтів важкими металами доцільно продовжувати у двох напрямах: визначення і картування вмісту важких металів у сільськогосподарських
  • Структура білків і пептидів
    Білки — це високомолекулярні біоорганічні сполуки, молеку­ли яких побудовані із залишків амінокислот, кількісно переви­щують усі інші органічні речовини, що є в складі живих організ­мів, і становлять понад половину їх сухої маси. Це сполуки, за допомогою яких генетична інформація дістає своє реальне вті­лення в побудові організму та всіх його властивостях. Якщо нуклеїнові кислоти є носіями генетичної інформації, то білки — носії фенотипової інформації, загальним втіленням якої є орга­нізм: ДНК → РНК → Білок → Клітина → Організм. Як відомо, ДНК хроматину клітинного ядра містить кілька ти­сяч генів, кожний з яких визначає певну ознаку організму. Ця ознака забезпечується
  • Структура і фізіологія нервової системи
    Нервова система має швидше ускладнену гістологічну структуру. Це включає: нейрони, які є індивідуальними нервовими осередками мікроскопічної структури; нерви, які є макроскопічної структури; мозок, який є центром регулювання і координацією активності тіла; спинний мозок, який є колоною нервової тканини; менінгіт, який є трьома шарами зв’язуючої тканини, мембран, які оточують центральну нервову систему, тобто мозок і спинний мозок. Розмір і форма нейрона залежить від довжини і цілого ряду сприйнятливих волокон відгалуження, які викликаються дендритом. Нервова хвиля імпульсу проходить дендрит і досягає тіла осередку і ядра осередку. Аксон несе імпульс далеко тіла осередку. Аксони покриті тканиною під назвою футляр мієлін, який дає білу появу до нервового волокна. Нефримма є ще однією
  • Структура уроку, основний зміст і методи роботи
    1. Вчитель. Сьогодні ми вивчимо рослини, що є "чемпіонами" по своєму зросту. Серед цієї групи рослин є гіганти та довгожителі. Вони мають важливе значення для людини, без них немислиме життя тварин. Ми помандруємо по планеті і вияснимо де ростуть ці рослини. (Запис теми уроку на дошці і в зошити). 2. До відділу Голонасінних ми відносимо 4 класи (запис на дошці схеми і в зошити). Клас Саговники—це деревовидні рослини, стовбури яких циліндричні чи бульбовидні, нерозгалужені. Листки великі папоротеподібні, перисті, розміщені пучком на верхівці стовбура. Дводомні рослини. Відомі
  • Структурно-функціональні аспекти адаптації серця до фізичних навантажень
    Роботу виконано на кафедрі нормальної анатомії Тернопільської державної медичної академії В експерименті досліджено структурно-функціональні особливості перебудови відділів міокарда експериментальних тварин при систематичних фізичних навантаженнях. Встановлено, що останні супроводжуються гіпертрофією і дилятацією, причому ці процеси переважають у лівому шлуночку. Артеріальний тиск під впливом фізичних тренувань зменшується, а також відбуваються зрушення в регуляції серцевого м’яза в сторону переважання впливу вагуса. Ключові слова: серце, адаптація, фізичне навантаження. Адекватна оцінка структурно-функціональних особливостей адаптаційних змін серця при фізичних навантаженнях є однією з найстаріших та далеко ще не вивчених проблем спортивної медицини і морфо­логії
  • Сучасна номенклатура та класифікація мікроорганізмів
    ПЛАН 1. Існуючі підходи щодо класифікації мікроорганізмів 2. Види наукової класифікації мікроорганізмів 3. Використана література 1. Існуючі підходи щодо класифікації мікроорганізмів Одну з найскладніших проблем сучасної мікробіології становить питання щодо походження та еволюції мікроорганізмів, місце яких у системі живих істот ще досі остаточно не з'ясовано. У сучасних класифікаціях бактерій виразно простежується два основні напрями. В основу першого покладено ідею побудови єдиної системи, яка б об'єктивно відображала спорідненість між різними групами прокаріотів і історію їхнього еволюційного розвитку. Дру­гий напрям на перший план висуває практичні цілі, суть яких поля­гає в тому, щоб
  • Сучасні екологічні проблеми, що постають перед людським суспільством
    Спеціалісти ООН, учені-екологи відомих міжнародних і національних природоохоронних організацій на підставі наукового аналізу матеріалів про особистості й тенденції демографічного, соціально-економічного розвитку суспільства й наслідків науково-технічної революції, даних про стан і перспективи використання природних ресурсів, а також про стан і динаміку забруднень геосфер і стан біосфери здобули дуже невтішні висновки. Погіршення стану більшості екосистем біосфери, істотне зменшення біопродуктивності й біорізноманітності, катастрофічне виснаження ґрунтів і мінеральних ресурсів за небаченої забрудненості поверхні Землі; гідросфери й атмосфери пов’язані з інтенсивним зростанням чисельності населення планети та розвитком науково-технічного прогресу протягом останніх 50 років. Саме необхідність
  • Сучасні погляди на еволюцію
    План Оцінка теорії Ламарка. Основні положення теорії Дарвіна і значення її для науки. Докази еволюції. Визначення виду, популяції; критерії виду. Природний відбір. Форми природного добору. Основні
  • Сучасні погляди на проблему еволюції
    Ще в першій половині XIX ст. було отримано дані, які підтверджували єдність походження всього органічного світу. До них належить виявлення клітинної будови рослин, тварин і людини. Видатний французький зоолог Ж. Кюв'є встановив єдині плани будови кожного типу тварин. Усі хребетні тварини мають двобічну симетрію, порожнину тіла, хребет, череп, дві пари кінцівок; серце в усіх хребетних тварин розміщене на черевному боці, а нервова система — на спинному, вона складається з головного і спинного мозку. Єдність плану будови кожного типу тварин свідчить про єдність їх походження. Після виходу в світ праць Ч. Дарвіна порівняльна анатомія отримала поштовх до розвитку і, в свою чергу, зробила значний внесок у розвиток дарвінізму.
  • Тваринний світ Івано-Франківської області
    Завдяки географічному положенню та специфіці природно-історичних умов область відзначається своєрідною рідкісною фауною. Видова чисельність фауни порівняно з іншими регіонами України значно багатша. Хребетні представлені 435 видами, ссавці - 74 видами, птахи - 260 видами. У складі фауни є види мезофільних західних середньоєвропейських лісів: олень благородний, козуля європейська, дикий кабан, черепаха болотяна, вугор лісовий, поширені представники Середземномор'я: плямиста саламандра, ропуха зелена, а також мешканці лісів Східної Європи та Сибірської тайги - глухар, косач полонинський. Зустрічаються види альпійської фауни - бурозубка альпійська, тритон карпатський. В Івано-Франківській області проживає
  • Тваринництво
    ПЛАН 1. Тваринництво як наука і галузь сільського господарства. 2. Походження домашніх тварин. Поняття породи. 3. Біологічні властивості сільськогосподарських тварин. 4. Основи селекції, племінної роботи та розмноження тварин. 5. Хімічний склад кормів. 6. Класифікація кормів за походженням. 7. Процес травлення у тварин та властивості корму, пов'язані з ним. 8. Поживність кормів. Нормована годівля тварин. 9. Господарське значення і біологічні особливості великої рогатої худоби. 10. Племінна робота та породи великої рогатої худоби. 11. Годівля і утримання худоби. 12. Технологія виробництва молока і яловичини. 13. Біологічні особливості та породи свиней. 14. Вирощування і утримання свиней. 15.
  • Творець клітинного імунітету – І.І.Мєчніков
    Якщо ми повернемось подумки на сторіччя або дещо більше назад, туди, де закладались підвалини сучасної біології та медицини, то ми зустрінемо там групу постатей, які добре знайомі кожній культурній людині: Чарльз Дарвін, Луї Пастер, Роберт Кох, Пауль Ерліх, Ілля Мечников. Це саме завдяки ним, їх працям, роздумам, ідеям склався світогляд сучасної людини, так би мовити, біологічна картина світу. Вони стояли на водорозділі епох, в самому початку наукової біології та медицини, і ті напрями наукової та практичної діяльності, які вони започаткували, згодом перетворились на могутні потоки окремих наукових дисциплін. Не дарма
  • Теорії походження біосфери та її еволюція
    Зміст : 1. Походження життя – творіння або абіогенний синтез . 2. « Живе від живого !» 3. Життя – вічне явище . 4. Розвиток життя та програмування . 5. Що це за система . 6. Подвійне керування . 7. Чи правий Дарвін та його теорія ? 8. Спонтанні мутації – двигун еволюції чи помилки « програми » ? 9. Стрибки еволюції та онтогенез . 10.Еволюція—експеримент супермозку . 11.Роль
  • Теорія О.І.Опаріна про походження життя на Землі
    ПЛАН 1. Теорія О.І.Опаріна про походження життя на Землі – одна з найпоширеніших в науці 2. Основні етапи походження життя на землі за О.І.Опаріним. Висновок Список використаної літератури 1. Теорія О.І.Опаріна про походження життя на Землі – одна з найпоширеніших в науці Найбільш аргументована теорія походження життя на Землі розроблена російським ученим О. І. Опаріним та англійським — Д. Холдейном. Вона грунтується на тому, що до складу первинної атмосфери входили Н2О, СО2, CO, H2S, NH3, CH4 та інші речовини і температура її була високою. Коли температура поверхні Землі стала нижчою за 100°С, пішли зливи. Вода заповнювала западини поверхні землі,
  • Теорія походження життя на Землі
    Поділ історії Землі на ери і періоди. В історії Землі виділяють п'ять ер; тривалість кожної з них — десятки і навіть сотні мільйонів років. Ери поділяють на періоди. Вік і тривалість ер і періодів визначені за допомогою "уранового годинника", тобто за розпадом радіоактивних елементів у пробах гірських порід. Цей процес відбувається зі сталою швидкістю, незалежно від жодних умов. Встановлено, що через кожні 100 млн. років з 1 кг урану залишається 985 г й утворюється 13 г свинцю і 2 г гелію. За співвідношенням мас цих елементів можна визначити вік гірської породи. Походження життя на Землі. Найбільш аргументована теорія походження життя на Землі розроблена російським ученим О. І. Опаріним та англійським — Д. Холдейном. Вона ґрунтується на тому, що до складу первинної атмосфери
  • Тижневі і місячні біоритми. Оздоровчі біоритми в місячному циклі
    Наш календарний місяць, що нараховує 30-31 день, ніяким періодичним процесам Природи не відповідає. Зате місячний місяць із тривалістю в 29,5 дня є природний період, з яким зв'язані циклічні зміни в природних процесах на Землі. Протягом місячного місяця відбуваються припливи і відливи на морях і океанах, причому потужність їхній збільшується і зменшується в залежності від дня місячного місяця; міняється поводження атмосфери, що, у свою чергу, відбивається на багатьох метеорологічних явищах; проходження Місяця через магнітосферний шлейф Землі змінює параметри магнітосфери; відображення сонячного світла від поверхні Місяця також періодично міняється, і всі ці зміни мають своє відображення в організмі рослин, тварин і людину. Так, від місячного циклу залежать інтенсивність
  • Тип найпростіші
    Загальна характеристика. Найпростіші тварини поширені по всій земній кулі — в морях, океанах, прісних водоймах, грунті або в організмах тварин, рослин і людини. Нині відомо приблизно 25 тис. видів одноклітинних організмів. Маючи морфологічну подібність у будові клітин з багатоклітинними організмами, найпростіші відрізняються від них у функціональному плані. Якщо клітини багатоклітинної тварини виконують спеціалізовані функції, то клітина найпростіших універсальна. Вона є самостійним організмом, якому властиві обмін речовин, подразливість, рух і розмноження. Найпростіші — це організми на клітинному рівні організації. В морфологічному відношенні одноклітинний організм рівноцінний клітині, а в фізіологічному — є цілісним самостійним організмом. Переважна більшість їх має мікроскопічне
  • Тип Хордові. Загальна характеристика, середовища існування
    Різноманітність хордових. Тип хордових об’єднує тварин, різноманітних за зовнішнім виглядом, розміром, способом життя та характером середовища. Географічно вони поширені по всій земній кулі. До типу відноситься 40 тисяч видів, які живуть на суходолі, в океанах, морях і прісних водоймах. Незважаючи на значну різноманітність усі хордові мають ряд спільних рис, які дозволяють об’єднати їх в один тип. Характерними особливостями хордових є наявність у дорослому стані або під час зародкового розвитку таких утворень: 1.Опорою всього тіла хордових є внутрішній осьовий скелет, або хорда. Розвивається вона з ентодерми. Це пружний еластичний стрижень вздовж вісі тіла на спинному боці. Він є на ранніх стадіях розвитку (у вищих) або протягом усього життя (у нижчих). У вищих
  • Тип членистоногі загальна характеристика виду
    Надзвичайно поширені в природі і пристосовані до існування в найрізноманітніших умовах. Середовище існування: наземне, ґрунт, вода, повітря, а також живі організми. 1. Членистоногі – сегментовані тварини. Сегментація – гетерономна (неоднакова). Сегменти зростаються, насамперед передні сегменти тіла, з яких утворюється голова. Решта тіла, тулуб, залишився сегментований і в більшості диференціювався на два відділи – груди і черевце, які складаються з різної кількості сегментів. В ракоподібних грудні сегменти зрослися з головою, в результаті чого утворилися несегментовані головогруди, а сегментація черевця збереглася. У павуків злилися і черевні сегменти; їх тіло складається з несегментованих головогрудей і черевця. У кліщів зростаються
  • Типи поділу рослинних клітин
    План: 1. Мітоз 2. Підготовка до поділу клітин 3. Фази мітозу 4. Типи поділу і розмноження 5. Висновок 6. Список літератури Мітоз Здатність до розподілу - найважливіша властивість кліток. Без розподілу неможливо уявити собі збільшення числа одноклітинних істот, розвиток складного багатоклітинного організму з однієї заплідненої яйцеклітини, поновлення кліток, тканин і навіть органів, втрачених у процесі життєдіяльності організму. Поділ кліток здійснюється поетапно. На кожнім етапі поділу відбуваються визначені процеси. Вони приводять до подвоєння генетичного матеріалу (синтезу ДНК) і його розподілу між дочірніми клітками. Період життя клітки від одного поділу до наступного називається клітинним
  • Тканини людини
    Епітеліальна тканина Тканина, це історично (філогенетично) утворена система клітин і деяких структур, яка має спільність будови, функції, розвитку. Розрізняють 4 типи тканин: епітеліальна, сполучна, м'язева і нервова. Кожна розвивається із певних ембріональних зачатків, що і складає їх специфіку структури і функції. Епітеліальна тканина є пограничною тканиною між організмом і довкіллям. Вона забезпечує захист організму від впливу зовнішнього середовища. Разом з тим крізь епітеліальну тканину здітйснюється обмін речовин між організмом і довкіллям. Розрізняють кілька видів епітелію, але властивість межової структури є у кожному з них. Епітелій вкриває всю зовнішню поверхню тіла, поверхню травного тракту, дихальних і сечостатевих
  • Тканини рослин
    ПЛАН 1. Вступ 2. Види покривних тканин 3. Види основних тканин 4. Види провідних тканин 5. Висновки 6. Використана література Вступ Рослинні організми можуть бути одно і багатоклітинними. Тіло одноклітинної рослини складається лише з однієї клітини, яка і здійснює всі необхідні життєві функції та процеси (живлення, дихання, виділення, розмноження). Тіло багатоклітинної рослини складається із сукупності клітин, групи яких спеціалізуються на виконанні певних Функцій. Такі спеціалізовані групи клітин у рослині утворюють тканини. Тканина — це сукупність клітин, що мають спільне походження, однакову форму і виконують одну й ту саму функцію (або тканина — це стійкий,
  • Топінамбур, як технічна культура
    Відомо , що у інших країнах поряд з використанням топінамбура на корм худобі сировину із цієї культури розглядають як джерело палива.
  • Травлення
    Життя організму неможливе без поповнення його тканин енергією, будівельним матеріалом, вітамінами, мінеральними речовинами і водою. Воно здійснюється за рахунок їжі. Щоб з харчових продуктів вивільнилась енергія і вони стали придатними для включення в обмін речовин. Їжа в травному апараті піддається механічній і хімічній обробці, ця обробка відбувається під впливом ферментів, до складових частин, які придатні до всмоктування в кишках і подальшого засвоєння в тканинах. Отже, процес розщеплення складних органічних речовин на прості розчинні сполуки, які можуть всмоктуватися і засвоюватися організмом, називається травленням. Всмоктування – це процес переносу речовин з навколишнього для організму середовища в його
  • Травлення та засвоєння їжі
    Організм людини внаслідок енергетичних витрат потребує поповнення харчовими речовинами. Більшість харчових речовин, які надходять в організм, не можуть використовуватися ним безпосередньо. В процесі життєдіяльності організму вони синтезуються та розпадаються. Ці процеси у всіх клітинах, тканинах і системах відбуваються безперервно та характеризують обмін речовин, які є продуктами життя. Якщо припиняється обмін речовин — припиняється життя. Надходження та розпад харчових речовин повинні бути збалансованими, щоб не порушувався обмін речовин. Білки, жири, вуглеводи, мінеральні речовини та вітаміни, які надійшли з їжею, змінюються, перетворившись на субстракти тканин організму, а про­дукти обміну, які утворилися внаслідок окислення цих речовин, із організму виводяться. Початкові
  • Травлення. Органи травлення
    Значення процесів травлення та всмоктування поживних речовин в шлунково-кишковому тракті для життєдіяльності організму людини. Життя організму неможливе без поповнення його тканин енергією, будівельним матеріалом, вітамінами, мінеральними речовинами і водою. Воно здійснюється за рахунок їжі. Щоб з харчових продуктів вивільнилась енергія і вони стали придатними для включення в обмін речовин. Їжа в травному апараті піддається механічній і хімічній обробці, ця обробка відбувається під впливом ферментів, до складових частин, які придатні до всмоктування в кишках і подальшого засвоєння в тканинах. Отже, процес розщеплення складних органічних речовин на прості розчинні сполуки, які можуть всмоктуватися і засвоюватися організмом, називається
  • Тривалість життя людини
    Аналізуючи середню тривалість життя людини можна бачити, що ця величина непостійна. Чим раніший етап розвитку людини, тим коротшою є середня тривалість життя. Судячи з кістяків, близько 40% неандертальців вимирали у віці до 14 років; 15% - від 15 до 20 років і тільки 5% - у віці близько 40 років і більше. Рідко доживали до 50 років і люди кам’яного віку. Протягом тисячоліть люди вимирали не досягши старості. Рання дитяча смертність, масові епідемії, голод, тяжкі умови життя скорочували й у наступні століття тривалість життя. Статистично встановлено, що середня тривалість життя жінок вище, ніж чоловіків. Це відзначалося й у минулому, але особливо помітним стало в останні десятиліття. Таке явище відзначається в більшості країн. У певній мірі це пояснюється соціальними факторами;
  • Тривалість життя тваринних і рослинних організмів. Періоди індивідуального розвитку тваринних і рослинних організмів (онтогенез)
    Ембріологія — наука, що вивчає зародковий розвиток організмів, — доводить, що процес утворення полових кліток (гаметогенез) подібний у всіх багатоклітинних: усі вони починають розвиток з однієї клітки — зиготи. У всіх хребетні зародки схожі між собою на раней їх стадіях розвитку. Вони мають зяброві щілини й однакові відділи тіла (головний, тулубний, хвостовий). В міру розвитку в зародків з'являються розходження. Спочатку вони здобувають риси, що характеризують їхній клас, потім загін, рід і на пізніх стадіях — вид. Усе це говорить про спільність їхнього походження і послідовності розбіжності в них ознак. Зв'язок між індивідуальним і історичним розвитком організмів Ф. Мюллер (1864) і Е. Геккель
  • Тропічні рослини (їстівні)
    План І. Дивовижні плоди акажу 2 ІІ. Смачні банани 5 ІІІ. «Горіхи» коли 8 ІV. Чудодійні плоди 11 V. Найважливіші та найбільші горіхи в світі 12 VI. Хлібини на дереві 16 VII. «Мавп’ячий хліб» 19 VIII. Прославлений дуріан 22 IX. «Дині на дереві» 24 X. Авокадо 27 XI. Кофейне дерево 30 XII. Звідки походить шоколад 36 XIII. Цукеркове дерево 42 XIV. «Наркотичний кактус» 43 XV. Маніюк 45 XVI. Найбільша у світі квітка 48 Людину оточує справжній зелений океан різнома­нітних рослин, який є важливою, невід’ємною складо­вою частиною біосфери Землі. Він відіграє незамінну роль у житті як людини, так і всієї природи. Без пере­більшення можна сказати, що без зелених рослин жит­тя на нашій планеті в такій формі, в якій воно існує, було
  • Україна в духовному світі Вернадського
    1939 року в Академії наук СРСР відбулася безпрецедентна подія. В Академію враз по трьох відділеннях (геолого-географічних, хімічних та фізико-математичних наук) перевибрали одну й ту ж особу - академіка Володимира Вернадського. Однак у межі трьох академічних відділень не вкладаються всі наукові напрямки і галузі знань, в яких працював і залишив слід Вернадський. Кожен науковий напрямок, кожна галузь природничих наук, що розвивались в Академії наук СРСР, охоплювалися інтересами Вернадського. І щоразу він виступав як спеціаліст. Вчений-енциклопедист, мислитель Вернадський був одним із найвидатніших лідерів світового природознавства. Він був творцем наук і нових наукових напрямків. У всьому світі продовжують розвиватися створені ним науки - геохімія і біогеохімія. Вчений був першою
  • Умови перезимівлі озимих зернових культур
    Сніговий покрив, що обумовлює нормальну перезимівлю озимих культур та весняні запаси вологи в ґрунті, утворюється на сході зони в ІІ–ІІІ декадах листопада, а в західних районах – у ІІ–ІІІ декадах грудня і в окремі зими буває дуже нестійким. Найчастіше висота снігового покриву становить 11–20, а в окремі зими 50–60 см. Максимальної висоти сніговий покрив досягає в лютому. Сходить сніг найчастіше в І–ІІ декадах березня і рідше – в кінці березня і навіть на початку квітня. Середня тривалість залягання снігового покриву коливається в межах 50–100 днів, зменшуючись на захід і зростаючи на схід. Найраніше стійке промерзання ґрунту спостерігається в перших двох декадах листопада, найпізніше – в третій декаді грудня та в першій декаді січня. Середня тривалість мерзлого стану ґрунту становить
  • Умови проростання насіння. Будова плодів, їх класифікація. Значення плодів у житті людини
    ПЛАН 1. Будова насіння 2. Умови проростання насіння. Дихання насіння 3. Утворення плодів 4. Склад плодів і насіння. 5. Значення квіток, плодів і насіння в природі і в житті людини Список використаної літератури 1. Будова насіння (мал. 1). Насіння квіткових рослин різноманітне за формою і розмірами. Насінина може досягати кількох десятків сантиметрів (пальми) і бути майже непомітною (орхідні, вовчок), мати кулясту, видовженокулясту, циліндричну або іншу форму. Завдяки такій формі забезпечується мінімальний контакт поверхні насінини з навколишнім середовищем. Це полегшує їм витримувати несприятливі умови.
  • Умовні рефлекси
    УРОК ІЗ ТЕМИ «УМОВНІ РЕФЛЕКСИ» Мета уроку. Освітня: сформувати в учнів поняття про умовні рефлекси як набутий механізм регуляції поведінки; ознайомити з умовами і механізмом утворення умовних рефлексів. Розкрити роль І.П.Павлова у дослідженні умовних рефлексів. Установити подібність і відмінність між безумов­ними і умовними рефлексами. Розвивальна: розвивати далі розумові здібності учнів, чуттєве сприймання, активність, спосте­режливість, увагу, самостійність. Виховна: сприяти виробленню корисних зви­чок у дітей. Учні повинні знати: що таке умовний рефлекс, механізм його утворення,
  • Учені-біологи України
    Введение В средневековой картине мироздания Бог рассматривается как стоящая над миром абсолютная субстанция. Так, например, в томистской философско-теологической системе Бог противопоставляется природе и человеку как бытие абсолютное бытию обусловленному, как вневременное — приходящему и изменчивому. Между Богом и природой, Богом и человеком устанавливалось непреодолимое расстояние. И хотя в томизме существует учение «об аналогии бытии», которое призвано перекинуть «мост» между Богом и миром, Богом и человеком, все же интерпретация этой «аналогии» в томистской философии исключает полное их сближение. Утверждение в Новое время в европейской культуре механической картины мира не приводило к существенному пересмотру взглядов религиозных мыслителей на эту проблему. Бог по-прежнему
  • Фауна Карпат
    План 1. Вступ 2. Фауна із джерел краси Карпат. 3. Проблеми фауни Карпат а) Тварини які потребують охорони; б) Причини вимирання тварин; в) Види захисту тварин. 4. Тварини Карпат у Червоній книзі України. Сучасній молодій людині, яка бачить майже голі гірські хребти Карпатських гір, яка не бачила в природі навіть живого зайця, а над річкою з оголеними і засміченими берегами треба багато часу затратити, щоб угледіти хоч яку-небудь рибину, буде важко уявити собі ті незліченні багатства тваринного світу, які були на наших землях у давнину. Якщо б сучасній людині вдалося поглянути на нашу тодішню природу, то, напевно, ми назвали б її раєм. Мабуть тому існує легенда проте, що за скромність і культурну поведінку під час розподілу Богом земель між народами
  • Фауна Карпат: земноводні та плазуни
    План Земноводні Саламандра плямиста Тритон карпатський Плазуни Вужі (звичайний і водяний) Гадюка звичайна ТВАРИННИЙ СВІТ Багатий і різноманітний тваринний світ Карпат. Лише фауна хребетних налічує 435 видів. Склад її надзвичайно строкатий. Ядро фауни становлять види мезофільних західних і середньоєвропейських широколистих лісів - олень благородний, козуля,
  • Фауна Карпат: птахи
    1. Беркут. 2. Глухар 3. Рябчик 4. Тетерук ТВАРИННИЙ СВІТ Багатий і різноманітний тваринний світ Карпат. Лише фауна хребетних налічує 435 видів. Склад її надзвичайно строкатий. Ядро фауни становлять види мезофільних західних і середньоєвропейських широколистих лісів - олень благородний, козуля, черепаха болотна, вугор європейський. Дуже поширені представники Середземномор'я (саламандра плямиста, жаба зелена), мешканці хвойних лісів Східної Європи і сибірської тайги (глухар, тетерев). Зустрічаються елементи степової, пептичної, і альпійської (бурозубка альпійська, полівка снігова,
  • Ферменти мікроорганізмів
    ПЛАН 1. Особливості ферментів мікроорганізмів, їх функції 2. Види ферментів та їх роль 3. Використання ферментів мікроорганізмів людиною Список використаної літератури 1. Особливості ферментів мікроорганізмів, їх функції Структура, властивості, синтез, функція і класифікація ферментів мікроорганізмів такі ж, як у більш складних організмів. Однієї з особливостей ферментів мікроорганізмів є перевага адаптивних (індуцибельних) ферментів над конститутивними, що зв'язано як з малим обсягом протоплазми, так і з їх роллю головного механізму адаптації до мінливих умов зовнішнього середовища. До особливостей ферментів мікроорганізмів у гетеротрофних мікроорганізмів може бути також віднесене виділення їх у великих
  • Фізико-хімічна характеристика та використання грунтів Лісостепу
    Лісостепова зона — це природна зона помірного поясу, для якої характерне чергування лісової і степової рослинності. Ґрунти формуються за умов несталого зволоження, за яких підзолистий процес ґрунтотворення поєднується з дерновим. Найпоширенішими ґрунтами в зоні є чорноземи та сірі опідзолені. Маючи високу природну родючість, вони є основним об'єктом сільськогосподарського використання. Ґрунти інших типів (солонцюваті, болотні і підзолисті) займають незначні площі. Чорноземи — найродючіші ґрунти в Україні. Вони характеризуються диференціацією профілю (через відсутність розподілу колоїдів, як це спостерігається в підзолистих ґрунтах), сприятливою для розвитку рослин слабокислою або нейтральною реакцією ґрунтового розчину, добрими фізичними властивостями, високим вмістом поживних поживні
  • Фізіологічний період історії розвитку мікробіології
    Справжній переворот у мікробіології пов'язаний з ім'ям видатно­го французького природознавця, засновника сучасної мікробіології Луї Пастера (1822-1895). Про велике значення його праць, характер і обсяг його наукової діяльності може свідчити вже сам перелік проб­лем, які вивчав і успішно розв'язав цей геніальний вчений протягом свого життя. У 1857 р. він довів, що спиртова ферментація є резуль­татом життєдіяльності дріжджів. У 1860 р. встановив, що мікроби по­ширені всюди, що з повітря вони можуть потрапляти до різних на­стоїв, на різні продукти і спричинювати їхнє гниття. Це спостере­ження наштовхнуло його на думку, що мікроби не зароджуються під час розкладу решток тваринних і рослинних організмів, а за відпо­відних сприятливих умов довкілля розмножуються на цих субстра­тах.
  • Фізіологія зовнішнього дихання
    ПЛАН ВСТУП 1.Сутність зовнішнього дихання 2.Обсяг і ємність легень 3.Інтенсивність вентиляції Список використаної літератури ВСТУП Фізіологія – наука про функції і процеси життєдіяльності організму загалом, його органів, тканин, клітин тощо. Назва науки походить від грецького physis – природа. Поряд із фізіологією існують її розділи. До них відносять фізіологію різних систем органів ( кровообігу, травлення, виділення та ін.). Фізіологія досліджує процес дихання, оскільки без дихання людина не може обійтися навіть 5 хвилин. Диханням називається сукупність фізіологічних процесів, які забезпечують надходження кисню в організм, використання його тканинами
  • Фізіологія м’язевої системи
    Скелетні м'язи — це активна частина опорнорухової системи, скорочення якої зумовлює переміщення частин тіла і всього тіла в просторі. М'яз, як і всі інші органи, має складну будову. До його складу входить кілька тканин. Основу скелетного м'яза становить посмугована м'язова тканина. В кожному м'язі розрізняють активну (м'язове черевце, або тіло) і пасивну (сухожилки) частини. Як правило, м'яз має два сухожилки, якими він прикріплений до кісток (місце прикріплення сухожилка до кістки позбавлене окістя і називається горбистістю). М'язове черевце складається з багатьох м'язових волокон, що утворюють пучки різних розмірів і забезпечують скорочення. В кожному пучку м'язові волокна зв'язані одне з одним пухкою волокнистою сполучною тканиною у вигляді тонкої сітки. Пучки м'язових волокон
  • Фізіологія насіння у працях українських вчених (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)
    В зазначений період українські вчені виконали низку робіт, пов’язаних з дослідженням ферментативного перетворення поживних речовин під час проростання і дозрівання насіння. Й.В. Баранецький (1843–1905), професор Київського університету, проводив спостереження за динамікою крохмалю в рослинних тканинах та розчиненням зерен крохмалю ферментом діастазою [6]. Ця робота мала теоретичне значення для обґрунтування складних процесів перетворення запасних речовин у рослинах, пов’язаних з процесом обміну. Ці дослідження були продовжені його учнем, киянином К.А. Пурієвичем (1866-1916). Світове визнання принесла йому докторська дисертація [5], в якій автор виклав результати лабораторних дослідів балансу (перетворення
  • Фізіологія сенсорних систем
    Система, яка забезпечує сприйняття, передачу й обробку інформації про явища внутрішнього і зовнішнього середовища організму, називається аналізатором, або сенсорною системою. Вчення про аналізатори розробив Павлов (ввів термін у 1909 році). Кожен аналізатор складається з трьох основних частин: · Периферичної (органи чуття, що містять чутливі рецептори). · Провідної (чутливі нервові шляхи). · Центральної або вищої (певні чутливі зони кори головного мозку). Діяльність сенсорної системи відображає зовнішній матеріальний світ, що дає змогу людині не тільки пристосуватися до навколишнього середовища, а й пізнавати закони природи, а й пізнавати закони природи та активно змінювати це середовище. Цій складній системі видатний фізіолог І.П.Павлов дав назву аналізатора.
  • Філософський аналіз біоетики - традиції і сучасність
    В історії філософії склалися у певних модифікаціях перманентно повторювалися так звані вічі проблеми: життя та смерті, сутності людини, її місця у світі, її взаємовідносин з іншими людьми, з природою, з життям взагалі. Розвиток суспільства, пізнання підносив на новий рівень ці проблеми. Під впливом нових знань і нових духовно – культурних та соціальних умов “вічні” філософські проблеми й вирішувалися по новому. Кардинальні зрушення в мдикоклінічній практиці, які вплинули на успіхи генетики, генної інженерії і трансплантації органів, загострили моральні проблеми, пов′язані зі ставленням до життя людини, тварини, природи, живого взагалі. Сучасна медицина може
  • Фітогормони
    ЗМІСТ ВСТУП .5 ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………… 6 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ РОЗДІЛ 1. Ауксини 1.1.Загальні відомості…………………………………… …….8 1.2.Методи аналізу індольних ауксинів……………… ………9 1.3.Біосинтез ІОК і її окислювальний розпад………… …….10 1.4.Транспорт ІОК і спектр її біологічної дії…………………14 РОЗДІЛ 2. Цитокініни 2.1.Загальні відомості……………………………………….….15 2.2.Методи аналізу цитокінінів……………………………… 16 2.3.Метаболізм цитокінінів……………………………………18 2.3.1.Вільні і зв’язані форми цитокінінів…………………… 19 2.3.2.Біосинтез і розпад цитокінінів………………………… 21 2.3.3.Транспорт цитокінінів і спектр їх біологічної дії…… 23 РОЗДІЛ 3. Абсцизини 3.1.Загальні відомості………………………………………….24 3.2.Методи аналізу абсцизинів………………………………
  • Флора долини р. Чорний Черемош в середній течії
    Зміст Вступ с. 3-4 1. Методика і матеріали досліджень с. 5-6 2. Огляд літератури с. 7-9 3. Фізико-географічна характеристика району дослідження с. 9 3.1. Географічне положення с. 9 3.2. Геологічна будова с. 9-12 3.3. Геоморфологічна будова с. 12 3.4. Грунти с. 12-13 3.5. Клімат с. 13 3.6. Поверхневі води с. 13-14 3.7. Рослинний покрив с. 14-15 4. Флора долини р. Чорний Черемош в середній течії с. 16 4.1. Конспект флори с. 16-26 4.2. Систематична структура флори с. 26-28 4.3. Еколого-ценотична структура флора с. 28-30 4.4. Біоекологічні особливості найбільш
  • Флора заповідного урочища “Станіславівка” (Придністровське Покуття)
    Зміст Вступ 1. Огляд літератури. 2. Фізико-географічна характеристика території досліджень 2.1 Географічне положення 2.2 Геологічна будова 2.3 Геоморфологія 2.4 Грунти 2.5 Водні ресурси 2.6 Клімат 2.7 Рослинний покрив 3. Методика, матеріали та об'єкти дослідження. 4. Результати та обговорення досліджень 4.1 Конспект флори 4.2 Систематичний аналіз флори 4.3 Еколого-ценотичний аналіз 4.4 Географічний аналіз 5. Біоекологічна характеристика флори 5.1 Біоекологічні особливості рідкісних видів рослин 5.2 Біоекологічні особливості лікарських, медоносних, кормових видів рослин. Висновки Література Виживання людства в техногенному періоді найчастіше пов'язане з можливостями вирішення
  • Флора і фауна зимою
    За календарем зима починається і грудна. Астрономічним по­чатком зими вважається 21 або 22 грудня — день зимового сон­цестояння. У цей час внаслідок відхилення осі землі від площини орбіти на північну півкулю потрапляє менше сонячної радіації. Приблизно 22-23 грудня встановлюється найдовша ніч і найкоротший день. Кінцем зими вважається день весняного рівноден­ня — 22 березня. Фенологи вважають що зима настає із замерзанням водойм і встановленням міцного снігового покриву, а кінець її — з по­явою таловин. Зиму умовно поділяють на два періоди: Перший період — м'яка зима — характеризується тим, що мо­рози й снігопади чергуються з відлигами (особливо наприкінці грудня і в
  • Флора і фауна зимою, весною, літом
    За календарем зима починається з грудня. Астрономічним по­чатком зими вважається 21 або 22 грудня — день зимового сон­цестояння. У цей час внаслідок відхилення осі землі від площини орбіти на північну півкулю потрапляє менше сонячної радіації. Приблизно 22—23 грудня встановлюється найдовша ніч і найкоротший день. Кінцем зими вважається день весняного рівноден­ня — 22 березня. Фенологи вважають що зима настає із замерзанням водойм і встановленням міцного снігового покриву, а кінець її — з по­явою таловин. Зиму умовно поділяють на два періоди: Перший період — м'яка зима — характеризується тим, що мо­рози й снігопади чергуються з відлигами (особливо наприкінці грудня і в першій половині січня). Другий
  • Флора і фауна літом
    Астрономічним початком літа вважають 21 або 22 червня — день літнього сонцестояння. У цей день у північній півкулі нашої планети встановлюється найдовший день і найкоротша ніч. Кін­цем літа астрономи вважають 22 вересня — день осіннього рівно­дення. Фенологи вважають початком літа цвітіння рослин на луках (початок червня), а кінцем — відліт перших зграй журавлів (кі­нець серпня). Влітку на нашу півкулю надходить інтенсивне сонячне промін­ня, у зв'язку з чим пишно розквітає рослинність, цікаві зміни від­буваються в неживій природі. Найтеплішим літнім місяцем вважається липень. Протягом дня під дією сонячної радіації поверхня землі й навколишні пред­мети нагріваються настільки, що за ніч не встигають віддати теп­ло. Тому в липні бувають найтепліші ночі. В другій половині серп­ня
  • Флора урочища Козмищик
    План № стор. Вступ . 1. Методика та об’єкти досліджень . 2. Огляд літератури 3. Фізико-географічна характеристика урочища “козмищик” 3.1 Географічне положення . 3.2 Геологічна будова 3.3 Геоморфологія . 3.4 Водні ресурси 3.5 Ґрунти 3.6 Клімат . 3.7 Рослинний покрив . 4. Флора урочища 4.1 Конспект флори . 4.2 Аналіз флори 4.3 Рідкісні та зникаючі види флори урочища 4.4 Еколого біологічні особливості найбільш поширених видів рослин урочища Висновки . Література . Додатки . 1. Методика та об’єкти дослідження Для проведення дослідження території урочища “Козмищик” ми користувалися маршрутним методом. Цей метод дав змогу нам охопити всі об’єкти,
  • Форма верхніх і нижніх кінцівок
    Верхня кінцівка складається із поясу і вільної кінцівки, яка складається з плеча (1 кістка - плечова), передпліччя (2 кістки - ліктьова і променева) і кисті (зап'ястя - 8 кісток, п'ястя - 5 кісток і фаланги пальців - 14 кісток). Плечовий пояс людини утворений двома парними кістками: ключиці і лопатки, які прикріплені до грудної клітки м'язами і зв'язками, а спереду суглобом між ключицею і рукояткою грудної кістки. Ключиця (clavicula) - S-подібно зігнута трубчаста кістка з тілом і двома кінцями: лопатковим (акроміальним) та грудинним. На обох кінцях є суглобові поверхні для сполучення (відповідно) з ключичною вирізкою рукоятки грудної кістки та акроміальним відростком лопатки. Ключиця ніби відсовує плечовий суглоб на периферію тіла, забезпечуючи
  • Формування, ріст і розвиток мітохондрій в гаметогенезі та ранньому ембріогенезі хребетних
    Вступ Фактори росту гемопоетичних клітин є великою групою речовин, що синтезуються в організмі людини багатьма органами. Їх було відкрито зовсім недавно, проте вони з кожним роком знаходять все ширшого практичного застосування при лікуванні різноманітних хвороб системи крові. Кровотворні органи людини є дуже чутливими до іонізуючого випромінення, яке спричиняє найрізноманітніші порушення їх нормального функціонування. На сьогоднішній день ці хвороби набули великого поширення у зв’язку з аварією на ЧАЕС. У нашій країні в багато разів збільшиласья кількість хворих із злоякісними новоутвореннями кровотворних органів, анеміями та іншими захворюваннями. Часто традиційні методи лікування не дають бажаних результатів. Тому метою написання цієї роботи є всебічний аналіз
  • Функції і анатомія листка
    Важливим вегетативним органом зеленої рослини е листок. Це не тільки окраса рослини, хоч розмаїття форм і розмірів його складають гідне подиву багатство творчої організації великого творця — При­роди. Листок — це лабораторія творення живої речовини. Від зеленого листка, як відзначав великий вітчизняний вчений К. А. Тімірязєв, « .беруть початок всі прояви життя на Землі». Безмежна кількість найдивовижніших органічних сполук, наявних у живій природі, започатко­вана в цьому удавано простому й неймовірно складному насправді утворі — зеленому листку. З тих речовин, що їх творить листок у зернах хлорофілу з вуглекислоти, води й сонячної енергії, в подальшому процесі в кліти­нах рослин і тварин виникає все те, що притаманне жи­вій матерії. Ми не маємо на меті в деталях розглядати тут
  • Функції кореня. Причини надходження води і мінеральних солей в корінь. Видозміни кореня. Мікориза. Ризосфера
    1. Поняття, види і функції кореня Корінь — вегетативний орган з необмеженим ростом, який забезпечує закріплення рослин у субстраті, поглинання і транспорт води та розчинених у ній мінеральних речовин та продуктів життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів і коренів інших рослин, первинний синтез органічних речовин, виділення в грунт продуктів обміну речовин і вегетативне розмноження. Поява кореня в процесі еволюції рослин — важливий ароморфоз, одне з пристосувань до життя на суходолі. Вперше справжні корені з'являються у папоротеподібних. Потім у квіткових рослин завдяки ідіоадаптаціям формуються різні типи коренів, здатних виконувати додаткові функції. Так, у деяких рослин у коренях відкладається запас поживних речовин, що зумовлює їх потовщення, утворення
  • Функціональні основи життєдіяльності організму людини
    План І. Вступ. ІІ. Суть життя: 1. діалектико-матеріалістичне уявлення про суть життя; 2. субстрат життя; 3. фундаментальні властивості живого; 4. обмін речовин і енергії; 5. подразливість; 6. репродукція; 7. спадковість; 8. мінливість. ІІІ. Гомеостаз, як особливий механізм захисту організму людини: 1. загальні закономірності гомеостазу; 2. імунні механізми гомеостазу; 3. порушення гомеостазу, які пов'язані з дефектами імунної системи; 4. подразливість як гомеостатична реакція; 5. поведінка як спосіб збереження гомеостазу: а)інстинкт; б)навчання; в)розумова діяльність; 6. поняття про біоадаптацію; 7.фізіологічна адаптація у вищих організмів.
  • Функція листків, види листків, будова
    План 1. Функція листів. 2. Види листків їх морфологічні будова. 1.1. Листок – обмежений у рості бічний виріст пагона. Функція листка – фотосинтез випаровування води (транс по) газообмін. Крім цих основних функцій у результаті ідіоактації до різних умов існування листки, видозмінюючись, можуть нагромаджувати поживні речовини (цибуля, капуста), вода (алое) захищати рослину від поїдання тваринами (комочки кактуса і барбарису), здійснювати вегетативне розмноження (бегонія, фіалка), ловити і перетравлювати комах, (росичка, непентіс (рухати і закріплювати слабкі стебла (вушка гороху, вини), видаляти продукти речовин під час листопаду у дерев і кущів). 1.2. Крім фотосинтезу і обміну в листках відбувається процес транспірації – випаровувати
  • Характеристика вегетаційних станів у залежності від пір року
    Зима 1. Зміни у неживій природі. 2. Зміни у живій природі. 3. Зміни у тваринному світі. 4. Зміни у рослинному світі. ЗИМА За календарем зима починається І грудня. Астрономічним по­чатком зими вважається 21 або 22 грудня — день зимового сон­цестояння. У цей час внаслідок відхилення осі землі від площини орбіти на північну півкулю потрапляє менше сонячної радіації. Приблизно 22—23 грудня встановлюється найдовша ніч і найкоротший день. Кінцем зими вважається день весняного рівноден­ня — 22 березня. Фенологи вважають що зима настає із замерзанням водойм і встановленням міцного снігового покриву, а кінець її — з по­явою таловин. Зиму
  • Характеристика нетипових представників груп бактерій
    Представники деяких груп бактерій відрізняються будовою бактеріальної клітини, умовами існування, дією на макроорга­нізм та іншими ознаками. Спірохети – це спірально-звивисті рухливі бактерії (мал. 6), що мають розміри 0,1–3 мкм 5–25 мкм (до 500 мкм). Не утворюють спор та капсул. Тіло спірохет являє собою спіра­леподібний цитоплазматичний циліндр, оточений клітинною стінкою, що складається переважно з пептидоглікану. Він утворює постійні завитки першого порядку, їх кількість, тип, величина та кут нахилу у різних видів різні. Ці ознаки мають діагностичне значення. Вторинні завитки утворені вигинами всього тіла (наприклад, лептоспіри бувають 5- і С-подібної форми). Між циліндром і поверхневою мембраною розміщу­ються ендоджгутики. Одним кінцем вони прикріплені до сере­дини цитоплазматичного
  • Характеристика шкірного, внутрішніх органів, рухового аналізаторів
    1.1. Чуття дотику, як спосіб контакту з навколишнім світом та одержання інформації про нього відіграє виняткову роль тому що взаємодіє з іншими видами чуттів, насамперед із зором, дотик став основною формування у людини цілісних уявлень про навколишні предмети і розвитку здатності до трудової діяльності. Дотик, aбo тактильна чутливість, зумовлений функціонування механочутливих аферентних систем шкірного аналізатора. Джерелом тактильних відчуттів є механічні впливи у вигляді дотику і тиску. Тактильні рецептори численні та різноманітні за формою. У шкірі дуже багато нервових закінчень, а розподілені вони надто нерівномірно. Особливо багато їх у пальцях рук, долонях, губах, що й забезпечує цим ділянкам вищу порівняно з іншими місцями чутливість. Дуже багато нервових закінчень закладено
  • Харчування. Значення білків, жирів та вуглеводів для людини
    Харчові продукти складаються з неорганічних— вода, мінеральні елементи і органічних речовин — вуглеводи, азотисті сполуки, жири, вітаміни, органічні кислоти, дубильні, ароматичні, барвні та інші речовини. Вода Вода входить до складу харчових продуктів в різних кількостях. Кількість води в харчових продуктах впливає на їх калорійність, поживність, товарний вигляд, смак, запах, здатність до зберігання та інші властивості. Продукти з високим вмістом вологи мають низьку калорійність, поживність, і як правило, менший строк зберігання. З втратою частини води продукти, особливо хлібобулочні вироби, сири, свіжі фрукти і овочі, втрачають смак, товарний вигляд — всихаються, зморщуються, в'януть. Продукти з великим вмістом води нестійкі у зберіганні, бо в них
  • Хемосинтез і фотосинтез
    Як вам відомо, автотрофні організми залежно від джерела енергії поділяють на хемосинтезуючі і фотосинтезуючі. Хемосинтез. Хемосинтезуючі організми (хемотрофи) для син­тезу органічних сполук використовують енергію, яка вивільнюєть­ся під час перетворення неорганічних сполук. До цих організмів на­лежать деякі групи бактерій: нітрифікуючі, безбарвні сіркобактерії, залізобактерії тощо. Нітрифікуючі бактерії послідовно окиснюють аміак (NH3) до нітритів (солі HNO2), а потім — до нітратів (солі HNО3). Залізобак­терії одержують енергію за рахунок окиснення сполук двовалент­ного заліза до тривалентного. Вони беруть участь в утворенні покла­дів залізних руд. Безбарвні сіркобактерії окиснюють сірководень та інші сполуки сірки до сірчаної кислоти (H2SO4). Процес хемосинтезу відкрив
  • Холера
    Холера – особливе інфекційне захворювання, викликане холерними вібріонами й їхніми токсинами, що проникають через рот у травний тракт здорової сприйнятливої людини. Хвороба супроводжується підвищеною проникністю клітинних мембран епітелію слизової оболонки тонких кишок для води і мінеральних солей, протікає при рясному виділенні їх з організму з дуже рідкими випорожненнями, а так само блювотними масами, характеризується зневоднюванням, розладами водно-електролітного балансу, гемодинаміки і функції нирок. В даний час доведено, що холера може викликатися холерними вібріонами наступних біотипів: а) класичним холерним вібріоном (V.comma), відкритим у 1833 р. Р. Кохом; б) вібріоном Ель-Тор ( V. cholerae EL-Tor). За своєю будовою вібріони обох типів
  • Хронічний обструктивний бронхіт. Типові клінічні прояви. Методи діагностики. Організація догляду за хворими
    Хронічний обструктивний бронхіт – це дифузне, прогресуюче нейтрофільне запалення бронхів, пов’язане з тривалим подразненням повітряносних шляхів шкідливими агентами, характеризується перебудовою секреторного апарату слизової оболонки, склеротичними змінами в глибоких шарах бронхіальної стінки і перібронхіальної тканини, супроводжується гіперсекрецією слизі, порушенням очищувальної і захисної функції мукоциліарного апарату бронхів, проявляється постійним, або періодичним кашлем з виділенням харкотиння не менше 3 місяців в році на протязі останніх 2 літ, з повторним спалахом запального процесу в бронхах, що призводить до стійких обструктивних порушень вентиляції і формування легеневого серця. Клінічні критерії обструктивного бронхіту (по Вотчалу Б.Е.)
  • Царство гриби
    Загальну характеристика. Гриби — група гетеротрофних орга­нізмів, які не мають хлорофілу. Гриби об'єднують в окрему систе­матичну групу — царство (поряд з царствами тварин і рослин) Це одноклітинні і багатоклітинні організми. На сьогодні систе­матики налічують більше 100 тис. видів грибів. Гриби займають проміжне положення між тваринами і росли­нами, оскільки характеризуються рядом ознак, що роблять, їх подібними з одного боку до тварин (в оболонці є хітин, запас по­живних речовин у вигляді глікогену, в результаті обміну речовин утворюється сечовина), а з другого — до рослий (необмежений ріст, адсорбтивний тип живлення, тобто всмоктування). Гриби-сапрофіти живляться мертвими органічними речовинами, а гриби-паразити можуть жити на рослинах, тваринах і людині. Є також перехідні
  • Царство Гриби. Загальна характеристика
      Відділ Слизовики Царство Гриби Відділ Гриби   Відділ Лишайники Гриби – це група гетеротрофних організмів, безхлорофільні, одно і багатоклітинні, від дрібних мікроскопічних до таких великих, як трутовики і гігантський дощовик. Гриби займають проміжне положення між рослинами і тваринами, оскільки характеризуються рядом ознак: Тварин: гетеротрофний тип живлення, наявність в обміні сечовини, в оболонці клітин є хітин, запас поживних речовин у вигляді
  • Цисплатина
    ЗМІСТ 1. Транспорт цисплатина 2 2. Внутрішньоклітинна мішень цисплатина 4 3. Вплив цисплатина на клітинний цикл та індукція апоптозу 5 4. Механізми резистентності пухлинних клітин до цисплатина 7 4.1. Механізми клітинної резистентності на рівні цитоплазматичної мембрани 7 4.2. Внутрішньоклітинні тіолові детоксикуючі системи 9 4.2.1. Система глутатіону 9 4.2.2. Металотеонеіни 10 4.3. Репарація пошкоджень ДНК 11 4.4. Зміни генома, що асоційовані з резистентністю до цисплатина 15 Список використаних джерел 21 Цисплатин є одним з найбільш загальновживаних препаратів у лікуванні солідних пухлин людини. Однак ефективне застосування цисплатина у клініці часто лімітується токсичністю препарату та розвитком резистенстності до нього.
  • Цукровий буряк
    Цукро́вий буря́к (Beta vulgaris saccharifera) - найважливіша на Україні технічна рослина, сировинна база цукрової промисловості. Його корняк, який досягає 500 гр. і більше ваги має 11 — 19% цукру. З Цукрового буряка виробляють, крім цукру, патоку, з якої одержують спиртові дріжджі, гліцерину тощо. Гичку використовують як харч для свійських тварин. Початок вирощування Цукрового буряка на Україні припадає на 1820-і pp.; у 1840-их pp. Україна стала основним р-ном виробництва цукру, завдяки корисним і ґрунтовим умовам, а також наявності поміщицьких маєтків
  • Чарльз Дарвін
    Чарльз Дарвін жив в епоху бурхливого суспільного розвитку, коли природознавство було на підйомі, і в науці здійснювалися важливі відкриття. Він народився 12 лютого 1809 в Шрусбері (Великобританія). Чарльз не мав систематичної біологічної освіти (два роки навчався на медичному факультеті в Едінбурзі, а потім впродовж трьох років - у Кембріджському університеті, де в 1831 р. закінчив богословський факультет), але дуже захоплювався природничими науками, цілеспрямовано вивчав спеціальну літературу, займався колекціонуванням, полюванням, брав участь в експедиціях по дослідженню геології, фауни і флори окремих районів
  • Черви
    План. 1. Тип плоскі черви Ø Клас Стьожкові черви Ø Ціп’як 2. Тип круглі черви 3. Тип кільчасті черви ТИП ПЛОСКІ ЧЕРВИ Загальна характеристика. Сучасній науці відомо близько 10 тис. видів плоских червів, які поширені по всій земній кулі: вони живуть у ґрунті, у воді (прісній І солоній), а значна частина їх паразитує в різних тварин і людини. Паразитичних червів, незалежно від їхньої класифікації, називають гельмінтами. Плоскі черви мають двосторонню, або білатеральну, симетрію тіла. Свою назву отримали тому, що мають плоске тіло, в якому розрізняють передній і задній кінці, спинний, черевний, правий та лівий боки. Двобічна симет­рія вперше з'являється саме в цьому типі, їхнє тіло має вигляд листка, стрічки (часто розчленованої на членики)
  • Червона книга України, рослини, які занесені до неї
    Червона книга України - основний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання. До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які постійно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, і знаходяться під загрозою зникнення. Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин
  • Черевний (Typhus abdominalis) і паратифус (paratyphus abdominalis)
    Тифи, група інфекційних захворювань, викликуваних різними збудниками: висипний тиф, поворотний, черевний і паратифи. Назва цих захворювань походить від грец. — тифос, тобто дим, туман, чад, бо вони перебігають з гарячкою і затьмареною свідомістю. Черевний (Typhus abdominalis) і паратифус (paratyphus abdominalis) належать до групи гострих кишкових інфекціних захворювань, які за етіологією, клінічним перебігом та епідеміологічними особливостями мають багато спільного. Черевний тиф викликають сальмонели, яку відкрив Еберт 1880. Хвороба існує здавна, але в окрему нозологічну одиницю була виділена лише 1920. Вона передається або через контакти здорових людей з хворими або через заражену сальмонелями тифу воду і харч. продукти. Велику ролю
  • Чистотіл звичайний — Chelidonium majus L.
    Народні назви: чи­стотіл великий, жовтило, молочай жовтий, бородавник. Родина макові — Papaveraceae. Багаторічна трав'яниста рослина. Стебла ребристі, прямі, вгорі галузисті, всередині порожнисті, заввишки до 1 м. Кореневище бага­тоголове, з стрижневим коренем. Листки чергові, великі, пірчасто-розсічені, ніжні, знизу сизуваті, зверху зелені, з сітчастими про­жилками. Квітки золотаво-жовті, на довгих квітконіжках, зібрані в невеликі зонтики. Плоди — довгі стручковидні коробочки. Насіння блискуче, чорне, з білим гребеневидним придатком Вся рослина, якщо її розрізати, виділяє жовто-оранжевий молочний
  • Чистотіл звичайний — Chelidonium majus L.
    Народні назви: чи­стотіл великий, жовтило, молочай жовтий, бородавник. Родина макові — Papaveraceae. Багаторічна трав'яниста рослина. Стебла ребристі, прямі, вгорі галузисті, всередині порожнисті, заввишки до 1 м. Кореневище бага­тоголове, з стрижневим коренем. Листки чергові, великі, пірчасто-розсічені, ніжні, знизу сизуваті, зверху зелені, з сітчастими про­жилками. Квітки золотаво-жовті, на довгих квітконіжках, зібрані в невеликі зонтики. Плоди — довгі стручковидні коробочки. Насіння блискуче, чорне, з білим гребеневидним придатком Вся рослина, якщо її розрізати, виділяє жовто-оранжевий молочний сік.
  • Шипшина – історія і сучасність
    На земній кулі зростає величезна кількість дивовижно красивих квіток, проте однією з найкращих вважається троянда. Стародавні греки присвячували її дочці Зевса-громовержця Афродіті — богині кохання і краси. Колись, згідно з легендою всі троянди були білі. Та ось одного разу рано-вранці, коли природа прокидається від сну, Афродіта, гуляючи в саду, побачила квітку дивовижної краси. Це була шипшина. Ніжні пахощі квіток поширю­валися на значну віддаль. Богиня нахилилися над кущем, щоб понюхати диво-квітки і, захоплена їх витонченою красою, хотіла нарвати букет, та лише сильно поколола пальці. Білі пелюстки квіток зросилися кров'ю богині і з того часу вони зберігають цей божествений колір. Згідно з іншим міфом Афродіта, узнавши про смерть свого коханця Адоніса, який загинув на полюванні
  • Шкідливі звички: тютюнопаління
    КОРОТКА ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ КУРІННЯ Куріння тютюну має майже 500-річну історію. Відкриття Христофором Колумбом в 1492 році Америки пов’язано з відкриттям європейцями багатьох нових для них рослин, серед яких був і тютюн. Незважаючи на заборону великого мореплавця, деякі з його моряків таємно привезли листя та насіння тютюну в Європу. Особливо популярним тютюн став в XVII –XVIII столітті. БІОХІМІЯ ТЮТЮНОВОГО ДИМУ І ДІЯ ЙОГО НА ОРГАНІЗМ. При курінні відбувається суха дистиляція і неповне згоряння висушених тютюнових листків в незалежності від того, використовуються вони в натуральному вигляді (скручена в трубочку), в сигареті чи в сигареті і в трубці. При повільному згорянні виділяється дим, що являє собою неоднорідну (гетерогенну) суміш, що складається в середньому з 60% різних
  • Шкіра. Будова та функції шкіри
    Функції шкіри: 1. Являється бар’єром між зовнішнім середовищем і внутрішнім середовищем організму. 2. Захищає організм від інфекції, механічних і фізичних ушкоджень і втрати рідини. Крім того в шкірі ще є потові і сальні залози, які виділяють піт і жир, у яких містяться кислоти, що служать хімічними засобами захисту від грибів і бактерій. 3. Відіграє важливу роль у регуляції температури тіла (звуження і розширення кровоносних судин, виділення поту, на шкірі росте волосся, яке створює захист від холоду). 4. Один з органів почуттів (знаходяться фізичні рецептори, що сприймають тиск, біль, холод, тепло). 5. Один з органів виділення (з потом видаляються продукти розщеплення білків, вода, солі). 6. Місце депонування енергетичного
  • Шпак (Sturnus vulgaris)
    ШПАК (Sturnus vulgaris) невеликий птах довжина якої близько 230 мм, а вага 75 р. Тіло в птаха масивне, шия коротка, отчого птах здається трохи важкій й незграбний. Чотирипалі порівняно довгі ноги товстими й сильними, постаченими більшими вигнутими пазурами. Гострий дзьоб тонкий і довгий, злегка вигнутий униз. Хвіст короткий, майже прямий на кінці. Оперення дорослої недавно полинялого птаха чорне з яскравим металевим відливом. На загальному чорному тлі контрастно виділяються білі плями, більші на тілі й на надкрилах і дрібні на голові. Металевий відлив неоднорідний. Голова, область вух і горла відливають фіолетовим цвітом, спина й поперек
  • Щеплення рослин та його біологічне значення. Основні засоби щеплення рослин
    Щеплення відноситься до штучних способів вегетативного розмноження рослин. Воно полягає у зрощуванні живця або бруньки однієї рослини з іншою рослиною, яка має кореневу систему, добре пристосована до ґрунту і кліматичних умов. Щеплення - це пересаджування однієї рослини (прищепи) з брунькою на іншу (підщепу). Щеплення – це спосіб штучного вегетативного розмноження плодових та декоративних рослин. - Комбінуючи різні підщепи та прищепи, вирощують рослини з цінними якостями. - Різні рослини по-різному приживаються одна з одною. - Різні сорти рослин, які належать до одного виду, легко взаємно щеплюються, різні види – дещо важче. - Різзні роди щеплюються важко, різні родини – ефективне щеплення рідкісне явище. - У родини пасльонових добре
  • Що таке тютюн?
    Тютюн – це однорідна рослина пасльонових, висушені листки якої після спеціальної обробки подрібнюють і використовують для куріння. До складу листків тютюну входять нікотин, білки, вуглеводи, органічні кислоти, смоли й ефірні олії (олії надають тютюну характерного запаху). Основна особливість тютну, звдяки ікй він відрізняється од інших рослин родини пасльонових, - вміси нікотину. Нікотин – одна з найсильніших рослинних отрут, основна складова частина тютнового диму. У чистомум вигляді це безбарвна оліїста рідина неприємного запаху, гірка на смак. Вона добре розчиняється у воді, спирті, ефірі й легко проникає крізь слизові оболонки порожнини рота, бронхів, шлунка. Смертельна доза нікотину для людини – 50-75 мг (1 мг на кілограм маси тіла). Відомо, що кількість нікотину, який
  • Щука звичайна
    Зміст 1 Зовнішній вигляд та будова тіла 2 Ареал 3 Розмноження 4 Життєвий цикл 5 Спосіб життя 6 Значення для людини Щука звичайна Біологічна класифікація Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові
  • Ящірки – загальна інформація
    Спосіб життя і зовнішня будова. По всій території нашої кра­їни, крім Крайньої Півночі, живуть різноманітні ящірки. Най­поширеніша з них — ящірка прудка. Це невелика тварина: дов­жина тіла разом з хвостом становить 15-20 см. Вона живе на сухих, прогрітих сонцем місцях у степах, лісах, горах на висоті до 2,5 км. Бурувате або зелено-буре забарвлення добре приховує її серед каміння й трави. Живуть ящірки парами, ховаю­чись уночі в норах, під камінням, під корою пнів. Тут вони й зимують. Живляться комахами. Зовні ящірка нагадує хвостатих земноводних, але тіло в неї стрункіше. Голова спереду загострена, з тулубом ц з'єднує ко­ротка товста шия. На кінці морди є пара ніздрів. Нюх у ящірки розвинений краще, ніж у земноводних. Очі, як і в усіх наземних хребетних, захищені повіками.
  • “Знайомі незнайомці” (походження культурних рослин, овочів, фруктів)
    Мета: Ознайомити учнів з походженням культурних рослин, овочів, фруктів. Обладнання: картини природи; вишиті рушники; плоди різноманітних овочів і фруктів; Фізична карта світу; Хід виховної години. Наша виховна година присвячена дужу простим і повсякденним рослинам, які ростуть у кожного на городі, плодами яких кожен ласував не один раз. Як бачимо корисних рослин ви знаєте! Сьогодні ви ще більше дізнаєтеся про культурні рослини, про таємниці зеленого світу. Мати – земле моя! В біло-рожевому вінку з весняних квітів, у смарагдовій накидці з зелених шат, у золотавому багрянці щедрої осені




 
© 2008 Нет реферата
Главная   Вузы   Преподаватели   Рефераты   Контакты